Накидалюк Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Накидалюк Петро Іванович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 4 липня 1990(1990-07-04)
Українська РСР Плоска, Рівненська область
Смерть 11 березня 2015(2015-03-11) (24 роки)
Україна Широкине, Донецька область
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Петро́ Іва́нович Накидалю́к (нар. 4 липня 1990(19900704), с. Плоска, Дубенський район, Рівненська область — пом. 11 березня 2015, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, танкіст, солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народився 1990 року в селі Плоска на Рівненщині. У віці 4 роки втратив батька. Навчався у Дубенській середній школі № 3 до 8 класу — після смерті дідуся важкохворій бабусі потрібен був догляд, і Петро вирішив бути біля неї, тож 9-й клас закінчив у Плосківській загальноосвітній школі. Продовжив навчання в Дубенському професійно-технічному ліцеї. Від 17 років професійно займався спортом, — вихованець Дубенської районної спортшколи; кандидат у майстри спорту з армреслінгу.

Під час Революції Гідності перебував з товаришами на київському Майдані.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції, у кількох бойових виходах. В складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» в районі Маріуполя.

Загинув 11 березня 2015, під час виконання бойового завдання біля села Широкине. В штабі оборони Маріуполя повідомили, що за день противник 7 разів обстрілював позиції в Широкиному з мінометів калібру 120 мм та стрілецької зброї, працював ворожий снайпер[1].

15 березня на центральній площі райцентру Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком. Із свічками та на колінах люди стояли до самого виїзду з міста. 16 березня до 3000 людей прощало Петра в рідному селі Плоска[2][3][4].

Залишилися мати Неоніла Олексіївна Шатнік і сестра.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У травні 2015 на фасаді Плосківської ЗОШ І-ІІ ступенів відкрито меморіальну дошку Петру Накидалюку[7].
  • 5 вересня 2017 на фасаді будівлі Дубенської ЗОШ № 3 І-ІІІ ступенів відкрито та освячено меморіальну дошку Петру Накидалюку[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В результаті обстрілу сектора М, загинув військовий — штаб Маріуполя // УкрМедіа, 12 березня 2015
  2. Дубенчани попрощались з загиблим Героєм // Дубенська міська рада, 16 березня 2015
  3. На Дубенщині попрощалися з загиблим героєм Петром Накидалюком // Проект «Ціна свободи» Rivne1.tv, 16 березня 2015
  4. На Рівненщині поховали героя-танкіста // ТСН, 17 березня 2015
  5. Указ Президента України від 10 жовтня року № 573/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. а б В Дубно відкрили пам'ятну дошку воїну АТО Петру Никидалюку // Рівненська єпархія УПЦ КП, 6 вересня 2017
  7. На Рівненщині відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.] // «Четверта влада», 14 травня 2015

Джерела

[ред. | ред. код]