Оболонська коса (острів, Київ)
Оболонська коса, також Оболонський острів — піщаний алювіальний масив колишнього материкового узбережжя правобережної оболонської запллави, разом з основою коси в районі вул. Прирічної, створює косу, що обмежує з боку Дніпра Оболонську затоку в межах Оболонського району Києва. Площа об’єкту: 14,77 га, Географічні коордианти: 50.507772, 30.520830.
Формування[ред. | ред. код]
Цей острів також в останній час називають Оболонським, хоча це більш пізнє утворення за формування власне Оболонського острова біля західного узбережжя острова Муромець. Адже це фактично залишена будівельниками житлового масиву Оболонь смуга природного узбережжя Оболоні нижче колишнього острова Чичин.[1]
Природна цінність[ред. | ред. код]
Зважаючи на свій реліктовий характер – це дуже цінний об’єкт, що зберігає залишки природних біотопів колишньої оболонської заплави.
Деревна рослинність представлена розрідженими спонтанними деревостанами з тополі білої (Populus alba) та чорної (Populus nigra), осики (Populus tremula). Наявні надзвичайно мальовничі старовікові екземпляри тополі чорної – релікти давньої Оболоні. До цих дерев домішуються дуб черещатий (Quercus robur) та клен гостролистий (Acer platanoides), ясен звичайний (Fraxinus excelsior) та в’яз гладкий (Ulmus laevis). До дервостанів міцно увійшли також інтродуковані робінія (Robinia pseudoacacia), клен американський (Acer negundo), клен сріблястий (Acer saccharinum) та дуб червоний (Quercus rubra). Самосівом тут розповсюдилися сосна звичайна (Pinus sylvestris), вишня (Cerasus vulgaris), абрикос (Armeniaca vulgaris), яблуня (Malus domestica), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), груша (Pyrus communis), які не були характерні для заплави Дніпра до зарегулювання річки в Києві.
Ярус чагарників формують бузина чорна (Sambucus nigra), свидина криваво-червона (Swida sanguinea), інтродукована аморфа кущова (Amorpha fruticosa), дрік фарбувальний (Genista tinctoria), крушина ламка (Frangula alnus), глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla), черешня (Prunus avium), слива (Prunus domestica), шипшина собача (Rosa canina), ожина сиза (Rubus caesius). Наявні також ліани: хміль (Humulus lupulus), інтродукований дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та здичавілий виноград (Vitis vinifera).
В травостої лісових ділянок та чагарникових заростей зростають бугила лісова (Anthriscus sylvestris), розхідник звичайний (Glechoma hederacea), буквиця лікарська (Betonica officinalis), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara), полин лікарський (Artemisia abrotanum), ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria), підмаренник чіпкий (Galium aparine), чистотіл звичайний (Chelidonium majus), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale aggr.), подорожник великий (Plantago major) та парило звичайне (Agrimonia eupatoria).
На піщаних дюнах зустрічаються зарості верби гостролистої (Salix acutifolia). Поширені також ділянки псамофітної рослинності з домінуванням костриці Бекера (Festuca beckeri) та кипця сизого (Koeleria glauca). В складі таких угруповань зростають осока лігерійська (Carex ligerica), енотера дворічна (Oenothera biennis), перстач сріблястий (Potentilla argentea), червець багаторічний (Scleranthus perennis), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis), куничник наземний (Calamagrostis epigejos), полин дніпровський (Artemisia campestris), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), дивина фіолетова (Verbascum phoeniceum), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus) та горобиний (Rumex acetosella), очиток звичайний (Sedum maximum) та шестирядний (Sedum sexangulare) та деревій щетинистий (Achillea setacea). Виявлено популяцію козельців українських (Tragopogon ucrainicus), які було внесено до Європейського Червоного списку 1991 р.[2]
Біотопи псамофітних лук охороняються згідно Оселищної директиви ЄС. Зокрема, охороняються піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії — код 6120, остепнені луки — код 6210[3].
