Новосергіївська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Новосергіївська фортеця

Країна

Україна Україна

Новосергіївська фортеця — російська фортеця, що існувала у 1689—1790 рр. на території сучасної Дніпропетровської області.

Була розташована поблизу сучасного села Вільне Новомосковського району. Залишки фортеці збереглися і донині.

Передумови створення[ред. | ред. код]

Виникнення Новосергіївської фортеці пов'язано з військовополітичними подіями останньої чверті ХVІІ ст. Після невдалого першого Кримського походу 1687 року об'єднаних російсько-гетьманських військ у наступному 1688 році неподалік від гирла р. Самара на її правому березі будується велика Новобогородицька фортеця.

Спорудження фортифікаційної споруди в Нижньому Присамар'ї обумовлювалося необхідністю для Московської держави мати на території Запорожжя базу, в якій повинні були зберігатися військові та продовольчі припаси, потрібні для подальшого наступу на Крим.

Нова російська фортеця у Середньому Присамар'ї повинна була здійснювати контроль над бродом Вільним. Крім того, це укріплення мало стати черговим плацдармом для подальшого російського просування вглиб території Присамар'я, адже відомо, що фортеці з царськими гарнізонами планувалося спорудити вздовж течії р. Самара аж до місця впадіння в останню її лівої притоки р. Бик.[1]

Історія[ред. | ред. код]

У 1689 році, після повернення Василя Голіцина з кримського походу та репресій проти монахів Самарсько-Миколаївського монастиря, що виступили проти будівництва фортець на Самарі, Голіцин розпорядився збудувати наступну (після Богородицької) фортецю вище Вільного броду, при урочищі Сорок Байраків.

Побудована по проекту Вільяма фон Залена, іноземного інженер-полковника на службі Московського уряду. Закладена вона була 20 червня і закінчена 18 липня: назвали місто Новосергіївськ або Вільний.

У фортеці був гарнізон у 500 осіб.

На початку квітня 1690 року сюди прийшла чума, що тривала все літо, від якої вимерло все населення фортеці.

1711 року хан Девлет Гірей з ордою осадив Новосергіївську і Богородицьку фортеці, діючи у союзі з гетьманом Пилипом Орликом під час його походу на Правобережжя. Новосергіївці здалися і видали хану російський гарнізон.[2]

За Прутською угодою 1711 і Константинопольскою угодою 1712 років Петро І забов'язався зрівняти з землею фортеці регіону.

У 1730-их роках київський генерал-губернатор граф фон Вейсбах поновив фортеці, що послугували базою для війни з Кримом у 1735-39 роках.

У середині 1790-ті років з фортеці був виведений гарнізон.

Поблизу фортеці виросло сільце Корбівка, яке з часом злилося з великим селом Вільне.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Руїни фортеці знаходиться на північній околиці с. Вільне, рештки її валів значно пошкоджені будівлями колишньої тракторної бригади Новомосковського радгоспу-технікуму, але і зараз тут існує система глибоких круч — байраків. На узбережжі р. Самари знаходять численні фрагменти полив'яного посуду переважно XVIII ст.; за інформацією місцевих жителів, під час поступової руйнації території колишньої фортеці були зібрані досить значні нумізматичні колекції середини XVII — першої половини XVIII ст[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI—XVIII ст. / В. О. Пірко. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — с 34
  2. Українське козацтво: Мала енциклопедія. — К.– Запоріжжя, 2002. — С. 42 — 43, 350—351;
  3. Ковальова І. Ф., Шалобудов В. М., Векленко В. О. Нові дослідження посаду Богородицької фортеці