Урсула фон дер Ляєн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Урсула фон дер Ляєн
нім. Ursula von der Leyen
Ursula von der Leyen presents her vision to MEPs 2 (portrait crop).jpg
Ім'я при народженні нім. Ursula Gertrud Albrecht
Прізвисько Rosie
Псевдо Rose Ladson[1]
Народилася 8 жовтня 1958(1958-10-08) (60 років)
Іксель, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина[2]
Діяльність лікар, політикиня
Alma mater Hannover Medical School[d], Геттінгенський університет і Ганноверський університет
Науковий ступінь доктор медицини[3]
Володіє мовами німецька, англійська і французька
Заклад Hannover Medical School[d] і Hannover Medical School[d]
Членство European Union Parliamentary Group in the German Bundestag[d][4]
Посада міністр оборони[d][5], федеральний міністр[d], Federal Minister of Labour and Social Affairs[d], федеральний міністр[d], член Бундестагу Німеччини[d][6], Member of the Landtag of Lower Saxony[d], член Бундестагу Німеччини[d][7] і Президент Європейської комісії
Партія Християнсько-демократичний союз
Конфесія лютеранство[8]
Рід Von der Leyen[d]
Батько Ernst Albrecht[d]
Мати Adele Albrecht[d]
Брати, сестри  • Hans-Holger Albrecht[d]
У шлюбі з Heiko von der Leyen[d]
Діти (7) David von der Leyen[d], Sophie von der Leyen[d], Maria Donata von der Leyen[d], Victoria von der Leyen[d], Johanna von der Leyen[d], Egmont von der Leyen[d] і Gracia von der Leyen[d]
Зріст 161 см
Автограф Ursula von der Leyen signature.svg
Нагороди
Сторінка в Інтернеті ursula-von-der-leyen.de

У́рсула фон дер Ля́єн[9] (нім. Ursula von der Leyen, дошлюб. Альбрехт, нім. Albrecht; нар. 8 жовтня 1958(19581008), Іксель, Брюссельський столичний регіон, Бельгія) — німецька політикиня, членкиня Християнсько-демократичного союзу, міністерка оборони Німеччини у 2013—2019 роках. 16 липня 2019 року за поданням Європейської ради Урсула фон дер Ляєн була обрана Європейським парламентом на посаду президента Європейської комісії.[10] Свою роботу у Європейській комісії вона розпочне 1 листопада 2019 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Урсула Альбрехт народилася і провела майже всі дитячі роки у Брюсселі (Бельгія), де її батько працював у Єврокомісії. Батько, Ернст Альбрехт[de] (нар. 1930) — колишній прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія. Є нащадком знатного роду Бременського барона Людвіга Кнопа (1821—1894), який у XIX столітті займався торгівлею бавовни.

З 1986 року Урсула Альбрехт вийшла заміж за професора медицини Гайка фон дер Ляєн — нащадка знатного роду фон дер Ляєн з Крефельда. У пари є семеро дітей, які народились у період з 1987 по 1999 рік.

Урсула фон дер Ляєн належить до лютеранської церкви.

Освіта[ред. | ред. код]

Після закінчення гімназії Урсула фон дер Ляєн розпочала навчання із археології. У 1977 році вона вивчала макроекономіку в Геттінгенському університеті та Вестфальському університеті імені Вільгельма у Мюнстері; у 1978 році навчалася в Лондонській школі економіки. У 1980 році Урсула фон дер Ляєн знову змінює напрямок навчання і розпочинає навчання у Ганноверській медичній вищій школі, де в 1987 році склала державний іспит та отримала дозвіл на ведення лікарської практики.[11] Фон дер Ляєн обійняла посаду асистента лікаря-гінеколога у відділенні гінекології у клініці свого навчального закладу. Закінчивши аспірантуру в Ганноверському університеті імені Лейбніца в 1991 році, отримала докторський ступінь із медицини.[12]

З 1994 року, після народження близнят (на той час вона вже була матір'ю трьох дітей), Урсула фон дер Ляєн більше не вернулась до своєї медичної кар'єри. З 1992 по 1996 сім'я проживала в Каліфорнії, де чоловік фон дер Лаєн викладав у Стенфордському університеті.[13] З 1998 по 2002 рік Урсула фон дер Ляєн працювала науковою співробітницею Фрідріха Вільгема Шварца у відділі епідемології, соціальної медицини та дозслідження із охорони здоров'я у Ганноверській вищій медичній школі, де 2001 році вона отримала ступінь магістра медицини.[11]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн є членкинею партії Християнсько-демократичного союзу (ХДС) з 1990 року. У період з 1996 по 1997 рік брала участь у технічній групі ХДС землі Нижня Саксонія; опісля — у робочій групі лікарів ХДС землі Нижня Саксонія.

