Обговорення:Грушевський Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Почав редагувати, не поставивши відповідного шаблона, та натикнувся на конфлікт редагувань. Нижче викладаю свою версію статті. Маю два зауваження:

1) У Літературному ярмарку протиріччя: вони пишуть, що він помер близько 1922, а нижче, що збереглися численні листи Григорія до Михайла Грушевського за 1887–1927 рр. До того ж, у статті Грушевський Сергій Григорович зазаначається, що його батько був репресований та помер 1937 року, але я джерел не перевіряв, звернусь до автора Qypchak. Можливо, це через плутанину двох Григоріїв Грушевських.

2) У джерелах немає інформації, що Григорій Іванович родом із с. Шабельників. Там пишуть «в літературі трапляється сплутування двох Григоріїв Грушевських — Григорія Івановича та Григорія Миколайовича родом із с. Шабельників.» З цього напевно можна сказати, що з с. Шабельників походить Григорій Миколайович, але не Григорій Іванович.

Грушевський Григорій Іванович (псевдоніми Грицько Чулай, Петро Голота та ін.; 22 лютого 1865(18650222) — близько 1922) — український письменник, драматург, фольклорист, церковний і громадський діяч, педагог, двоюрідний брат Михайла Сергійовича Грушевського, батько Сергія Григоровича Грушевського.

Біографія[ред. код]

Григорій Іванович Грушевський народився в 1865 році. У 1889 закінчив Київську духовну семінарію. 1892–1897 років вчителював у стремигородському однокласному народному училищі на Житомирщині, згодом викладав у Златопільській гімназії (тепер у складі м. Новомиргорода Кіровоградської області).

Від 1889 р. друкував вірші, оповідання, п'єси. На прохання Михайла Грушевського і Миколи Лисенка записував народні пісні серед мешканців Стремигорода та навколишніх сіл та надсилав записи Миколі Лисенку[1] Про це свідчать численні листи Григорія до Михайла Грушевського за 1887–1927 рр., копії яких зберігаються у фондах історико-меморіального музею Михайла Грушевського.[2]

За даними Леоніда Зашкільняка, у 1891 р. Григорій Іванович одружився з Ольгою Володимирівною Ранцевою, яка переїхала з Петербурга до Києва та брала участь у семінарській громаді. 1892 року у них народився син Сергій, якого хрестив Михайло Сергійович Грушевський. На переконання Олександра Лотоцького під впливом дружини-росіянки Г. І. Грушевський згодом полишив українські справи, а його син Сергій згодом навіть пристав до російських чорносотенців.

На думку грушевськознавця М. О. Кучеренка, в літературі часто плутають двох Григоріїв Грушевських — Григорія Івановича та Григорія Миколайовича родом із с. Шабельників. Останній теж доводився родичем Михайлу Грушевському.[3]

П'єси[ред. код]

  • Нехрист
  • Розбиті надії
  • Нечиста сила

Примітки[ред. код]

  1. Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 509–510.
  2. ЦДІАУК. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 289. — Арк. 213
  3. Марко Грушевський — етнограф, церковний діяч

Посилання[ред. код]