Конституція Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конституція Японії
Imperial Seal of Japan.svg
Скорочено Конституція, Конституція Сьова
Номер Конституція від 3 листопада 1946
Чинність чинна (від 3 травня 1947)
Тип конституція
Зміст суверенітет нації, права людини, пацифізм, символічність монархії
Дотичні Конституція Японської імперії
Посилання Текст закону
«Імператорські слова» — привілей, що передує основному тексту Конституції.

Конститу́ція Япо́нії (яп. 日本国憲法, にっぽんこくけんぽう, ніппон-коку кенпо; (англ. Constitution of Japan), «Конституція Японської держави») — чинний основний закон держави Японія. Проголошена 3 листопада 1946 року, набула чинності 3 травня 1947 року.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію Великої Японської Імперії, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року.[1]. По сьогодні, жодних поправок до діючої Конституції Японії внесено не було. При незмінності самої Конституції існують факти зміни її трактування. Так в липні 2014 року кабінет міністрів Сінзо Абе прийняв резолюцію[2], яка дає нове трактування Статті 9 Конституції Японії.

Конституція Японії проголошує японську націю носієм державного суверенітету, а Імператора Японії — символом цієї нації. Конституція гарантує членам нації, особам які мають японське громадянство, основні права людини, якщо вони не протирічать громадському благу.

За Конституцією влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, які уособлюються Парламентом Японії, Кабінетом Міністрів Японії і Верховним Судом Японії відповідно. Найвищим органом державної влади визначається двопалатний парламент. Виконавча вертикаль очолюється Прем'єр-міністром Японії. Регіональним і громадським об'єднанням на місцях надається право самоврядування. Імператор позбавлений впливу на державне управління.

Конституція Японії відома як «Мирна конституція» (平和憲法, хейва кемпо) завдяки статті 9, в якій передбачено відмову Японії від війни як засобу ведення державної політики та відмову від утримання війська.[3].

Однак не дивлячись на те, що стаття передбачає відмову держави від права вести війну й мати озброєні сили, Японія де-факто має армію — Сили самооборони. З формальної точки зору, японська армія вважається особливим видом поліцейських сил, її діяльність формально обмежено тільки обороною країни, хочя фактично японський флот приймає участь в боротьбі з піратами в Аденській затоці, захищаючи іноземні суда. Згідно з резолюції кабінету міністрів від 1 липня 2014 року Японія має право на так звану «колективну самооборону» й може використоувати Сили Самооборони не тільки у випадку озброєного нападу на Японію, а й також у випадку нападу на країни, з якими Японія підтримує тісні зв'язки, і також у випадку серьозної загрози такого нападу.

Діюча Конституція Японії є Верховним законом Японії, а усі постанови, укази і рескрипти, що протирічать їй не визнаються чинними.

День Конституції Японії відмічається щорічно 3 травня.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Між юристами ведуться дебати про те, чи чинна Конституція Японії була новою конституцією, чи поправкою до Конституції Великої Японської Імперії.
  2. (англ.) Cabinet Decision on Development of Seamless Security Legislation to Ensure Japan’s Survival and Protect its People, July 1, 2014 (Provisional Translation)
  3. Ця стаття була прийнята через тиск адміністрації США, яка контролювала Японський архіпелаг після Другої світової війни і мала своїм завданням проводити тотальну демілітаризацію Японії. Під час Корейської війни США, вже у ролі союзника, змусило японців порушити цю статтю власної Конституції, спричинившись до формування японських збройних сил — Сил самооборони Японії.

Джерела та література[ред.ред. код]