На федеральному з'їзді партії ХДС у Дюссельдорфі у грудні 2004 року, після несподіваної поразки Геманна-Йосефа Аренца у першому турі, фон дер Ляєн була обрана у презицію ХДС. З листопада 2010 року — заступниця федерального голови ХДС.[14] На голосуванні 2018 року політикиня отримала найнижчу кількість голосів на цю посаду 57,47 %[15] у порівнянні з 72,4 % у 2016[16] та 70,5 % 2014 році.[17]

Комунальна політика[ред. | ред. код]

З 2001 по 2004 рік Урсула фон дер Ляєн належала до міської ради міста Зенде, була головою фракції ХДС. Окрім того, вона була членкинею Регіональної асамблеї регіону Ганновера та головою Комітету з питань охорони здоров'я та лікарень.

Депутатка ландтагу та міністерка соціальної політики землі Нижня Саксонія (2003 bis 2005)[ред. | ред. код]

У 2003 році на виборах до ландтагу землі Нижня Саксонія Урсула фон дер Ляєн отримала прямий мандат у виборчому окрузі Лерте. 4 березня 2003 року вона зайняла посаду міністерки соціальних справ, жінок, сім'ї та здоров'я в уряді землі Нижня Саксонія під керівництвом прем'єр-міністра Крістіана Вульффа. Оскільки фон дер Ляєн стала міністеркою федерального уряду Німеччини, вона відмовилася від свого мандата в грудні 2005 року.

Незважаючи на масові протести, з 1 січня 2005 року фон дер Ляєн скасувала виплату людям з вадами зору в землі Нижня Саксонія. Її наступниця Мехтільд Росс-Лютманн повернула ці виплати у 2007 році, які, проте, були значно нижчими.[18]

Депутатка у Бундестазі[ред. | ред. код]

На виборах 2009, 2013 та 2017 років Урсула фон дер Ляєн висувала свою кандидатуру від другого виборчого округу міста Ганновера. На цих виборах їй завжди вдавалося здобути перемогу у своїх конкурентів із СДП. Фон дер Ляєн ставала депутаткою Бундестагу за списками землі Нижня Саксонія.

Міністерка у Федеральному уряді Німеччини (2005—2019)[ред. | ред. код]

Міністерка у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини (2005—2009)[ред. | ред. код]

Див. також: Перший уряд Ангели Меркель

З 17 серпня 2005 року Урсула фор дер Ляєн була у команді ХДС/ХСС у справах сім'ї та охорони здоров'я на федеральних виборах 2005, належавши до виборчої команди Ангели Меркель. 22 листопада 2005 року фон дер Ляєн склала присягу, ставши міністром у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини у першому уряді Ангели Меркель.

Міністерка праці та соціальних питань (2009—2013)[ред. | ред. код]

Див. також: Другий уряд Ангели Меркель

Після виборів до Бундестагу у 2009 році фон дер Ляєн здобула посаду міністра праці та соціальних питань у другому уряді Ангели Меркель. Кандидатура фон дер Ляєн обговорювалася на посаду міністра з охорони здоров'я,[19][20] яку, однак, отримав політик Вільної демократичної партії (ВДП) — Філіпп Реслер.

Фон дер Ляєн призначили на посаду міністра праці та соціальних питань 30 листопада 2009 року після відставки Франца Йозефа Юнга 30 листопада 2009 року.

Міністерка оборони (2013—2019)[ред. | ред. код]

Див. також: Третій уряд Ангели Меркель та четвертий уряд Ангели Меркель

17 грудня 2013 Урсула фон дер Ляєн обійняла посаду міністра оборони від великої коаліції ХДС/ХСС та СДП у третьому уряді Ангели Меркель, ставши першою жінкою на цій посаді.[21] 14 березня 2018 року вона знову стала міністеркою оборони від великої коаліції ХДС/ХСС та СДП у четвертому уряді Ангели Меркель.[22] Протягом всього періоду на цій посаді фон дер Ляєн, які і її попередники, мусіла розв'язувати проблеми недостатніх військових запасів німецького війська.

У 2019 році був сформований парламентський комітет, який розслідує численні угоди Федерального міністерства оборони про надання консалтингових послуг без дотримання закону про закупівлі,[23] у зв'язку з цим на фон дер Ляєн подано скаргу.[24]

Вибори на посаду голови Єврокомісії (2019)[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн презентує свою програму перед депутатами Європейського парламенту у Стразбурзі, 2019

На початку липня 2019 року лідери країн Євросоюзу домовилися внести на розгляд кандидатуру фон дер Ляєн на посаду президента Європейської комісії. Політикиня оголосила, що йде у відставку з поста міністерки оборони Німеччини незалежно від результатів голосування в Європарламенті, щоб «на повну силу служити Європі».[25]

