Кірпа Георгій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Кірпа
Георгій Кірпа

Час на посаді:
24 липня 2004 — 27 грудня 2004
Наступник Євген Червоненко

Народився 20 липня 1946(1946-07-20)
с. Клубівка, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Помер 27 грудня 2004(2004-12-27) (58 років)
Київ, Україна Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія «Відродження»
Дружина Жанна Ігорівна
Діти Віталій (1972)
Інна (1974)
Рідня Кам'янець-Подільська
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби народів
Заслужений працівник транспорту України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі архітектури

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Надгробок Георгія Кірпи на Байковому кладовищі

Кірпа Гео́ргій Микола́йович (20 липня 1946, с. Клубівка, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР — 27 грудня 2004, Київ, Україна) — український державний діяч, інженер-транспортник.

Міністр транспорту України (2002–2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000–2004). Почесний громадянин Ковеля, Роздільної, Харкова та Чопа[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (тепер Український державний університет залізничного транспорту, 1970).

Кар'єра[ред.ред. код]

Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).

Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).

Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).

Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).

Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп

Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп

Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп

Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.

Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.

Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.

Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.

Від серпня 2001 — генеральний директор, Держ. адміністрації залізничного транспорту України.

Міністр транспорту України (2002–2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004).

Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 у списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.

Академік Транспортної академії України (1997).

Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).

З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:

Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство[2].

Відзнаки[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На честь Георгія Кірпи названі:

  • площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді[10].
  • з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород[11].
  • вулиця у Києві — депутати Київради ухвалили рішення перейменувати Петрозаводську вулицю в Солом'янському районі Києва на вулицю Георгія Кірпи[12][13].
  • станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі[14].

У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Кірпу.

25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Тверська, 5)[15].

7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.

20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.

20 липня 2010 в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи відкрито музей його імені[16][17][18].

За часів міністерства Кірпи у м. Ужгороді проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині, в залі очікування будівлі вокзалу знаходиться меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. Центром експозиції є погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, в числі нагород — оригінальна золота зірка.

У 2014 компанія Golden Gate Production Studio створила документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу.[19]

19 лютого 2016 року в Роздільній у рамках декомунізації вул. Димитрова була перейменована на вул. Г. Кірпи[20].

Праці[ред.ред. код]

Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.

Родина[ред.ред. код]

  • Дружина Жанна Ігорівна (нар. 1947) — провідний спеціаліст залізного транспорту;
  • син Віталій (нар. 1972) — інженер шляхів сполучень;
  • дочка Інна (нар. 1974) — хірург.

Примітки[ред.ред. код]

  1. На Закарпатті було проведено заходи присвячені пам’яті Георгію Кірпи (фото)
  2. Піскун: Смерть Кирпи, найімовірніше, була самогубством. Волков вважає, що причин не було
  3. Указ Президента України від 23 квітня 2002 року № 367/2002 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. Указ Президента України від 3 червня 1999 року № 609/99 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
  5. Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 328/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  6. Указ Президента України від 2 серпня 1995 року № 687/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам залізничного транспорту»
  7. Указ Президента України від 16 грудня 2002 року № 1171/2002 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року »
  8. Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 548/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2003 року»
  9. Список громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Роздільна»
  10. В Ужгороді з'явилася площа імені Георгія Кирпи (ЗІК, 28 жовтня 2005).
  11. Львівською залізницею курсуватиме новий електропоїзд «Георгій Кірпа» (Щоденний львів, 18 липня 2006).
  12. Рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 884/2953 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2010. — № 4 (3636). — 19 січня. — С. 4. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
  13. У Києві з'явиться вулиця імені Кірпи (29 грудня 2009).
  14. На Південно-Західній залізниці з'явилась станція імені Георгія Кірпи.
  15. На честь Георгія Кірпи в Києві встановлено пам'ятну дошку (сторінка Укрзалізниці).
  16. На Хмельниччині відкрито музей пам'яті Георгія Кірпи
  17. «Залізничники увічнили пам'ять Георгія Кірпи». Новини УНІАН, 19.08.2010 13:14, автор Віталій Тараненко
  18. fondkirpa.com.ua Експозиція музею Г. М. Кірпи
  19. https://www.youtube.com/watch?v=vj0ceIXPTjk
  20. РОЗПОРЯДЖЕННЯ "Про перейменування вулиць та провулків міста Роздільна"

Посилання[ред.ред. код]