Урсула фон дер Ляєн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Урсула фон дер Ляєн
нім. Ursula von der Leyen
Урсула фон дер Ляєн

Нині на посаді
На посаді з1 грудня 2019
ПопередникЖан-Клод Юнкер

Flag of Germany.svg 8-ма міністр оборони Німеччини
Час на посаді:
17 грудня 2013 — 17 липня 2019
ПрезидентЙоахім Ґаук
Франк-Вальтер Штайнмаєр
Прем'єр-міністр  Ангела Меркель
ПопередникТомас де Мезьєр
НаступникАннеґрет Крамп-Карренбауер

Народилася8 жовтня 1958(1958-10-08) (61 рік)
Іксель, Бельгія
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Національністьнімка
Alma materГеттінгенський університет, Вестфальський університет імені Вільгельма, Лондонська школа економіки та політичних наук, Ганноверська медична школа
Політична партіяХристиянсько-демократичний союз

Рід фон дер Ляєн
БатькоЕрнст Альбрехт
МатиАдель Альбрехт
ЧоловікГайко фон дер Ляєн
Діти7
Професіялікар
Релігіялютеранство
ПідписUrsula von der Leyen signature.svg
www.ursula-von-der-leyen.de

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

У́рсула фон дер Ля́єн[1], також Ла́єн[2] (нім. Ursula von der Leyen, дошлюб. Альбрехт, нім. Albrecht; нар. 8 жовтня 1958(19581008), Іксель, Брюссельський столичний регіон, Бельгія) — німецький політик, член Християнсько-демократичного союзу, міністр оборони Німеччини у 2013—2019 роках; з 1 грудня 2019 року — президент Європейської комісії. За поданням Європейської ради[3] фон дер Ляєн була обрана на посаду президента Європейської комісії Європейським парламентом 16 липня 2019 року.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Урсула Альбрехт народилася і провела майже всі дитячі роки у Брюсселі (Бельгія), де її батько працював у Єврокомісії. Батько, Ернст Альбрехт[de] (нар. 1930) — колишній прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія. Є нащадком знатного роду Бременського барона Людвіга Кнопа (1821—1894), який у XIX столітті займався торгівлею бавовни.

З 1986 року Урсула Альбрехт вийшла заміж за професора медицини Гайка фон дер Ляєн — нащадка знатного роду фон дер Ляєн з Крефельда. У пари є семеро дітей, які народились у період з 1987 по 1999 рік.

Урсула фон дер Ляєн належить до лютеранської церкви.

Освіта[ред. | ред. код]

Після закінчення гімназії Урсула фон дер Ляєн розпочала навчання із археології. У 1977 році вона вивчала макроекономіку в Геттінгенському університеті та Вестфальському університеті імені Вільгельма у Мюнстері; у 1978 році навчалася в Лондонській школі економіки. У 1980 році Урсула фон дер Ляєн знову змінює напрямок навчання і розпочинає навчання у Ганноверській медичній вищій школі, де в 1987 році склала державний іспит та отримала дозвіл на ведення лікарської практики.[4] Фон дер Ляєн обійняла посаду асистента лікаря-гінеколога у відділенні гінекології у клініці свого навчального закладу. Закінчивши аспірантуру в Ганноверському університеті імені Лейбніца в 1991 році, отримала докторський ступінь із медицини.[5]

З 1994 року, після народження близнят (на той час вона вже була матір'ю трьох дітей), Урсула фон дер Ляєн більше не поверталась до своєї медичної кар'єри. З 1992 по 1996 сім'я проживала в Каліфорнії, де чоловік фон дер Ляєн викладав у Стенфордському університеті.[6] З 1998 по 2002 рік Урсула фон дер Ляєн була науковою співробітницею Фрідріха Вільгема Шварца у відділі епідеміології, соціальної медицини та дослідження із охорони здоров'я у Ганноверській вищій медичній школі, де 2001 році вона отримала ступінь магістра медицини.[4]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн є членом партії Християнсько-демократичного союзу (ХДС) з 1990 року. У період з 1996 по 1997 рік брала участь у технічній групі ХДС землі Нижня Саксонія; опісля — у робочій групі лікарів ХДС землі Нижня Саксонія.

