Ортоклаз
| Ортоклаз | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Or[3] |
| Хімічна формула | K(AlSi₃O₈)[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Твердість | 6 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
спайність (давньогрецька мова)[5], ортогональність (давньогрецька мова)[5] |
 Ортоклаз у Вікісховищі | |
Ортоклаз (від дав.-гр. ὀρθός — «прямий» і κλάσις — «заломлення») — породотвірний мінерал з класу силікатів, група лужних польових шпатів. Алюмосилікат калію каркасної будови. Синоніми — аргіліт, котаїт, некроніт, ортоз, пегматоліт, фельзит.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Ортоклаз був названий у 1823 році німецьким мінералогом Августом Брейтгауптом (1791—1873), який назвав мінерал на основі його хорошої або ідеальної спайності під прямим кутом. Від грецьких слів ὀρθός orthos, що означає «прямий» або «правильний», і κλάσις klasis, що означає «розщеплення».
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: K[AlSi3O8]. Утворює ізоморфний ряд з альбітом, цельзіаном. Ізоморфні домішки: Na2O, BaO, Rb2O3, FeO, Fe2O3, CaO, Ga2O3 та ін.
Диморфний з мікрокліном.
Сингонія моноклінна. Призматичний вигляд. Форми виділення: крупнокристалічні до гігантокристалічних блоки, тонкозернисті і щільні агрегати, кристали з різноманітними двійниками (карлсбадськими, бавенськими, манебахськими), зростки кристалів. Густина 2,5-2,6. Твердість 6,5-6,75. Колір білий, рожевий. Блиск скляний. Має мурчісонітову окремість. Важливий мінерал кислих та середніх магматичних порід. Зустрічається також в метаморфічних породах і в пегматитах.
Утворення: в польових шпатах, гранітних пегматитах і сієнітах. У порожнинах в базальтах; у високометаморфічних породах і в результаті калієвих гідротермальних змін; також має аутигенне та детритне походження.
Асоціація: альбіт, мусковіт, біотит, рогова обманка, шерл, берил.
Використовують у склоробній та керамічній промисловості. Деякі зрощення ортоклазу та альбіту мають привабливий блідий блиск і називаються місячним каменем, якщо вони використовуються в ювелірних виробах. Більшість місячних каменів є напівпрозорими та білими, хоча зустрічаються також різновиди сірого та персикового кольорів. У гемології їхній блиск зазвичай описується як кремовий або сріблясто-білий.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- ортоклаз баріїстий (різновид ортоклазу, який містить барій у відношенні К: Ва>6);
- ортоклаз ґаліїстий (штучний ортоклаз, у якого алюміній заміщується ґалієм);
- ортоклаз ґерманіїстий (штучний ортоклаз, у якого кремній заміщується ґерманієм);
- ортоклаз залізний (різновид ортоклазу з Мадагаскару, в якому тривалентне залізо знаходиться у четверній координації; вміст Fe2O3 до 3 %; колір жовтий; дуже рідкісний);
- ортоклаз натровий (натроортоклаз).
Поширення[ред. | ред. код]
Знахідки: Сен-Готтард, Тічино та Валь-Джув (Val Giuv), Туєч, Швейцарія. Ціллертальські Альпи, Тіроль, Австрія. У Бавено, П'ємонт, Трентіно-Альто-Адідже, і в Сан-П'єро-ін-Кампо, Ельба, Італія. В Еппрехштейні, Баварія; Карлові Вари, Богемія; і Манебах, Тюрингія, Німеччина. З Корнуолла, Англія. Уральські гори. У США, штати Мен, Делавер, Пенсільванія, Каліфорнія, Колорадо, Невада. З Гуанахуато, Мексика. Префектура Сіґа, Японія. На о. Мадагаскар.
Добувається в основному з дезінтеґрованих на поверхні гранітних пегматитів (М'янма, Шрі-Ланка). Мінерал зустрічається також в сієнітових пегматитах (Італія, Канада, Норвегія, Польща, Росія). В Україні є в межах Українського щита.
Виявлений марсоходом NASA Curiosity Rover у марсіанських пісковиках.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ International Mineralogical Association International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1962. — Vol. 33. — P. 260–263. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ а б webmineral.com
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ортоклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ортоклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 314—321.
- Orthoclase Handbook of Mineralogy. https://rruff.info/doclib/hom/orthoclase.pdf
Посилання[ред. | ред. код]
- Ортоклаз в базе webmineral.com [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ортоклаз на catalogmineralov.ru [Архівовано 6 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Orthoclase [Архівовано 25 вересня 2019 у Wayback Machine.]
