Перейти до вмісту

Оркнейська сага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Приклад сторінки Оркнейської саги, викладеної у «Книзі плаского острова» 14 ст.

«Оркнейська сага» (також відома як  «Історія графів Оркні») — це історичний опис історії Оркнейських островів, від їх захоплення норвезьким конунґом у 9-му ст. до ~1200 р..[1] Сага «не має паралелі у суспільних та літературних записах про Шотландію»[2]

Опис

[ред. | ред. код]

Ця скандинавська сага була написана приблизно 1230 року (три століття після частини подій, які описує) невідомим ісландським автором та, як це було характерно для творів ісландською мовою того періоду, сага є лише частково історичним документом, а частково — вигаданою історією. Вважається, при створенні саги були використані різні джерела, поєднано усні легенди з історичними фактами для опису життя графів Оркні та як вони отримали своє графство.

Перші три глави саги присвячені міфічним предкам графів, а далі розпочинається напівміфічна розповідь про завоювання Оркні Harald Fairhair, першим норвезьким конунґом, і лише після цього переходить до більш фактичних подій.[3]

У перших трьох главах йдеться про походження назв шведських та норвезьких місяців torsmånad (середина січня/лютого) за іменем Торі (міфічний ранній норвезький конунг та персоніфікація морозу) та göjemånad (середина лютого/березня) за іменем його дочки Гой («тонкий сніг»). У сучасній Icelandic Гой перетворилась у Гоа, що також використовується як жіноче ім'я.[4] Перші дві глави дають унікальне пояснення походження назви Норвегія — від синів Торі на ім'я Нор та Гор та їх поділу землі, де Нору дісталась земля, яка була названа Норвегія.[5]

Протягом всієї саги у нарратив вводяться історичні та легендарні персонажі: Регнвальд Ейстейнссон, Сігурд Ейстейнссон, Хакон Пальссон, Сігурд Глодвірссон, Магнус Ерлендссон, пізніше оголошений святим, Рьогнвальд Калі Кольссон та Гаральд Маддадссон. У фольклорі Оркні досі присутні декілька з цих персонажів.

Також присутні вигадані елементи — наприклад Стяг Крука графа Зігурда, отруєна сорочка графа Гаральда, та елементи саги про Ролло (Hrolf Ganger).

Сага розповідає, як у середньовічному Оркні ставали графами, та проблеми, які траплялись, якщо більш ніж одна людина правила графством (наприклад глави 12-19 розповідають про синів  Сігурда Глодвірссона)[6]

Глави 85-90[7] розповідають про подорож Рьогнвальда Калі Кольссона до Святої землі разом з іншими норвезькими землевласниками. У главах описується як вони готувались до подорожі декілька років, будуючи кораблі. Як досягли сучасної Франції, порту Нарбонн, де королева Нарбонна Ермінгерда запросила Рьогнвальда на бенкет. Вони закохалися, і його просили залишитись і одружитись з нею; він відмовився з метою завершити паломництво, але пообіцяв вернутися на зворотньому шляху. Потім вони подорожували до Галісії, і далі повз Гібралтар, де зустрілися з дромоном розміром з маленький острів, захопили його і вбили всіх на дромоні, крім одного велетня, якого вважали ватажком. Вони намагалися продати його у землі сарацинів, але ніхто не купив і Рьогнвальд його відпустив.

Потім вони попливли до Криту, далі до Акко, де багато померло від хвороб, і дісталися Єрусалиму, де вцілілі відвідали святі місця. На зворотньому шляху вони потрапили до Імбросу[8] потім до Константинополя, далі до Дурресу в Болгарії (зараз в Албанії) і до Апулії на «підборі» Італії. Там вони полишили кораблі, придбали коней та подорожували до Риму, потім до Данії, а звідти вже попливли до Норвегії. З Норвегії граф Рьогнвальд повернувся до Оркні на купецькому кораблі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The History of the Orkney Islands (Orkneyjar, the heritage of the Orkney Islands). Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 14 листопада 2015.
  2. ↑ Crawford, Barbara E. (1987) Scandinavian Scotland. Leicester University Press. ISBN 0-7185-1197-2 p. 221
  3. ↑ Orkneyinga saga (Orkneyjar, the heritage of the Orkney Islands). Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 14 листопада 2015.
  4. ↑ (Icelandic) When is Góa and What Does the Word Mean?
  5. ↑ The Orkneyingers' Saga (Tormod Kinnes. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 14 листопада 2015.
  6. ↑ Orkneyinga saga: sive, Historia Orcadensium (Jon Jónsson, Grímur Jónsson Thorkelín, translators. 1780.
  7. ↑ Edwards, Paul and Hermann Palsson. Orkneyinga Saga: The History of the Earls of Orkney. London: Penguin Books, 1978. Print
  8. ↑ Huxley, G. (1995). Imbros and the Hellespont in the" Orkneyinga Saga". Hermathena, (158), 37-40.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оркнейська_сага&oldid=43298210