Олексенко Степан Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степан Степанович Олексенко
Зображення
Народився 22 жовтня 1941(1941-10-22)
село Михайлівка (Волгоградська область)
Помер 10 серпня 2006(2006-08-10) (64 роки)
Київ
Поховання: Байкове кладовище
Громадянство: Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Рід діяльності: актор і кіноактор
Alma mater: Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Дружина: Герасименко Марина Костянтинівна
Діти: Олексенко Олександра Степанівна
Батьки Олексенко Степан Антонович
Нагороди:
Заслужений артист України
Народний артист СРСР
Орден Дружби
Народний артист Української РСР
IMDb ID 0646260

Олексенко Степан Степанович (22 жовтня 1941, Михайлівка — 10 серпня 2006, Київ) — український актор. Народний артист УРСР1980 року). Народний артист СРСР1991 року). Академік Академії мистецтв України2004 року). Син компартійного діяча Степана Олексенка. Батько актриси Олександри Олексенко.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 22 жовтня 1941 року у станиці Михайлівці Волгоградської області (Росія). В 1964 році закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (курс Л. А. Олійника). Виступав на сцені Національного драматичного театру імені І. Франка. Член Національної спілки театральних діячів України.

Могила Степана Олексенка

Помер 10 серпня 2006 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі поруч з могилою своєї дружини — акторки Марини Герасименко (ділянка № 49а).

Фільмографія[ред.ред. код]

Знявся у фільмах: «Суєта» (1956, Петро), «Гамлет» (1964, Лаерт), «Фауст і Смерть» (1966, т/ф), «Безталанна» (1966, т/ф), «Десятий крок» (1967), «На Київському напрямку» (1967, Іван), «Падав іній», «Софія Грушко» (1971), «Така вона, гра» (1976, Бушуєв), «За п'ять секунд до катастрофи» (1977), «Море» (1978), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979), «Київські зустрічі» (1979, новела «Сімейна драма»), «Платон мені друг» (1980, Платон), «Ми звинувачуємо!» (1985, Кузьмін), «Пароль знали двоє» (1985, Манцов), «Дім батька твого» (1986, т/ф), «Все перемагає любов» (1987, капітан), «Звинувачується весілля» (1986), «Помешкання у завулку» (1990, відео), «Війна (На західному напрямку)» (1990), Вбити «Шакала» (1991), «Стамбульський транзит» (1993) та інші.

Література[ред.ред. код]

  • Митці України. К., 1992. — С.431;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.447—448;
  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.364;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. _ С.557;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.977;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.568.

Посилання[ред.ред. код]