На федеральному з'їзді партії ХДС у Дюссельдорфі у грудні 2004 року, після несподіваної поразки Геманна-Йосефа Аренца у першому турі, фон дер Ляєн була обрана у президію ХДС. З листопада 2010 року — заступниця федерального голови ХДС.[7] На голосуванні 2018 року вона отримала найнижчу кількість голосів на цю посаду 57,47 %[8] у порівнянні з 72,4 % у 2016[9] та 70,5 % 2014 році.[10]

Комунальна політика[ред. | ред. код]

З 2001 по 2004 рік Урсула фон дер Ляєн належала до міської ради міста Зенде, була головою фракції ХДС. Окрім того, вона була членом Регіональної асамблеї регіону Ганновера та головою Комітету з питань охорони здоров'я та лікарень.

Депутат ландтагу та міністр соціальної політики землі Нижня Саксонія (2003 bis 2005)[ред. | ред. код]

У 2003 році на виборах до ландтагу землі Нижня Саксонія Урсула фон дер Ляєн отримала прямий мандат у виборчому окрузі Лерте. 4 березня 2003 року вона зайняла посаду міністра соціальних справ, жінок, сім'ї та здоров'я в уряді землі Нижня Саксонія під керівництвом прем'єр-міністра Крістіана Вульффа. Оскільки фон дер Ляєн стала міністеркою федерального уряду Німеччини, вона відмовилася від свого мандата в грудні 2005 року.

Незважаючи на масові протести, з 1 січня 2005 року фон дер Ляєн скасувала виплату людям з вадами зору в землі Нижня Саксонія. Її наступниця Мехтільд Росс-Лютманн повернула ці виплати у 2007 році, які, проте, були значно нижчими.[11]

Депутат у Бундестазі[ред. | ред. код]

На виборах 2009, 2013 та 2017 років Урсула фон дер Ляєн висувала свою кандидатуру від другого виборчого округу міста Ганновера. На цих виборах їй завжди вдавалося здобути перемогу у своїх конкурентів із СДП. Фон дер Ляєн ставала депутаткою Бундестагу за списками землі Нижня Саксонія.

Міністр у Федеральному уряді Німеччини (2005—2019)[ред. | ред. код]

Міністр у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини (2005—2009)[ред. | ред. код]

Див. також: Перший уряд Ангели Меркель

З 17 серпня 2005 року Урсула фор дер Ляєн була у команді ХДС/ХСС у справах сім'ї та охорони здоров'я на федеральних виборах 2005, належавши до виборчої команди Ангели Меркель. 22 листопада 2005 року фон дер Ляєн склала присягу, ставши міністром у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини у першому уряді Ангели Меркель.

Міністр праці та соціальних питань (2009—2013)[ред. | ред. код]

Див. також: Другий уряд Ангели Меркель

Після виборів до Бундестагу у 2009 році фон дер Ляєн здобула посаду міністра праці та соціальних питань у другому уряді Ангели Меркель. Кандидатура фон дер Ляєн обговорювалася на посаду міністра з охорони здоров'я,[12][13] яку, однак, отримав політик Вільної демократичної партії (ВДП) — Філіпп Реслер.

Фон дер Ляєн призначили на посаду міністра праці та соціальних питань 30 листопада 2009 року після відставки Франца Йозефа Юнга 30 листопада 2009 року.

Міністр оборони (2013—2019)[ред. | ред. код]

Див. також: Третій уряд Ангели Меркель та четвертий уряд Ангели Меркель

17 грудня 2013 Урсула фон дер Ляєн обійняла посаду міністра оборони від великої коаліції ХДС/ХСС та СДП у третьому уряді Ангели Меркель, ставши першою жінкою на цій посаді.[14] 14 березня 2018 року вона знову стала міністром оборони від великої коаліції ХДС/ХСС та СДП у четвертому уряді Ангели Меркель.[15] Протягом всього періоду на цій посаді фон дер Ляєн, які і її попередники, мусила розв'язувати проблеми недостатніх військових запасів німецького війська.

У 2019 році був сформований парламентський комітет, який розслідує численні угоди Федерального міністерства оборони про надання консалтингових послуг без дотримання закону про закупівлі,[16] у зв'язку з цим на фон дер Ляєн подано скаргу.[17]

Вибори на посаду голови Єврокомісії (2019)[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн презентує свою програму перед депутатами Європейського парламенту у Стразбурзі, 2019

На початку липня 2019 року лідери країн Євросоюзу домовилися внести на розгляд кандидатуру фон дер Ляєн на посаду президента Європейської комісії. Вона оголосила, що йде у відставку з поста міністра оборони Німеччини незалежно від результатів голосування в Європарламенті, щоб «на повну силу служити Європі».[18]