Псамофітні угруповання також охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: Євро-сибірські піонерні угруповання на карбонатних пісках — Е1.12 (відповідник біотопу 6120 Директиви ЄС), не зімкнені не середземноморські сухі кислі та нейтральні трав’яні угруповання, у тому числі континентальні трав’яні угруповання на дюнах — Е1.9 псамофітні піонерні комплекси (відповідник біотопу 2330 Директиви ЄС). Охороняється також комплекс біотопів Х35 — континентальні піщані дюни.[4]
Природну цінність острова Оболонської коси становлять добре збережені лучні екосистеми за участі багатого набору видів, серед яких: осока рання (Carex praecox), морква дика (Daucus carota), миколайчики плоскі (Eryngium planum), люцерна хмелевидна (Medicago lupulina), холодок лікарський (Asparagus officinalis), деревій звичайний (Achillea millefolium), цибуля гранчаста (Allium angulosum), в’язіль різнобарвний (Securigera varia), конюшина польова (Trifolium arvense), підмаренник справжній (Galium verum) та північний (Galium boreale), зірочник злаковидний (Stellaria graminea), молочай лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), конюшина гібридна (Trifolium hybridum), рівнинна (Trifolium campestre), повзуча (Trifolium repens), лучна (Trifolium pratense) та гірська (Trifolium montanum), грястиця збірна (Dactylis glomerata), пирій повзучий (Elytrigia repens), горошок тонколистий (Vicia tenuifolia), китник лучний (Alopecurus pratensis), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos), пажитниця багаторічна (Lolium perenne), тимофіївка лучна (Phleum pratense), вероніка довголиста (Veronica longifolia) та колосиста (Veronica spicata), пахуча трава (Anthoxanthum odoratum), стоколос розчепірений (Bromus squarrosus), рутвиця блискуча (Thalictrum lucidum), щавель кінський (Rumex confertus), суховершки звичайні (Prunella vulgaris), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), смілка зозуляча (Silene flos-cuculi) та звичайна (Silene vulgaris), мильнянка лікарська (Saponaria officinalis), дзвінець малий (Rhinanthus minor) та нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum).
На території об’єкту зустрічаються фрагменти вологих та заболочених лук за участі куничника очеретяного (Calamagrostis arundinacea), осоки гострої (Carex acuta), виткої виткої гречки берізкової (Fallopia convolvulus), плакуна лозного (Lythrum virgatum) та гадючника в’язолистого (Filipendula ulmaria). Виявлена також популяція півників сибірських (Iris sibirica), внесених до Червоної книги України.[5]
Прибережно-водна рослинність представлена такими видами як очерет (Phragmites australis), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), берула пряма (Berula erecta), катаброза водяна (Catabrosia aquatica), ситняг болотяний (Eleocharis palustris), ситник членистий (Juncus articulatus), куга озерна (Schoenoplectus lacustris), щавель прибережний (Rumex hydrolapathum) та вероніка джерельна (Veronica anagallis-aquatica).
В складі водної рослинності зростають жабурник (Hydrocharis morsus-ranae) та рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus). Вздовж узбережжя острова зростають поодинокі розетки водяного горіха (Trapa natans) та зарості глечиків жовтих (Nuphar lutea), які охороняються рішенням Київради 23.12.2004 р. за № 880/2290.[6]
На водах Оболонської затоки зимують водоплавні птахи, а на самому острові виявлено бобра (Castor fiber).[7]
Історична цінність[ред. | ред. код]
На території об’єкту збереглися залишки кам’яного укріплення дніпровського берега, що походить, імовірно, ще з ХІХ ст.[7]
Загрози[ред. | ред. код]
Неконтрольована рекреація, проведення масових заходів, забудова. В 2021 р. було прийнято рішення про будівництво мосту на острів Оболонської коси через вхід до Оболонської затоки, окрім того в 2022 р. побудовано стаціонарний міст придатний для автотранспорту з боку основи Оболонської коси (зі півночі),[8][9] Для пішої реареації та в інтересах збереження екоистеми цього сотрова потреби в такому будівництві немає. Нещодавно виник скандал щодо імовірного привласнення цього острова та виконання вищевказаних робіт з проведення сюди комунікацій в приватних інтересах.[10]
Охорона[ред. | ред. код]
Острів Оболонської коси увійшов під номером 29 до зони стаціонарної рекреації регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Це абсолютно не відповідає його великій цінності. Пропонується на цьому острові створити комплексну пам’ятку природи місцевого значення «Оболонська коса». В перспективі острів має увійти до заповідної зони проектованого Національного природного парку "Дніпровські острови".[11]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Парнікоза, Іван. Малі острови на Дніпрі. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 31.12.2022.
- ↑ Европейский Красный список животных и растений, находящихся под угрозой исчезновения во всемирном масштабе. Нью-Йорк: ООН, 1992. 167 с.
- ↑ Siedliska – Przewodnik metodyczny. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ Тлумачний посібник оселищ Резолюції №4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою та потребують спеціальних заходів охорони. Перша версія адаптованого неофіційного перекладу з англійської (третього проекту офіційної версії 2005 р.) / А. Куземко. С. Садогурська, О. Василюк. – К, 2017.- 124 с.
- ↑ Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 111 від 15 лютого 2021 р. "Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ)". Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ Перелік рослин та тварин, що охороняються в м. Києві.
- ↑ а б Острів коси Оболонської затоки – включення до проектованого ландшафтного заказника місцевого значення «Оболонська затока» або створення самостійної ботанічної пам’ятки природи місцевого значення «Оболонська коса»
- ↑ Розпорядження КМДА від 04 березня 2020 року № 397 "Про будівництво пішохідного мостового переходу між Оболонською набережною та островом Оболонський в Оболонському районі".
- ↑ Будівництво моста на острів Оболонської коси (2022 р.)
- ↑ Оболонський острів у Києві – знову власність громади міста! (2022 р.).
- ↑ Зонування розширеного регіонального ландшафтного – проектованого національного природного парку «Дніпровські острови».