Юхновський Ігор Рафаїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Рафаїлович Юхновський
Ігор Рафаїлович Юхновський

Час на посаді:
23 червня 2006 — 19 липня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Віктор Янукович

Час на посаді:
27 жовтня 1992 — 17 березня 1993
Президент Леонід Кравчук
Попередник Валентин Симоненко
Наступник Юхим Звягільський

Народився 1 вересня 1925(1925-09-01) (91 рік)
Княгинине, Дубенський повіт, Волинське воєводство,
Польща Польська республіка
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2016
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
1-го скликання
НРУ 15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
безпартійний 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
НРУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
УНР 14 травня 2002 25 травня 2006

І́гор Рафаї́лович Юхно́вський (нар. 1 вересня 1925, Княгинине, Рівненська область) — український фізик-теоретик. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, народний депутат України І–IV скликань, почесний громадянин Львова.

В. о. Голови Українського інституту національної пам'яті. Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка.

Життєпис[ред.ред. код]

Вчений, фізик-теоретик, державний, політичний і громадський діяч. І. Р. Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Він розробив оригінальні і потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіючих частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв'язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Він і його учні зробили суттєвий внесок у розвиток теорії рідин і розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Останнім часом у полі наукових інтересів І. Р. Юхновського є математичні методи в економіці та в розвитку суспільства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу і ряд інших стратегічно важливих проблем для держави. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників.

1969 року у Львові І. Р. Юхновським створено Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. На його основі у 1990 році засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України. Протягом 19901998 років І. Р. Юхновський очолював Західний науковий центр НАН України. Для підтримки проведення наукових досліджень в Україні І. Р. Юхновський у 1996 році заснував Фонд підтримки науки.

1990 року І. Р. Юхновського обрано депутатом Верховної Ради України. У парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради.

1991 року був кандидатом у Президенти України, але набрав 554 719 голосів або 1,74 %.

У 19901993 роках був Головою Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, членом Президії Верховної Ради. У 1992 р. працював Державним радником України та очолював Колегію з питань науково-технічної політики Державної Думи України. З жовтня 1992 до 1993 року працював на посаді Першого віце-прем'єр міністра України. 1994 р. вдруге обраний депутатом Верховної Ради України. У 19941996 роках був лідером депутатської групи «Державність». 1996 р. за його ініціативою створена Міжвідомча аналітична консультативна рада при Кабінеті Міністрів України. 1998 р. втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху. Протягом грудня 1999  — березня 2002 р. був Головою Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. 2002 року вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», входив до складу фракції «Наша Україна» і був першим заступником, а згодом Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього, Голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів, член ради НС «Наша Україна».

Разом з Г. К. Крючковим очолював ТСК з питань моніторингу виборчого законодавства (2006).

У червні 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України І. Р. Юхновського призначено в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[1]

Нагороди[ред.ред. код]

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Економіка. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 863 с.
  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Політика. — Л. : Львівська політехніка, 2010. — 566 с.
  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Фізика. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 856 с.
  • Юхновський І. Р. Основи квантової механіки. — К. : Либідь, 2002. — 392 с.
  • Юхновський І. Р., Козловський М. П., Пилюк І. В. Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах. — Л. : Євросвіт, 2001. — 590 с.
  • Юхновский И. Р. Фазовые переходы второго рода. Метод коллективных переменных. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
  • Юхновский И. Р., Головко М. Ф. Статистическая теория классических равновесных систем. — К. : Наукова думка, 1980. — 372 с.
  • Юхновский И. Р., Гурский З. А. Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем. — К. : Наукова думка, 1991. — 287 с.
  • Юхновский И. Р., Курыляк И. И. Электролиты. — К. : Наукова думка, 1988. — 168 с.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
  2. Указ Президента України № 1195/2005 від 23 серпня 2005 року «Про присвоєння І. Юхновському звання Герой України»
  3. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  4. Указ Президента України № 26/2009 від 16 січня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  6. Указ Президента України № 1036/2000 від 30 серпня 2000 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  7. Указ Президента України № 809/95 від 28 серпня 1995 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  8. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року