Никодимов Яків Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никодимов Яків Іванович
Народження 19 грудня 1908(1908-12-19)
Київ, Російська імперія
Смерть 24 грудня 1982(1982-12-24) (74 роки)
  Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Жанр жанрове малярство і пейзаж
Навчання Київський інститут пролетарської мистецької культури (1932)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Трохименко Карпо Дем'янович, Козик Михайло Якимович, Красицький Фотій Степанович, Кричевський Федір Григорович і Денисов Володимир Олексійович
Відомі учні Миски-Оглу Володимир Миколайович, Бондаренко Олександр Григорович, Муравйов Юрій Васильович і Ковальов Олег Борисович
Член Національна спілка художників України
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Яків Іванович Никоди́мов (нар. 19 грудня 1908, Київ — пом. 24 грудня 1982, Жданов) — український радянський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1938 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1908 року в місті Києві. Виховувався в дитячому будинку[1]. Художню освіту опановував в Київському художньому інституті, куди влаштувався 1928 року. 1932 року закінчив повний курс[1] (викладачі Карпо Трохименко, Михайло Козиу, Фотій Красицький, Володимир Денисов, Федір Кричевський). По розподілу після інституту потрапив до міста Луганська, де викладав у місцевому художньому училищі.

Під час німецько-радянської війни у 1941 році отримав бронь, був задіяний на камуфляжних роботах по маскуванню важливих об'єктів. Не встиг евакуюватись і опинився на тимчасово захоплених територіях. Переховувався у селах, де виконував малярські роботи[1], створював ікони й портрети на замовлення. 1943 року, по звільненню Ворошиловграда, організував в місті художньо-скульптурну майстерню. Мав державну радянську нагороду: медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

1949 року перебрався на проживання до міста Жданова. У 1950–1970-ті роки очолював художню студію при Палаці культури заводу «Азовсталь». Виховав не одне покоління маріупольських художників, серед яких Євген Скорлупін, Володимир Миски-Оглу, Олександр Бондренко, Олег Ковальов, Юрій Муравйов, Тетяна Лисенко.

Жив у Жданові в будинку на вулиці Апатова № 139, квартира 29. Помер у Жданові 24 грудня 1982 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового та акварельного живопису. Серед робіт:

  • «Страта молодогвардійців» (1944);
  • «Донецький степ» (1944);
  • «Криголам» (1955);
  • «Кавказ» (1950–1970-ті);
  • «Любителі поезії» (1964);
  • «Раціоналізатори» (1964—1965);
  • «Вручення ордена Південній Магнітці» (1967).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1944 року.

Деякі роботи художника зберігаються в Лугананському художньому та Маріупольському краєзнавчому музеях.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]