Валдіс Домбровскіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валдіс Домбровскіс
латис. Valdis Dombrovskis
латис. Valdis Dombrovskis
Валдіс Домбровскіс латис. Valdis Dombrovskis
Flag of Europe.svg Європейський комісар із питань торгівлі
Нині на посаді
На посаді з 26 серпня 2020
Президент Урсула фон дер Ляєн
Попередник Філ Гоган
Flag of Europe.svg Європейський комісар із питань фінансових послуг, фінансової стабільності та союзу ринків капіталу
16 липня 2016 — 12 жовтня 2020
Президент Жан-Клод Юнкер
Урсула фон дер Ляєн
Попередник Джонатан Гілл
Наступник Мейрід МакГіннесс
Flag of Europe.svg Європейський комісар з питань євро і соціального діалогу
1 листопада 2014 — 1 грудня 2019
Президент Жан-Клод Юнкер
Попередник Юркі Катайнен (економічна та монетарна політика)
Flag of the Prime Minister of Latvia.svg 28-й Прем'єр-міністр Латвії
12 березня 2009 — 27 листопада 2013 (в.о. до 22 січня 2014)
Попередник Іварс Годманіс
Наступник Лаймдота Страуюма
Flag of Latvia.svg 2-й Міністр у справах дитини, родини та інтеграції
березень 2009 — червень 2009
Попередник Айнарс Баштікс
Наступник посада скасована
Flag of Latvia.svg 34-й Міністр фінансів Латвії
7 листопада 2002 — 9 березня 2004
Попередник Гундарс Берзіньш
Наступник Оскар Спурдзіньш
Народився 5 серпня 1971(1971-08-05)[1] (51 рік)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Відомий як політик, економіст, фізик, учасник міжнародних форумів
Місце роботи Латвійський університет
Громадянство СРСР СРСРЛатвія Латвія
Національність латвієць
Alma mater Латвійський університет, Ризький технічний університет, Майнцський університет і Мерілендський університет
Політична партія «Новий час» (2002—2011)
c«Єдність» (з 2011 року)
У шлюбі з Ārija Dombrovskad
Професія фізик, економіст
Нагороди
орден Хреста землі Марії 1 класу Order of the Three Stars, 2nd Class орден князя Ярослава Мудрого I ступеня орден князя Ярослава Мудрого II ступеня Commander First Class of the Order of the White Rose of Finland
Підпис Valda Dombrovska paraksts.png
valdisdombrovskis.lv

Валдіс Домбровскіс (латис. Valdis Dombrovskis; нар. 5 серпня 1971, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — латвійський політик. 28-й прем'єр-міністр Латвії. Раніше був міністром фінансів Латвії та членом Європейського парламенту від партії Новий час.

Віцепрезидент Європейської Комісії з питань євро та соціального діалогу, фінансової стабільності, фінансових послуг та Союзу ринків капіталу (від 2016), віцепрезидент Європейської Комісії з питань євро та соціального діалогу (з 2014)[2].

Рання біографія[ред. | ред. код]

Народився в Ризі в родині з польськими коренями. Закінчив фізико-математичний факультет Латвійського університету. Отримав ступінь бакалавра з економіки для інженерів у Ризькому технічному університеті в 1995 і ступінь магістра з фізики в Латвійському університеті 1996 року. Працював асистентом лабораторії в університеті Майнца в 1995-1996, асистентом Інституту фізики твердого тіла Латвійського університету в 1997, асистентом в Мерілендському університеті 1998 р. Співробітник Національного банку Латвії в 1998-2002.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Увійшов до керівництва партії «Новий час» 2002 року. Депутат латвійського Сейму з 2002 р.

З 2004 — депутат Європейського парламенту.

У грудні 2005 запропонував низку заходів щодо скорочення адміністративних витрат Європарламенту на 7,5 млн євро. Одна з пропозицій звучала так: надсилати прийняті документи тільки за запитом депутатів і працівників Європарламенту, а не автоматично всім. Завдяки ініціативі бюрократичний апарат став витрачати на 2,5 млн листів на тиждень менше. У тому числі й за цю ініціативу 2005 року визнаний людиною Європи в Латвії.

Міністр фінансів Латвії в 20022004 рр.

В умовах гострої політичної кризи 26 лютого 2009 року отримав від президента країни право сформувати новий склад уряду. Створив широку праву коаліцію, включивши до свого кабінету представників «Нового часу», Громадянського союзу, Народної партії, Союзу зелених і селян та створеної партії «Вітчизні і свободі/Рух за національну незалежність Латвії».

