Олов'яний шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа відомих у старовину покладів олова

Олов'яний шлях — торговельний маршрут, що зв'язував Рим, Галлію, Германію, Паннонію, франкські, скандинавські й балтійські народи. Шлях проходив від Середземномор'я до Британських островів[1].

Видобуток і використання олова можна датувати початком бронзової доби близько 3000 до н. е., коли було виявлено, що мідь формується з поліметалічних руд, які через різний вміст металу мають різні фізичні властивості.[2] Оскільки Європа має дуже мало джерел олова, протягом найдавніших часів його імпортували на великі відстані з відомих районів видобутку, а саме Рудних гір (уздовж кордону між Німеччиною і Чехією), Піренейського півострова, Бретані у Франції, Девону і Корнуоллу на південному заході Англії.[3][4]

З Одера олово йшло також в Карпати (потрібне для виготовлення бронзи).[5]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

В стародавні часи стверджували, що Атлантичний океан непридатний для мореплавання через мул, який нібито заважає судам. Такого роду твердження повторювалися навіть в більш пізні часи, проте відомо, що вони поширювалися навмисно.[6] Цим користувалися фінікійські мореплавці, щоб відбити у конкурентів бажання здійснювати плавання у відкритому морі далеко від суші по той бік «Стовпів Геракла», — адже саме там пролягав водний шлях на Британські острови за оловом і до західних берегів Африки.[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. П'янкова О. В. Основні етапи становлення та розвитку брендінгу у світі / Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. — 2009, № 24
  2. Cierny, J.; Weisgerber, G. (2003), "The «Bronze Age tin mines in Central Asia», in Giumlia-Mair, A.; Lo Schiavo, F., The Problem of Early Tin, Oxford: Archaeopress, pp. 23-31, ISBN 1841715646
  3. Benvenuti, M.; Chiarantini, L.; Norfini, A.; Casini, A.; Guideri, S.; Tanelli, G. (2003), «The „Etruscan tin“: a prelimary contribution from researches at Monte Valerio and Baratti-Populonia (Southern Tuscany, Italy)», in Giumlia-Mair, A.; Lo Schiavo, F., The Problem of Early Tin, Oxford: Archaeopress, pp. 55-66, ISBN 1841715646
  4. Valera, R.G.; Valera, P.G. (2003), «Tin in the Mediterranean area: history and geology», in Giumlia-Mair, A.; Lo Schiavo, F., The Problem of Early Tin, Oxford: Archaeopress, pp. 3-14, ISBN 1841715646
  5. Томенчук Б. Баварський Географ і річкові шляхи та гради в геополітиці середньовічної Європи[недоступне посилання з квітня 2019] // Карпати: людина, етнос, цивілізація. Науковий журнал[недоступне посилання з квітня 2019]. — 2009, №1[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. а б Зайдлер Людвик // Атлантида — М.: «Вече», 2004. – 206 с.

Див. також[ред. | ред. код]