Ніколя Шміт
| Ніколя Шміт | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
10 грудня 1953 (70 років) Дифферданж, Люксембург |
| Країна |
 Люксембург |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Alma mater | Sciences Po Aix-en-Provenced і Університет Поля Сезанна |
| Знання мов | люксембурзька і французька |
| Посада | Member of the Council of Stated, Депутат Європейського парламенту[1], член Палати депутатів Люксембургуd і European Commissioner for Employment, Social Affairs and Inclusiond[2] |
| Партія | Люксембурзька соціалістична робітнича партія |
Ніколя Шміт[3] (люксемб. Nicolas Schmit; нар. 10 грудня 1953, Дифферданж[4]) — люксембурзький політик, дипломат, економіст, парламентар, діяч Люксембурзької соціалістичної робітничої партії, міністр кількох урядів у 2004—2019 рр., депутат Європейського парламенту ІХ скликання (з 2019 р.), єврокомісар із питань працевлаштування з 1 грудня 2019 р.[5]
Життєпис[ред. | ред. код]
Одержав диплом економіста в Інституті політичних досліджень Екс-ан-Прованс (фр. Institut d'études politiques d'Aix-en-Provence), а також диплом доктора з міжнародних відносин. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. працював в Університеті Поля Сезанна. 1979 року потрапив на роботу в люксембурзькі органи державної влади: спочатку в канцелярію прем'єр-міністра, перейшовши 1983 р. на дипломатичну службу. 1984 р. обійняв посаду керівника політичного апарату міністра закордонних справ Жака Пооса[6].
1989 року став парламентським секретарем Люксембурзької соціалістичної робітничої партії, а роком пізніше — радником у постійному представництві Люксембурга при Європейських спільнотах у Брюсселі. З 1992 по 1998 р. керував відділом міжнародних економічних відносин і співробітництва в Міністерстві закордонних справ. 1998 р. став послом Люксембургу в Європейському Союзі[6], як заступник члена брав участь у роботі Європейського Конвенту[4].
2004 р. ввійшов до складу уряду Жана-Клода Юнкера як міністр-делегат зовнішньополітичного відомства, який також відповідав за питання міграції[6]. У 2009, 2013 та 2018 рр. був обраний депутатом Палати депутатів[7][8][9].
2009 р. став міністром праці, зайнятості та імміграції у наступному кабінеті Жана-Клода Юнкера[10]. 2013 р. Ксав'є Бетель поклав на нього обов'язки міністра праці. З посади пішов 2018 р. У 2019 р. обраний депутатом Європарламенту 9-го скликання[11].
Того самого року відряджений від своєї країни у новосформовану Єврокомісію на чолі з Урсулою фон дер Ляєн (зі строком повноважень із 1 грудня 2019 р.) на посаду Єврокомісара з питань робочих місць і соціальних прав[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.europarl.europa.eu
- ↑ The Commissioners | 2019-2024
- ↑ Україна, як притулок для біженців [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.], «Німецька хвиля»
- ↑ а б Коротка біографічна довідка (PDF) (фр.). Процитовано 24 квітня 2016.. Сайт Європейського Конвенту
- ↑ Хто є хто в новій Європейській комісії? [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.], Радіо Свобода
- ↑ а б в Nicolas Schmit (англійською) . eu2005.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Elections législatives 2009: Résultats officieux: Circonscription Est (фр.). elections.public.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Elections législatives 2013: Résultats officieux: Circonscription de l'Est (фр.). elections.public.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ CSV loses 7.5% in eastern riding but status quo remains (англійською) . rtl.lu. 14 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018.
- ↑ Guy Thewes. Les gouvernements du Grand-Duché de Luxembourg depuis 1848 (PDF) (фр.). gouvernement.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Luxemburg hat gewählt: CSV verliert einen Sitz an die DP, LSAP hält sich (німецькою) . tageblatt.lu. 26 maja 2019. Процитовано 27 травня 2019.
- ↑ Kandydaci na komisarzy (PDF). ec.europa.eu. Процитовано 27 листопада 2019.
|
| |||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