12 березня 2009 Сейм затвердив новий уряд із представників п'яти вищевказаних партій.

У першій половині 2010 року Народна партія покинула кабінет Домбровскіса. Після виборів у листопаді 2010 року був сформований другий кабінет Домбровскіса у складі блоків «Єдність» (Громадянський союз, «Новий час», «Суспільство за іншу політику») і Союзу зелених та селян.

У лютому 2014 року Домбровскіс офіційно подав заявку на висунення своєї кандидатури від правоцентристської Європейської народної партії на голову Єврокомісії,[3] та невдовзі зняв свою кандидатуру на користь Жана-Клода Юнкера.[4] Пізніше уряд Латвії висунув Домбровскіса на посаду єврокомісара від цієї країни.[5]

З 2014 по 2019 рік він обіймав посаду Віце-президента Європейської комісії з питань євро та соціального діалогу, а з липня 2016 року також відповідав за портфель фінансових послуг, яким раніше володів британський комісар Джонатан Гілл, що подав у відставку після голосування за Brexit.[6]

Після Європейських виборів 2019 року коаліційний уряд прем'єр-міністра Кріш'яніса Каріньша висунув Домбровскіса єврокомісаром від Латвії на другий строк.[7] Згодом він вирішив відмовитися від місця, яке отримав на виборах; його змінила Інесе Вайдере.[8] Того ж року Урсула фон дер Ляєн запропонувала Домбровскіса разом з Франсом Тіммермансом і Маргрете Вестагер на посади виконавчих віце-президентів очолюваної нею Єврокомісії, де Домбровскіс відповідав за «економіку, яка працює на людей».

7 жовтня 2020 Європарламент підтримав зміну портфеля Валдіса Домбровскіса, який відтоді замість фінансового блоку почав опікуватися питаннями торгівлі, які раніше були у віданні відповідного єврокомісара з питань торгівлі Філа Гогана. Останній у серпні 2020 подав у відставку через своє порушення правил карантину, чим викликав політичний скандал в Ірландії.[9] Призначення Домбровскіса Єврокомісаром із питань торгівлі засвідчує рішучість ЄС покінчити з трансатлантичними митними війнами, зокрема відвернути можливу ескалацію митної війни із США через субсидії в авіабудуванні та ризик трансатлантичної торговельної війни у зв'язку з цифровими податками, подолати методи Китаю, які спотворюють ринок, і підтримувати світовий торговельний порядок на тлі сильніших протекціоністських тенденцій. До першочергових питань нового єврокомісара з торгівлі належать також суперечливі тарифи США на сталь і алюміній із ЄС та торговельні зв'язки з Великою Британією після її виходу з Євросоюзу.[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen
  2. Valdis Dombrovskis [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] // European Commission site (англ.)
  3. Dombrovskis seeks EPP nomination for Commission presidency [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] European Voice, 19 February 2014.
  4. Dave Keating (6 March 2014), Dombrovskis withdraws from EPP candidate race [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] European Voice.
  5. Andrew Gardner (5 June 2014), Dombrovskis gets Latvia's nod [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] European Voice.
  6. Jim Brunsden (30 June 2016), Brexit gives Valdis Dombrovskis big sway over banks [Архівовано 17 січня 2022 у Wayback Machine.] Financial Times.
  7. Bjarke Smith-Meyer (11 June 2019), Latvia to send Dombrovskis back to Commission [Архівовано 17 січня 2022 у Wayback Machine.] Politico Europe.
  8. Bjarke Smith-Meyer (20 June 2019), Dombrovskis gives up MEP seat to remain commissioner [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Politico Europe.
  9. Марія Думанська (07.10.2020). Європарламент схвалив призначення в Єврокомісії. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022. 
  10. EU Makes Latvia’s Dombrovskis Trade Chief to Deal With U.S.. Bloomberg. 08.09.2020. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.  (англ.)
  11. Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 399/2021 «Про нагородження В.Домбровскіса орденом князя Ярослава Мудрого»
  12. Указ Президента України від 27 лютого 2019 року № 41/2019 «Про нагородження В.Домбровскіса орденом князя Ярослава Мудрого»
  13. Президент України зустрівся з Віце-президентом Європейської Комісії Валдісом Домбровскісом [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 28 лютого 2019 р.

Посилання[ред. | ред. код]