Науково-дослідний інститут українознавства МОН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ) Міністерства освіти і науки України — провідна інституція України, до компетенції якої належить розробка наукової концепції українознавства, впровадження його здобутків в освітню практику, а також координація українознавчих наукових студій в усіх країнах розселення українців.

Історія[ред.ред. код]

НДІУ (до 21 червня 2000 р. він мав назву «Інститут українознавства при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка») засновано як самостійний навчально-науковий підрозділ Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти 24 січня 1992 р.

Першим щаблем наукового поступу інституту можна вважати філологічний факультет Київського університету, в якому 1988 р. були сформовані провідні відділи майбутнього інституту (тоді вони називалися кафедрами). На їхній основі згодом формується і реєструється асоціація «Інститут українознавства» (29 березня 1991 р.), головою якої був обраний тодішній декан філологічного факультету проф. П.Кононенко. З його ініціативи асоціація і кафедри філологічного факультету виступили співзасновниками Інституту українознавства. До творення першого в Україні навчально-наукового українознавчого центру долучилися також інші знані науковці: Ю.Сергєєв, В.Мельник, П.Хропко, Ф.Кислий, Л.Токар, О.Таланчук, В.Сергійчук, С.Наливайко, Т.Кононенко, О.Семашко, Р.Дяків та ін. Водночас усебічної підтримки розвиткові Інституту надавали члени його Піклувальної ради: О.Гончар, Б.Патон, Д.Павличко, Б.Олійник, І.Юхновський, Г.Удовенко, Ю.Мушкетик.

У 2000 р. Прем'єр-міністр України В.Ющенко підписав постанову уряду про надання Інституту статусу Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (Постанова Кабінету Міністрів України за № 1003 від 21.06.2000 р. та Наказ Міністра № 340 від 27.07.2000 р.).

17 червня 2004 р. Кабінет Міністрів України прийняв ухвалу про визначення статусу НДІУ, прирівнявши його до статусу інститутів Національної академії наук України.

5 січня 2011 року, без відома колективу ННДІУ та його керівництва[1], було видано наказ про реорганізацію ННДІУ у Інститут українознавства і всесвітньої історії (ННДІУВІ). Інститут було позбавлено права юридичної особи.[2][3][1][4]

З моменту заснування до 2013 року інститут очолював лауреат Міжнародної премії ім. Й. Г. Гердера, академік УВАН, УАН, Міжнародної слов'янської академії, АН Вищої школи, професор, доктор філологічних наук Петро Кононенко.

Навесні 2013 року на порталі Педпреса з'явилася публікація про конфлікт між директором та «підлеглими» (стилістика повідомлення)[5]. 15 липня 2013 року директором був призначений полковник міліції, професор Анатолій Чайковський[6][7][8], який з 2011 року очолював комісію з реоганізації Інституту.

24 лютого 2014 року у інституті відбулися так звані «бої за українознавство»[9] Як повідомив завідувач відділу української етнології НДІУ Юрій Фігурний, восени 2013 року «було знищено значну частину українознавчих фондів наукової бібліотеки ННДІУВІ, зокрема — раритетних видань, переданих науковому колективу Інституту представниками української діаспори»[9].

9 липня 2014 року Кабінет Міністрів України на базі ННДІУВІ (який було ліквідовано) створив Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ) з правами юридичної особи[10].

1 серпня 2014 року наказом МОН директором ННДІУ призначений кандидат філологічних наук Галайко Богдан Миколайович[11].

Структура[ред.ред. код]

У НДІУ нині функціонує 15 підрозділів, зокрема, 13 наукових відділів:

  • теорії історії та методології українознавства,
  • природи та психології етносу,
  • української етнології,
  • філософсько-психологічних проблем українознавства,
  • «мова як українознавство»,
  • української літератури,
  • української культури,
  • історичних пам'яток українознавства,
  • геополітики та геостратегії,
  • координації вітчизняних і зарубіжних центрів українознавства,
  • науково-технічної інформації,
  • філософії освіти та освітніх технологій,
  • інноваційних досліджень.

Також:

  • аспірантура,
  • наукова бібліотека,
  • філія «Гуцульщина» в Івано-Франківській області;
  • Кримська філія НДІУ в м. Сімферопіль.

Відповідно до концепції НДІУ всі ці підрозділи в своїй науковій і освітній діяльності охоплюють увесь спектр українознавства як науки і навчальної дисципліни.

