Кірпа Георгій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Кірпа
Георгій Кірпа

Час на посаді:
24 липня 2004 — 27 грудня 2004
НаступникЄвген Червоненко

Народився20 липня 1946(1946-07-20)
с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Помер27 грудня 2004(2004-12-27) (58 років)
Київ, Україна Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партія«Відродження»
ДружинаЖанна Ігорівна
ДітиВіталій (1972)
Інна (1974)
РідняКам'янець-Подільська
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби народів
Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі архітектури
Заслужений працівник транспорту України
ПідписHeorhiy Kirpa Signature 2000.png

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Надгробок Георгія Кірпи на Байковому кладовищі

Кірпа Гео́ргій Микола́йович (20 липня 1946, с. Клубівка, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — 27 грудня 2004, Київ, Україна) — український державний діяч, інженер-транспортник.

Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004). Почесний громадянин Ковеля (2001), Роздільної, Харкова та Чопа[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (тепер Український державний університет залізничного транспорту, 1970).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).

Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).

Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).

Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).

Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп

Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп

Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп

Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.

Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.

Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.

Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.

Від серпня 2001 — генеральний директор, Держ. адміністрації залізничного транспорту України.

Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004).

Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 у списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.

Академік Транспортної академії України (1997).

Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).

З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:

Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Георгія Кірпи названі:

  • площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді[10].
  • з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород[11].
  • вулиця у Києві — депутати Київради ухвалили рішення перейменувати Петрозаводську вулицю в Солом'янському районі Києва на вулицю Георгія Кірпи[12][13].
  • станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі[14].
  • Київська Дитяча Залізниця

У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Кірпу.

25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Єжи Ґедройця, 5)[15].

7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.

20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.

20 липня 2010 в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи відкрито музей його імені[16][17][18].

За часів міністерства Кірпи у м. Ужгороді проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині, в залі очікування будівлі вокзалу знаходиться меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. Центром експозиції є погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, в числі нагород — оригінальна золота зірка.

У 2014 компанія Golden Gate Production Studio створила документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу.[19]

19 лютого 2016 року в Роздільній у рамках декомунізації вул. Димитрова була перейменована на вул. Г. Кірпи[20].

Праці[ред. | ред. код]

Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина Жанна Ігорівна (нар. 1947) — провідний спеціаліст залізного транспорту;
  • син Віталій (нар. 1972) — інженер шляхів сполучень;
  • дочка Інна (нар. 1974) — хірург.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Закарпатті було проведено заходи присвячені пам'яті Георгію Кірпи (фото)
  2. Піскун: Смерть Кирпи, найімовірніше, була самогубством. Волков вважає, що причин не було
  3. Указ Президента України від 23 квітня 2002 року № 367/2002 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. Указ Президента України від 3 червня 1999 року № 609/99 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
  5. Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 328/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  6. Указ Президента України від 2 серпня 1995 року № 687/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам залізничного транспорту»
  7. Указ Президента України від 16 грудня 2002 року № 1171/2002 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року »
  8. Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 548/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2003 року»
  9. Список громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Роздільна»[недоступне посилання з квітень 2019]
  10. В Ужгороді з'явилася площа імені Георгія Кирпи (ЗІК, 28 жовтня 2005).[недоступне посилання з листопада 2019]
  11. Львівською залізницею курсуватиме новий електропоїзд «Георгій Кірпа» (Щоденний львів, 18 липня 2006).
  12. Рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 884/2953 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2010. — № 4 (3636). — 19 січня. — С. 4. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
  13. У Києві з'явиться вулиця імені Кірпи (29 грудня 2009).
  14. На Південно-Західній залізниці з'явилась станція імені Георгія Кірпи.[недоступне посилання з квітень 2019]
  15. На честь Георгія Кірпи в Києві встановлено пам'ятну дошку (сторінка Укрзалізниці).
  16. На Хмельниччині відкрито музей пам'яті Георгія Кірпи
  17. «Залізничники увічнили пам'ять Георгія Кірпи». Новини УНІАН, 19.08.2010 13:14, автор Віталій Тараненко
  18. fondkirpa.com.ua Експозиція музею Г. М. Кірпи
  19. https://www.youtube.com/watch?v=vj0ceIXPTjk
  20. РОЗПОРЯДЖЕННЯ «Про перейменування вулиць та провулків міста Роздільна»

Посилання[ред. | ред. код]