Орлов Георгій Михайлович (архітектор)

Орлов Георгій Михайлович
рос. Георгий Михайлович Орло́в
Народження	26 березня (8 квітня) 1901 Курськ, Російська імперія
Смерть	16 квітня 1985(1985-04-16) (84 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна (підданство)	СРСР
Навчання	Московський державний технічний університет імені Баумана
Вчителі	Веснін Віктор Олександрович
Діяльність	архітектор
Членство	Спілка архітекторів СРСР
Нагороди

Георгій Михайлович Орло́в (рос. Георгий Михайлович Орлов; нар. 8 квітня 1901, Курськ — пом. 16 квітня 1985, Москва) — російський радянський архітектор; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1979 року; член-кореспондент Академії архітектури СРСР у 1950—1955 роках та дійсний член Академії архітектури СРСР у 1956—1963 роках; віце-президент Академії будівництва і архітектури СРСР у 1961—1963 роках, професор з 1969 року, віце-президент у 1967—1969 роках і президент у 1972—1975 роках Міжнародної спілки архітекторів, перший секретар правління Спілки архітекторів СРСР у 1963—1981 роках; почесний член Бразильського інституту архітектури з 1967 року, почесний член Спілки архітекторів Мексики з 1969 року, почесний член Вищої колегії архітекторів Іспанії з 1970 року, член-кореспондент Академії архітектури Франції з 1971 року, почесний член Американського інституту архітектури з 1972 року, почесний член Інституту архітекторів Канади з 1974 року, почесний член Спілки архітекторів Угорщини з 1976 року, почесний член Спілки архітекторів Болгарії з 1978 року. Депутат Верховної Ради СРСР 10-го скликання.

Біографія

Народився 26 березня [8 квітня] 1901(19010408) року в місті Курську (тепер Росія). Після закінчення трудової школи навчався на Вищих будівельних курсах в Курську, потім протягом 1921—1926 років навчався на архітектурному відділенні Московського вищого технічного училища у Віктора Весніна. Одночасно у 1925—1926 працював молодшим інженером проектного бюро побудови інституту мінеральної сировини. Дипломний проект, завод сірчаної кислоти, був опублікований, у вітчизняному журналі «Сучасна архітектура» і за кордоном.

Протягом 1926—1927 років працював інженером будівельного відділу Вищої ради народного господарства тресту «Метахім», управління «Дніпробуду» Вищої ради народного господарства; протягом 1927—1932 років працював у Москві архітектором, керівником групи архітекторів, завідувачем відділом; протягом 1932—1935 років — помічником головного архітектора «Середволміськубуду» (Москва, Народний комісаріат важкої промисловості); протягом 1935—1936 років — головнии архітектором «Чирчикбуду» (Москва, Чирчик); протягом 1936—1938 років — керівником архітектурної майстерні і заступником головного архітектора Центрального аерогідродинамічного інституту у Москві. Одночасно у 1934—1938 роках викаладав у Московському інженерно-будівельному інституті. Протягом 1938—1941 років працював головним архітектором архітектурно-проектної майстерні № 1 Народного комісаріату важкої промисловості у Москві; протягом 1942—1944 років — старшим науковим співробітником Академії архітектури СРСР, заступником директора Інституту містобудування (Москва, Чимкент); протягом 1944—1951 років — головним архітектором «Дніпробуду» Міністерства електростанцій СРСР (Запоріжжя); протягом 1951—1961 років — головним архітектором Інституту «Гідроенергопроект» Міністерства електростанцій СРСР.

Протягом 1967—1985 років — викладач Московського архітектурного інституту. З 1966 по 1985 рік жив в Москві в будинку архітекторів на Ростовській набережній № 5. Помер в Москві 16 квітня 1985 року. Похований в Москві в колумбарії Новодівочого кладовища.

Споруди, праці

Брав участь в проектуванні, будівництві (1927—1932) і відновленні (1944—1952) «Дніпрогесу», а також;

будівництві

• житлових районів Запоріжжя (1930—1936, 1938);
• річкового вокзалу та літнього театру у Соцмістечку Запоріжжя (1933);
• житлового району під Москвою (тепер у складі міста Жуковського, 1936);
• житлових будинків і Палацу нафтовиків в Баку (1942);
• будівлі управління «Дніпроенерго» в Запоріжжі (1948);
• будівлі управління «Дніпрогесу» (разом з Юрієм Гумбургом);

проектуванні

• Каховської ГЕС (разом з Юрієм Гумбургом, 1951—1955);
• Кременчуцької ГЕС (1955);
• Чебоксарської ГЕС (1959);
• Каунаської ГЕС (разом з П. Л. Рижиковим, 1960);
• Братської ГЕС (керівник авторського колективу, 1960—1968).

Конкурсні проекти:

• Державний театр для Самарканда (1927);
• будівля проектної організацій для Харкова (1930);
• малометражні квартири (1944);
• будівля сільради (1945);
• житлові секції для південних районів (1947);
• проект забудови з пам'ятником Володимиру Леніну в Запоріжжі — громадський центр (разрм з Іриною Орловою-Купеціо, 1949).

Пам'ятники:

• невідомому солдату на «Дніпрогесі» (1951);
• Ф. Г. Логінову — начальнику будівництва Дніпровського гідровузла (1959).

Автор публікацій:

• «О мерах по развитию стандартного домостроения» (Москва, 1958) (рос.);
• «Роль архитекторов в решении задачи переустройства сельских населённых мест» (Краснодар, 1968) (рос.).

Писав статті в періодичних виданнях, присвячені проблемам промислової архітектури та архітектури житла.

Відзнаки

• Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, медалями;
• Сталінська премія (1951);
• Державна премія РРФСР (за проект Братської ГЕС, 1969);
• Народний архітектор СРСР з 1970 року.

Вшанування пам'яті

1 жовтня 2001 року, на 100-річчя з дня народження архітектора, в Курську на будівлі в якому раніше було Курське відділення Спілки архітекторів було відкрито меморіальну дошку. Друга меморіальна дошка була встановлена на будинку де народився Георгій Михайлович.

В Москві, на будинку на Ростовській набережній № 5, де з 1966 по 1985 рік жив архітектор, також встановлено меморіальну дошку.

Література

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 167.

• Орлов Георгий Михайлович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 435—436. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]