16 липня затверджена Європейським парламентом на посаду президента Європейської комісії. Її кандидатуру підтримали 383 депутати (при потрібному мінімумі — 374), проти проголосували 327 членів парламенту.[19] Фон дер Ляєн стане першою жінкою на чолі Єврокомісії з 1 листопада 2019 року, коли приступить до виконання обов'язків.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Урсула фон дер Ляєн підтримує відправлення військ для участі в місіях в Афганістані, ЦАР, Сирії та Малі. Виступає за створення єдиних збройних сил європейських країн, щоб посилити роль Європи в НАТО.[20] У Білій книзі Бундесверу, де сформульовані національні інтереси Німеччини, німецькі збройні сили вбачають у Росії партнера. Урсула фон дер Ляєн заявила, що в умовах української кризи це неможливо і хоче дати нове визначення Росії.[21] Виступає проти постачання зброї для України, оскільки це може стати приводом для відкритих воєнних дій в Україні з боку Росії.[22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Написання Ля́єн відповідає українському правопису та використовується поважними німецькими україномовними виданнями. Написання на кшталт Ляйєн, Лайєн та подібне — використовують українські ЗМІ, які роблять огляди преси на основі переважно російських мас-медіа: наприклад, матеріал 112 Україна створений на основі повідомлення російської редакції DW тощо.
  2. Пор. [1], [2], [3]
  3. а б President-elect Ursula von der Leyen. European Commission - European Commission (en). Процитовано 2019-07-16. 
  4. а б Deutscher Bundestag - Dr. Ursula von der Leyen. Deutscher Bundestag (de). Процитовано 2019-07-17. 
  5. Leyen, Ursula von der. C-reaktives Protein als diagnostischer Parameter zur Erfassung eines Amnioninfektionssyndroms bei vorzeitigem Blasensprung und therapeutischem Entspannungsbad in der Geburtsvorbereitung. Процитовано 2019-07-17. 
  6. Ursula von der Leyen | German politician. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2019-07-17. 
  7. Dr. Ursula von der Leyen. Christlich Demokratische Union Deutschlands (de). 2013-03-14. Процитовано 2019-07-17. 
  8. Wahl der CDU-Vizes: Schlechtes Ergebnis für von der Leyen. Spiegel Online (de). 2018-12-07. Процитовано 2019-07-17. 
  9. Wittrock, Philipp (2016-12-06). CDU-Führungskreis: Merkels Erben. Spiegel Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  10. - Hintergrund: Das neue CDU-Präsidium. General-Anzeiger Bonn (de). 2014-12-09. Процитовано 2019-07-17. 
  11. DVBS - horus 1/2015 - Schwerpunkt: Sozialleistungen auf dem Prüfstand - Uwe Boysen: Der Kampf ums Blindengeld – eine unendliche Geschichte mit verschiedenen Ausgängen. web.archive.org (de). 2015-09-27. Процитовано 2019-07-17. 
  12. Online, FOCUS. Favoritin im Rennen ums Gesundheitsministerium. FOCUS Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  13. Online, FOCUS. Favoritin im Rennen ums Gesundheitsministerium. FOCUS Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  14. Leithäuser, Johannes. Verteidigungsministerin von der Leyen: Große Fußstapfen, große Aufgaben (de). ISSN 0174-4909. Процитовано 2019-07-17. 
  15. Große Koalition: Das neue Kabinett auf einen Blick. Spiegel Online. 2018-03-14. Процитовано 2019-07-17. 
  16. Deutscher Bundestag - 1. Untersuchungsausschuss des Verteidigungsausschusses gemäß.... Deutscher Bundestag (de). Процитовано 2019-07-17. 
  17. Gebauer, Matthias (2018-10-18). Affäre um externe Berater: Strafanzeige gegen Ursula von der Leyen. Spiegel Online (de). Процитовано 2019-07-17. 
  18. tagesschau.de. Verteidigungsministerium: Von der Leyen kündigt Rücktritt an. tagesschau.de (de). Процитовано 2019-07-17. 
  19. President-elect Ursula von der Leyen. European Commission - European Commission (en). Процитовано 2019-07-16. 
  20. Фон дер Лаєн: «Я завжди була європейкою, ще до того, як дізналася, що я німкеня»
  21. Ляйен: ВС ФРГ не могут считать РФ партнером при украинском кризисе // «РИА Новости», 17.02.2015 (рос.)
  22. Фон дер Ляйен: поставки оружия на Украину помешают решению конфликта // «РИА Новости», 06.02.2015 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]