16 липня затверджена Європейським парламентом на посаду президента Європейської комісії. Її кандидатуру підтримали 383 депутати (при потрібному мінімумі — 374), проти проголосували 327 членів парламенту.[26] Фон дер Ляєн стане першою жінкою на чолі Єврокомісії з 1 листопада 2019 року, коли приступить до виконання обов'язків.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн підтримує відправлення військ для участі в місіях в Афганістані, ЦАР, Сирії та Малі. Виступає за створення єдиних збройних сил європейських країн, щоб посилити роль Європи в НАТО.[27] У Білій книзі Бундесверу, де сформульовані національні інтереси Німеччини, німецькі збройні сили вбачають у Росії партнера. Урсула фон дер Ляєн заявила, що в умовах української кризи це неможливо і хоче дати нове визначення Росії.[28] Виступає проти поставок зброї для України, оскільки це може стати приводом для відкритих воєнних дій в Україні з боку Росії.[29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.zeit.de/2016/26/ursula-von-der-leyen-brexit-london
  2. http://www.nytimes.com/2010/01/18/world/europe/18iht-womenside.html
  3. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130338303 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://www.europa-union.de/ueber-uns/parlamentariergruppen/deutscher-bundestag/niedersachsen-mdb/
  5. https://www.bmvg.de/portal/a/bmvg/start/ministerium/der_minister/ursula_von_der_leyen/!ut/p/z1/04_Sj9CPykssy0xPLMnMz0vMAfIjo8zinSx8QnyMLI2MQkxcXQ0cLcydAzxDPY0MTEz0wwkpiAJKG-AAjgb6wSmp-pFAM8xxm2GsH6wfpR-VlViWWKFXkF9UkpNaopeYDHKhfmRGYl5KTmpAfrIjRKAgN6LcoNxREQBbGVXh/dz/d5/L2dBISEvZ0FBIS9nQSEh/#Z7_B8LTL2922T4EE0A87CPIUI2043
  6. basic data about the members of the Bundestag
  7. https://bundeswahlleiter.de/bundestagswahlen/2017/gewaehlte/bund-99/v.html
  8. http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/L/leyen_ursula/258710
  9. Написання Ля́єн відповідає українському правопису та використовується поважними німецькими україномовними виданнями. Написання на кшталт Ляйєн, Лайєн та подібне — використовують українські ЗМІ, які роблять огляди преси на основі переважно російських мас-медіа: наприклад, матеріал 112 Україна створений на основі повідомлення російської редакції DW тощо.
  10. President-elect Ursula von der Leyen. European Commission - European Commission (en). Процитовано 2019-07-16. 
  11. а б Deutscher Bundestag - Dr. Ursula von der Leyen. Deutscher Bundestag (de). Процитовано 2019-07-17. 
  12. Leyen, Ursula von der. C-reaktives Protein als diagnostischer Parameter zur Erfassung eines Amnioninfektionssyndroms bei vorzeitigem Blasensprung und therapeutischem Entspannungsbad in der Geburtsvorbereitung. Процитовано 2019-07-17. 
  13. Ursula von der Leyen | German politician. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2019-07-17. 
  14. Dr. Ursula von der Leyen. Christlich Demokratische Union Deutschlands (de). 2013-03-14. Процитовано 2019-07-17. 
  15. Wahl der CDU-Vizes: Schlechtes Ergebnis für von der Leyen. Spiegel Online (de). 2018-12-07. Процитовано 2019-07-17. 
  16. Wittrock, Philipp (2016-12-06). CDU-Führungskreis: Merkels Erben. Spiegel Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  17. - Hintergrund: Das neue CDU-Präsidium. General-Anzeiger Bonn (de). 2014-12-09. Процитовано 2019-07-17. 
  18. DVBS - horus 1/2015 - Schwerpunkt: Sozialleistungen auf dem Prüfstand - Uwe Boysen: Der Kampf ums Blindengeld – eine unendliche Geschichte mit verschiedenen Ausgängen. web.archive.org (de). 2015-09-27. Процитовано 2019-07-17. 
  19. Online, FOCUS. Favoritin im Rennen ums Gesundheitsministerium. FOCUS Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  20. Online, FOCUS. Favoritin im Rennen ums Gesundheitsministerium. FOCUS Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  21. Leithäuser, Johannes. Verteidigungsministerin von der Leyen: Große Fußstapfen, große Aufgaben (de). ISSN 0174-4909. Процитовано 2019-07-17. 
  22. Große Koalition: Das neue Kabinett auf einen Blick. Spiegel Online. 2018-03-14. Процитовано 2019-07-17. 
  23. Deutscher Bundestag - 1. Untersuchungsausschuss des Verteidigungsausschusses gemäß.... Deutscher Bundestag (de). Процитовано 2019-07-17. 
  24. Gebauer, Matthias (2018-10-18). Affäre um externe Berater: Strafanzeige gegen Ursula von der Leyen. Spiegel Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  25. tagesschau.de. Verteidigungsministerium: Von der Leyen kündigt Rücktritt an. tagesschau.de (de). Процитовано 2019-07-17. 
  26. President-elect Ursula von der Leyen. European Commission - European Commission (en). Процитовано 2019-07-16. 
  27. Фон дер Лаєн: «Я завжди була європейкою, ще до того, як дізналася, що я німкеня»
  28. Ляйен: ВС ФРГ не могут считать РФ партнером при украинском кризисе // «РИА Новости», 17.02.2015 (рос.)
  29. Фон дер Ляйен: поставки оружия на Украину помешают решению конфликта // «РИА Новости», 06.02.2015 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]