Орудний відмінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Орудний відмінок, або інструментал (лат. instrumentalis) відповідає на запитання «ким?», «чим?», означає засіб, інструмент, яким виконують дію:

  • Немов снігом за шкуру сипнуло.

Ким відомий?

  • Києвом
  • Василем

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.

І. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єюкнижкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.

В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами-ями-ми.

а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжками, машинами, фабриками; кручами, межами, площами;.

б) Закінчення -ями мають іменники м’якої групи: вулицями, друкарнями, мріями, робітницями, сім’ями, статтями;

в) Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами-ями) мають лише поодинокі іменники: ворітьми (і воротами), курми, слізьми (і сльозами), свиньми' (і свинями).

ІІ. В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом-ем (-єм) і -ям-им.

1. Закінчення -ом мають усі іменники чол. та середн. роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) — іменники чол. та середн. роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середн. роду, що закінчуються на ): майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм.

2. Закінчення -ям мають усі іменники середн. роду на життям, змаганням, знанням, знаряддям, кіллям, листям, луб’ям, обличчям, піддашшям, роздоріжжям, щастям.

3. Закінчення -им мають в орудному відмінку:

а) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов-ев (-єв)-ів (-їв)-ин-ін (-їн)Бабкіним, Виноградовим, Звегінцевим, Ільїним, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним. Однак неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов-ин-ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -омБюловом, Дарвіном, Чапліном;

б) іменники — географічні назви середн. роду із суфіксами присвійності -ов--ев- (-єв-)-ин- (-їн-), що відмінюються як прикметники: Горошине — Горошиним, Котелеве — Котелевим, Михалкове —Михалковим.

Але іменники — географічні назви чол. та середн. роду із суфіксами -ов-ев (-єв)-ів (-їв)-ин-ін (-їн), що не відмінюються як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення -омБородіном, Голосієвом, Києвом, Лебедином, Орєхово-Зуєвом, Псковом, Святошином, Харковом.

В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами-ями-ми.

1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій групі) мають іменники чол. та середн. роду: берегами, робітниками, товаришами, тракторами; вухами, містами, прізвищами, селами, явищами; ковалями, пролетарями, шахтарями; знаряддями, місцями, обличчями, полями, роздоріжжями, узвишшями.

2. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами-ями) мають іменники чол. та середн. роду: гістьми (частіше гостями), грішми (й грошима), кіньми (й конями), чобітьми (й чоботями, чоботами); коліньми (й колінами), колісьми (частіше колесами), крильми (частіше крилами).

Примітка. Іменники середн. роду 'око, плече' мають в орудному відмінку множини закінчення -имаочима, плечима.[1]

Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. II. Правопис закінчень відмінюваних слів. Український правопис 2015. litopys.org.ua. Процитовано 2017-01-12.