Із НДІУ тісно співпрацювали і продовжують працювати відомі українські вчені-дослідники: члени-кореспонденти НАН України В.Баран, В.Солдатенко, академік АПН України, професор Г.Філіпчук, академік АН Вищої школи А.Погрібний, доктори філологічних наук, професори С.Єрмоленко, В.Погребенник, доктори історичних наук, професори Я.Калакура, В.Сергійчук, Р.Терпиловський, С.Сегеда, доктори філософських наук, професори В.Крисаченко, І.Бичко, О.Семашко, І.Надольний, В.Шевченко та інші. Загалом у підрозділах Інституту нині працює близько 100 співробітників, зокрема, академіки НАН України, АН Вищої школи, АПН, Української вільної академії наук у США, Міжнародної слов'янської АН. Над українознавчими науковими темами працюють 17 вітчизняних і 12 зарубіжних докторів наук, професорів, понад 30 кандидатів наук.

У структурі НДІУ діє Вчена рада, відділ аспірантури і докторантури, спеціалізована рада із захисту дисертацій, науково-дослідні центри міжнародних зв'язків та підготовки кадрів для вітчизняних і зарубіжних українознавчих закладів. З огляду на зростаючу роль Інституту в процесі координації українознавчих досліджень, у його структурі створено науково-навчальний комплекс дистанційних форм освіти, а НДІУ став співзасновником Академії дистанційної освіти (АДО).

Діяльність[ред.ред. код]

Інститут уклав і реалізує угоди про співпрацю з численними університетами, академіями, осередками українознавства в Австралії, Австрії, Великій Британії, Грузії, Канаді, Китаї, Латвії, Молдові, Німеччині, Польщі, Придністров'ї, Росії, Румунії, США, Франції, Японії. Наслідком такої співпраці стало проведеня 15 Міжнародних конгресів і конференцій за участю науковців понад із 30 країн, видання близько 200 найменувань книжок, тисяч статей та 21 тому «Збірника наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства».

Вагому роль у житті НДІУ відіграє очолювана академіком П. Кононенком Міжнародна науково-координаційна рада з проблем українознавства у складі 82 видатних вчених, педагогів, митців, політиків, котрі визначають культурне обличчя сучасної України і діаспори. Серед них Євген Федоренко (США), Отар Баканідзе (Грузія), Лідія Терзійська (Болгарія), Марко Бойцун (Велика Британія), Рольф Гебнер, Д. Тетерина-Блохин (ФРН), Олекса Біланюк, [Леонід Рудницький], Любомир Винар, Тарас Гунчак, Аскольд Лозинський, Дмитро Штогрин (США), Ярослав Розумний (Канада), Віктор Ідзьо (РФ), Стефан Козак (Польща), Аркадій Жуковський (Франція), Лідія Кравченко (Латвія).

Колектив НДІУ є засновником і видавцем (з 2001 р.) наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософського та педагогічного журналу "Українознавство"[12], на сторінках якого розглядаються найважливіші питання теорії і практики сучасного українознавства.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Відкритий лист Міністрові освіти і науки, молоді та спорту України Д. В. Табачнику директора Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії П. П. Кононенка
  2. Чи то всесвітнє українство, чи то українська всесвітність?.. // 11 березня 2011, 16:42
  3. Інститут українознавства реорганізують, щоб заволодіти його землею та приміщенням 7 жовтня 2011 в 11:53
  4. Презентація, звіт за 2011 рік
  5. Інститут українознавства: конфлікт директора і підлеглих досяг апогею // Освітній портал Педпреса, 22.04.2013
  6. Інститутом українознавства відтепер керуватиме затятий українофоб // ВО 'Свобода', 15 серпня 2013
  7. Миронівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1/chaykovskiy_anatoliy_stepanovich_.htmCopy Чайковський Анатолій Степанович // school-1.in.ua
  8. Профессор, доктор исторических наук Анатолий ЧАЙКОВСКИЙ: «Бандера и Шухевич были агентами гитлеровских спецслужб, и этим все сказано»
  9. а б бої за українознавство // Наше Українознавство, 18 березня 2014 12:46
  10. Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 9 липня 2014 р. N 671-р Про утворення Науково-дослідного інституту українознавства // zakon3.rada.gov.ua/laws; mirror on document.ua
  11. Міністерство освіти і науки України. Наказ від 1 серпня 2014 року N 893 Деякі питання виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. N 671 // document.ua
  12. http://www.ualogos.kiev.ua/

Література[ред.ред. код]

  • Науково-дослідний інститут українознавства. Довідник до 10-річчя діяльності. — К., 2002.
  • Київський літопис XXI століття. — К., 2001.
  • Кононенко П. П. Українознавство: Підручник — К., 1996

Посилання[ред.ред. код]