Олійник Борис Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бори́с Степа́нович Олі́йник
Жмеринка, Олійник Б.С., 1.jpg
Народився 23 червня 1934(1934-06-23)
Божиківці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Помер 1 жовтня 1999(1999-10-01) (65 років)
Київ, Україна
·вбивство
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність громадський та політичний діяч
Alma mater Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
Посада президент Укрзалізниці
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня

Бори́с Степа́нович Олі́йник (23 червня 1934, Божиківці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — 1 жовтня 1999, Київ, Україна) — український громадський і політичний діяч, заслужений працівник транспорту України. Народний депутат України 1-го скликання.

19 років з 1980 по 1999 рік очолював Південно-Західну залізницю, у 1991—1993 — президент Укрзалізниці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Божиківці, Деражнянського району Хмельницької області в українській родині вчителя.

Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту та отримав фах інженера шляхів сполучення.

З 1957 черговий станції Могилів-Подільський ОдКЗ.

З 1958 начальник станцій Сулятицька, Гречани, начальник відділу руху, заступник начальника Жмеринського відділку ОдКЗ.

З 1965 начальник Гайворонського відділку ОдКЗ.

З грудня 1966 начальник Конотопського відділку ПЗЗ.

У травні 1976 — січні 1979 р. головний інженер, заступник начальника Південно-Західної залізниці.

У січні 1979 — 1980 р. 1-й заступник начальника Південно-Західної залізниці.

У вересні 1980 — жовтні 1999 р. начальник Південно-Західної залізниці.

У 1991 — лютому 1993 р. президент Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Коли у грудні 1991 року була створена Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), першим президентом її став Борис Степанович Олійник, який поєднував обов'язки начальника Південно-Західної залізниці. Керував Борис Степанович Укрзалізницею до 9 серпня 1993 року.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений, двоє дітей.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Член КПРС 1957—1991. Кандидат в члени ЦК КПУ у 1981 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР X та XI скликань у 1981 — 1990 р.

4 березня 1990 обраний Народним депутатом України (XII скликання), 1-й тур 70.68 % голосів, 2 претенденти.

Був висунутий кандидатом у народні депутати трудовими колективами Жмеринського вагонного депо, локомотивного депо, вагоноремонтного заводу ім. Першого Травня, залізничної станції Жмеринка, лікарні Жмеринського відділення ПЗ залізниці, Жмеринської дистанції колії, дирекції по обслуговуванню пасажирів, колгоспів «Ленінський шлях» с. Потоків та ім. Димітрова с. Сербиновець.

Член Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

Кандидат у Народні депутати України Верховної Ради XIII скликання, висунутий трудовим колективом. 1-й тур — 26,67 % 3-тє місце з 5-ти претендентів.[1]

Вбивство[ред. | ред. код]

Застрелений 1 жовтня 1999 приблизно о 19 год. 45 хв. біля своєї київської квартири по вул. Олеся Гончара, двома кулями. Разом з Б. С. Олійником застрелений його водій, який знаходився поруч.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

21 жовтня 2000 станція Дроздівка, що на Чернігівщині, була перейменована на станцію імені Бориса Олійника та освячена згідно з православним звичаєм.

Для увічнення пам'яті Б. С. Олійника, на станції ім. Петра Кривоноса було створено сквер, проект якого належить доценту Київського інституту житлово-комунального господарства В. В. Пушкарю. Тут будуть рости ялини, туї, липи, горобини, берези.

Окрім того на честь першого в історії України очільника залізниці у Конотопі було названо вул. Б.Олійника та встановлено пам'ятий знак поряд з залізничною лікарнею міста.

З початку грудня 2001 року на станції Деражня, Жмеринської дирекції залізничних перевезень відкрито музей Південно-Західної залізниці та Бориса Степановича Олійника. Рішення про створення музею прийнято керівництвом Південно-Західної дороги спільно з Деражнянською райдержадміністрацією.

Окрема експозиція присвячена Б. С. Олійнику. В музеї представлені його особисті речі, фотографії, документи. Одна з вулиць в Деражні тепер носить ім'я Б. С. Олійника.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]