Півники сибірські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Півники сибірські
Iris sibirica 180605.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Півники (Iris)
Вид: Півники сибірські
Біноміальна назва
Iris sibirica
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Iris sibirica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Iris sibirica
EOL logo.svg EOL: 590486
IPNI: 439087-1
ITIS logo.svg ITIS: 565245
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 198826

Пі́вники сибі́рські (Iris sibirica) — багаторічна рослина родини Півникових, занесена до Червоної книги України і Білорусі[1]. Декоративна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Вигляд квітки зверху

Трав'яниста рослина, 40-100 см заввишки, утворює дернини. Кореневище коротке, завширшки 0,9-1,2 см, повзуче. Стебло заввишки до 80 см, прямостояче, округле в перерізі, пустотіле, при основі вкрите бурими залишками листкових піхов, у верхній частині слабко розгалужене. Прикореневі листки вузьколінійні, мечоподібні, 2-6 см завширшки, 50-60 см завдовжки. Стеблові листки (2-3 штуки) дрібні, при основі стеблеосяжні.

Суцвіття складається з 2-3 квіток завширшки 4-7 см. Квітки синьо-фіолетові, зрідка білі, запашні, сидячі, виростають в пазухах зверху коричневих плівчастих приквітків. Зовнішні долі оцвітини обернено-яйцеподібні, блакитні, з коричневим або фіолетовим жилкуванням, внутрішні долі оцвітини прямостоячі, еліптичні, яйцеподібні, темно-сині, звужені в блідо-синій «нігтик». Тичинок три.

Плід — видовжено-овальна, тупотригранна коробочка, довжина якої вдвічі перевищує ширину. Насіння численне, сплюснуте, коричневе або світло-сіре.

Число хромосом 2n = 28.

Екологія[ред. | ред. код]

Морозостійка, волого- та світлолюбна рослина, здатна витримувати невелике затінення. Вид загалом невибагливий до типу ґрунтів, але віддає перевагу достатньо зволоженим та перезволоженим, добре гумусованим, нейтральним чи слабокислим. Зростає по берегах річок, на заплавних луках, по краям боліт, у заболочених заростях чагарників, на узліссях листяних і мішаних лісів. Утворює густі скупчення (куртини), які складаються з 50-300 пагонів (з них близько 10 % утворюють квітки).

Розмножується насінням та вегетативно (поділом великих куртин). Квітне в травні-липні, запилюється великими комахами. Плодоносить в липні-серпні. Рослини, що виросли з насіння, починають квітнути у віці 3-5 років.

Поширення[ред. | ред. код]

Бореальний вид, ареал якого охоплює помірні області Євразії — від Франції на заході до Сибіру на сході. Окремі популяції знаходяться за південною межею основного ареалу: в Монголії, Малій Азії, на Кавказі. Вид натуралізований на сході США і в південно-східній Канаді.[2]

В Україні найбільші популяції знайдені на Прикарпатті, Закарпатті, в Поліссі, Розточчі, на заході Подільської височини. Зрідка цей вид трапляється в лісостеповій і степовій зонах, а також в Криму (Долгоруківська яйла).

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

В Україні півники сибірські знаходяться на південній межі ареалу, тому є рідкісними і вразливими. Їх знищенню сприяють збирання квітів для букетів, викошування та осушення боліт і заплавних луків. Вид охороняють в наступних заповідниках і національних парках: Карпатському, Канівському, Дніпровсько-Орільському, Поліському, Шацькому та «Деснянсько-Старогутському». Півники сибірські вирощують у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України.

Півники сибірські добре відомі як декоративна рослина. Хоча вони й поступаються у популярності бородатим півникам, проте широко розповсюджені в північних регіонах, де більшість теплолюбних сортів ушкоджується морозами. Крім того, вони невибагливі у культурі і довговічні. Більшість сучасних сортів сибірських півників американської або німецької селекції отримано шляхом міжвидової гібридизації з іншими видами цього ж роду. Квітникарі відносять їх до секції Limniris, серії Sibiricae[3]. Порівняно з дикими рослинами сортові сибірські півники більш високі (60-120 см) та мають різноманітне забарвлення квіток, нерідко — двокольорове. Втім серед них є і карликові сорти.[4]

Назва Висота, см Строк цвітіння Основні кольори квітки
Сорти сибірських півників
1 'Adolf Svoboda' 122 середній блакитний, фіолетовий
2 'Another Pretty Face' 70 середній синьо-фіолетовий, жовтий
3 'Blaues Finale' 70 пізній блакитний
4 'Butter And Sugar' 68-70 середній жовтий, білий
5 'Cambridge' 90 середній синій
6 'Coronation Anthem' 80 середній синій
7 'Dance Ballerina Dance' 70 бузково-рожевий
8 'Dancing Nanou' 84 фіолетово-синій
9 'Dotted Line' 60-76 фіолетово-синій
10 'Ego' 80 середній синій
11 'Eric The Red' червоно-фіолетовий
12 'Hoehenflug' 150-160 синій
13 'Jewelled Crown' 60 середній винно-червоний
14 'Lady Of Quality' 86 фіолетово-блакитний
15 'Lady Vanessa' 90 середній червоно-фіолетовий
16 'Lake Keuka' 80 середній фіолетово-синій
17 'Over In Gloryland' 86 середній темно-пурпурово-синій
18 'Plum Frolic' 70 середній червоно-фіолетовий
19 'Ray Jeffs' 80-90 фіолетово-синій
20 'Sailor's Fancy' 84 середній фіолетово-блакитний
21 'Silberkante' 75 темно-синій
22 'Strawberry Fair' 74 піздній фіолетово-рожевий
23 'Swank' 80 темно-синій
24 'Temper Tantrum' 97 середній бузковий

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Iris nertchinskia Lodd.
  • Iris sanguinea
  • Iris sibirica підвид sanguinea — півники сибірські криваві
  • Iris thunbergii C.E.Lundstr.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Красная книга Республики Беларусь. Растения / Л. И. Хоружик — 2-е изд. — Минск: Беларуская Энцыклапедыя, 2006. — С. 222. — 456 с.(біл.)
  2. Eckehardt J. Jäger, Friedrich Ebel, Peter Hanelt, Gerd K. Müller (Hrsg.): Rothmaler Exkursionsflora von Deutschland Band 5 Krautige Zier- und Nutzpflanzen. Spektrum Akademischer Verlag, Berlin Heidelberg 2008.(нім.)
  3. Півники сибірські в Germplasm Resources Information Network (GRIN), USDA, ARS, National Genetic Resources Program. National Germplasm Resources Laboratory, Beltsville, Maryland.(англ.)
  4. RHS A-Z encyclopedia of garden plants. United Kingdom: Dorling Kindersley. 2008. с. 1136.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]