Омельченко Григорій Омелянович
Омельченко Григорій Омелянович | |
---|---|
Начальник відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю Головного управління військової контррозвідки СБУ | |
1992 — 1994 | |
Народився | 4 травня 1951[1] (73 роки) або 1951[2] Новоселиця, Миргородський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | політик |
Громадянство | СРСР→ Україна |
Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1976) |
Політична партія | Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» |
Нагороди | |
Підпис | |
omelchenko.openua.net/bio.php | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
2-го скликання | |||
позапартійний | 11 травня 1994 | — | 12 травня 1998 |
3-го скликання | |||
позапартійний | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
4-го скликання | |||
УРП «Собор» | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
5-го скликання | |||
Блок Юлії Тимошенко (позапартійний) | 7 червня 2006 | — | 15 червня 2007 |
6-го скликання | |||
ВО «Батьківщина» (Блок Юлії Тимошенко) | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
Григо́рій Омеля́нович Оме́льченко (нар. 4 травня 1951, с. Новоселиця, Полтавська область) — український політик, колишній народний депутат України, Герой України (2010). Кандидат юридичних наук, доцент, генерал-лейтенант.
У 1976 році закінчив юридичний факультет Київського університету за спеціальністю «юрист».
У 1968–1969 роках — робітник радгоспу, с. Дібрівка Миргородського району, Полтавської області.
У 1969–1971 роках служив у армії.
З 1971 по 1976 рік був студентом Київського університету.
З 1976 по 1983 рік працював слідчим, старшим слідчим, заступником начальника слідчого відділу у МВС УРСР.
У 1983–1986 роках — ад'юнкт Київської вищої школи міліції МВС СРСР.
З 1986 по 1992 роки — викладач, старший викладач, в.о. доцента у Київській вищій школі міліції (тепер Українська академія внутрішніх справ).
У липні 1990 року був делегатом XXVIII з'їзду КПРС.
Висувався кандидатом в народні депутати України у березні 1990 року по округу № 7 (9.4 % голосів, 4-е місце серед 22-х претендентів). Один із засновників Спілки офіцерів України (СОУ), почесний голова Спілки.[3] З березня 1992 року по квітень 1993 — голова СОУ, потім (з 1993 по 1998) заступник голови СОУ.
У 1992–1994 роках працював начальником відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю в Головному управлінні військової контррозвідки СБУ. Був консультантом Комісії з питань оборони і державної безпеки Верховної Ради України 12(1) скликання.
Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року (1-й тур) до квітня 1998 року, Кременчуцький-Крюківський виборчий округ № 322, Полтавська область, висувався виборцями. Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Член групи «Реформи». 1-й тур: з'яв. 76,6 %, за 61,86 %. 11 суперників (основний — Михайлов В. Д., н. 1944, член КПУ; Сталеливарний завод м. Кременчука, начальник відділу; член ЦК КПУ; 1-й тур — 9,41 %).
У грудні 1997 — липні 2000 років — член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України.
З березня 1998 року по квітень 2002 — народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 146, Полтавська область. З'явилось 70,1 %, за 29,4 %, 10 суперників. На час виборів: народний депутат України. Був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Вперед, Україно!», № 2 в списку.
З липня 1998 року по лютий 2000 — член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією, член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з лютого 2000 року), голова депутатської слідчої комісії (з червня 1999 року). Уповноважений представник групи «Незалежні» (липень 1998 — березень 2000).
Спільно з народним депутатом А. Єрмаком проводив депутатське розслідування щодо причин доведення банку «Україна» до банкрутства та його ліквідації[4].
З грудня 1999 року по листопад 2005 — заступник голови Української республіканської партії «Собор».
З квітня 2002 року по квітень 2006 — народний депутат України 4-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 3 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП «Собор». З травня 2002 року член фракції Блоку Ю.Тимошенко, заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з червня 2002 року).
У 2002–2005 роках — голова ВГО "Спілка офіцерів України" .
У 2006–2007 роках народний депутат України 5-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 7 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний.
У 2007–2012 роках — народний депутат України 6-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 7 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член ВО «Батьківщина». З 23 листопада 2007 по 21 вересня 2010 — член фракції «Блок Юлії Тимошенко».[5] Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю і тероризмом та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.[6]
21 серпня 2006 року — присвоєно військове звання генерал-майора.[7]
21 серпня 2007 року — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.[8]
14 жовтня 2009 року — написав заяву про вихід з партії ВО «Батьківщина»[9]. 22 жовтня того ж року його було виключено з фракції БЮТ[10].
У 2012 році балотувався до Верховної Ради як 10-й номер списку політичної партії «Наша Україна»[11]
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (8 лютого 2010) — за визначні особисті заслуги в утвердженні незалежної Української держави, самовідданість у відстоюванні конституційних прав і свобод громадян України, багаторічну плідну законодавчу і громадсько-політичну діяльність[12]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (4 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, зміцнення законності та правопорядку, багаторічну законотворчу і громадсько-політичну діяльність[13]
Одружений.
Майстер спорту з рукопашного бою.
- ↑ https://pace.coe.int/en/members/5816
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ Почесний голова СОУ генерал-лейтенант Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО в інфовечері 5-го каналу 14.12.2018 (відео). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 1 листопада 2019.
- ↑ Реквієм по банку «Україна»: музика Кучми, виконання Волкова… (За матеріалами депутатських запитів Г.Омельченка та А.Єрмака підготувала Тамара Просяник). Інформбюлетень, 2002 р. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
- ↑ Омельченко Григорій Омелянович — Переходи по фракціях // Сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Народний депутат України VI скликання Омельченко Григорій Омелянович // Сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2006 року № 711/2006 «Про присвоєння військового звання»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2007 року № 728/2007 «Про присвоєння військового звання»
- ↑ Депутат Омельченко вийшов із «Батьківщини» (укр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- ↑ Омельченка виключили з фракції БЮТ (укр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- ↑ Григорій Омельченко: У списку Партії регіонів українців менше 10% (укр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 136/2010 «Про присвоєння Г. Омельченку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 4 травня 2007 року № 384/2007 «Про нагородження Г. Омельченка орденом князя Ярослава Мудрого»
- Омельченко Григорій Омелянович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 2-го скликання, сторінка депутата [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 3-го скликання, сторінка депутата [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 4-го скликання, сторінка депутата [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 5-го скликання, сторінка депутата [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 6-го скликання, сторінка депутата [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- 30 сребреников для Иуды или сколько стоит «герой Украины»? [Архівовано 30 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Народились 4 травня
- Народились 1951
- Уродженці Миргородського району
- Випускники юридичного факультету Київського університету
- Члени ВО «Батьківщина»
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Політики України
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Члени «Нашої України»
- Члени Спілки офіцерів України
- Генерал-лейтенанти (Україна)