Ортоклаз
| Ортоклаз | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
затверджений (А)[d][1], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | Моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий колір |
| Інші характеристики | |
| Походження назви |
Спайність[3], Ортогональність[3] |
Ортоклаз (від дав.-гр. ὀρθός — «прямий» і κλάσις — «заломлення») — породоутворювальний мінерал з класу силікатів, група лужних польових шпатів. Алюмосилікат калію каркасної будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Формула: K[AlSi3O8]. Утворює перервний ізоморфний ряд з альбітом. Ізоморфні домішки: Na2O, BaO, Rb2O3, FeO, Fe2O3, CaO, Ga2O3 та ін. Сингонія моноклінна. Призматичний вигляд. Форми виділення: крупнокристалічні до гігантокристалічних блоки, тонкозернисті і щільні агрегати, кристали з різноманітними двійниками (карлсбадськими, бавенськими, манебахськими), зростки кристалів. Густина 2,5-2,6. Твердість 6,5-6,75. Колір білий, рожевий. Блиск скляний. Має мурчісонітову окремість. Важливий мінерал кислих та середніх магматичних порід. Зустрічається також в метаморфічних породах і в пегматитах.
Добувається в основному з дезінтеґрованих на поверхні гранітних пегматитів (М'янма, Шрі-Ланка). Мінерал зустрічається також в сієнітових пегматитах (Італія, Канада, Норвегія, Польща, Росія). В Україні є в межах Українського щита.
Використовують у склоробній та керамічній промисловості.
Синоніми — аргіліт, котаїт, некроніт, ортоз, пегматоліт, фельзит. Від грецьк. «ортос» — прямий і «класіс» — розщеплення (J.F.A.Breithaupt, 1823).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- ортоклаз баріїстий (різновид ортоклазу, який містить барій у відношенні К: Ва>6);
- ортоклаз ґаліїстий (штучний ортоклаз, у якого алюміній заміщується ґалієм);
- ортоклаз ґерманіїстий (штучний ортоклаз, у якого кремній заміщується ґерманієм);
- ортоклаз залізний (різновид ортоклазу з Мадагаскару, в якому тривалентне залізо знаходиться у четверній координації; вміст Fe2O3 до 3 %; колір жовтий; дуже рідкісний);
- ортоклаз натровий (натроортоклаз).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ортоклаз |
