Імереті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імереті
იმერეთის მხარე
Imeretis Mkhare
ImeretiLocationinGeorgia.svg
Сучасний адміністративний поділ
 
Адміністративний центр Кутаїсі
Губернатор Акакі Бодохідзе
ISO 3166 код GE-IM
Муніципалітети 10 (а також 1 місто)
Площа 6 552 км²
Населення 700 000 (2002)
 
ImeretiHistorical.jpg
Історичний регіон Імеретія в Грузії
Імереті, район Цхалтубо

Імере́ті (Імеретія, груз. იმერეთი) — регіон (край, мхаре) та історична область Західної Грузії, в басейні середньої течії річки Ріоні та її приток. Центр регіону — Кутаїсі.

Історія[ред.ред. код]

В кінці XV століття, у результаті феодальних міжусобиць, що посилилися після навали Тамерлана, Імеретія відділилася від грузинської держави і стала самостійною феодальною державою - Імеретінське царство (поряд з Картлі і Кахеті) - зі столицею Кутаїсі.

В кінці XVI століття Імеретінське царство обмежувалося територією Імеретії.

За персько-османським миром 1555 року Імеретінське царство було підпорядковано Османською імперією та сплачувало данину невільниками чи грошима й натурою. Історія Імеретінського царства пов'язана з постійними феодальними смутами та процвітанням работоргівлі. Феодальні міжусобиці особливо посилилися в XVII столітті.

Лише цар Соломон I (1752-1784) зміг зміцнити царську владу. Він заборонив работоргівлю, прагнув до об'єднання всієї Західної Грузії. Багаторічна війна Соломона I з турками ознаменувалася перемогою в 1757 і військовим союзом з царем Картлі Іраклієм II в 1758 році.

У XVIII столітті царі Імеретінського царства неодноразово зверталися за допомогою до Росії, але прохання відхилялися, щоб уникнути ускладнення відносин з Туреччиною. Нарешті, в 1769 р. Катериною II в Грузію був відправлений корпус генерала Тотлебена (згодом, незадовго до виведення російських військ, замінений генералом Сухотина). Тотлебену вдалося взяти турецькі фортеці в Імеретії і зайняти Кутаїсі. Він також взяв в облогу місто і фортецю Поті. Незважаючи на короткочасність перебування російських військ, ці військові успіхи вплинули на подальші мирні переговори з Туреччиною: за Кючук-Кайнарджийським російсько-турецьким договором 1774 року данина Імеретінського царства Туреччині була скасована. Фортеці, взяті Тотлебеном, турки не повернули.

У 1811 Імеретінське царство було перетворено в Імеретінську область Російської імперії.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Імеретія в адміністративному відношенні поділяється на 12 муніципалітетів:

1. Місто Кутаїсі

2. Багдатський муніципалітет (Багдат)

3. Ванський муніципалітет (Вані)

4. Зестафонський муніципалітет (Зестафоні)

5. Самтредійський муніципалітет (Самтредіа)

6. Сачхерський муніципалітет Грузія зараховує до Сачхерського району Імеретії; південний захід Дзауского району Південної Осетії, непідконтрольний Грузії (Сачхере)

7. Терджольський муніципалітет (Тержола)

8. Ткібульський муніципалітет (Ткібулі)

9. Хараґаульський муніципалітет (Харагаулі)

10 Хонський муніципалітет (Хоні)

11 Цхалтубський муніципалітет (Цхалтубо)

12 Чіатурський муніципалітет (Чіатура)

Міста[ред.ред. код]

Кутаїсі (185 965 люд., 2002 рік), Самтредіа (29 761), Зестафоні (24 158), Чіатура (19 587), Цхалтубо (16 841), Ткібулі (14 464), Хоні (11 315), Сачхере (8 100), Тержола (5 500), Багдат (4 700), Вані (4 600), Харагаулі (3 215).

Населення[ред.ред. код]

Жителі області (імеретинці) говорять імеретинським діалектом грузинської мови. У минулому вони мали деякі особливості культури й побуту.

Галерея[ред.ред. код]