Отто Люнінг
| Отто Люнінг | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 червня 1900[1][2][…] |
| Місце народження | Мілвокі, Вісконсин, США[4] |
| Дата смерті | 2 вересня 1996[1][2][…] (96 років) |
| Місце смерті | Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5][6] |
| Громадянство | США |
| Професії | композитор, викладач університету, диригент |
| Відомі учні | Ramon Zupkod, Esther Balloud[7] і Венді Карлос |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Колумбійський університет, Університет Аризони, Джульярдська школа і Істменівська школа музикиd[4] |
| Нагороди |
|
Отто Клеренс Люнінг (англ. Otto Clarence Luening, 15 червня 1900, Мілвокі — 2 вересня 1996, Нью-Йорк) — американський композитор, диригент та флейтист. Один з перших американських композиторів, що писали електронну музику. Разом із Владіміром Уссачевським заснував першу в США студію електронної музики.
Біографія[ред. | ред. код]
Дитинство і навчання[ред. | ред. код]
Отто Люнінг народився у Мілвокі у сім'ї німецьких іммігрантів. Його батько був піаністом і диригентом, навчався у Лейпцизький консерваторії у Ігнаца Мошелеса та Карла Рейнеке, був знайомий із Вагнером[8]; мати Отто була співачкою.
Навчання музики Отто розпочав чотирирічним під керівництвом батька (фортепіано)[9]. У 6 років робить перші спроби компонування музики[8]. Коли йому було 12, сім'я переїхала до Мюнхена. Там Отто навчався у Державній вищій школі музики (Staatliche Hochschule für Musik) у Антона Бера-Вальбрунна протягом 1915–1917 рр., а у 1916 вперше виступив як флейтист.
Із 1917 р. продовжує навчання у Консерваторії[9] та, згодом, в Університеті[8] міста Цюрих, куди переїхала сім'я Люнінгів у зв'язку з воєнними подіями. У Цюриху він брав приватні уроки у Філіппа Ярнаха та Ферруччо Бузоні, автора «Ескізу нової естетики музики», з яким у різний час спілкувались також Едґар Варез і Люїджі Руссоло. Як постать Бузоні, такі Ярнаха мали сильний вплив на Люнінга[8]. Окрім того в Цюриху Люнінг протягом одного сезону бере участь як актор та менеджер сцени у English Players Company Джеймса Джойса[8]. Також грає на флейті в оркестрах Муніципальної опери та Tonhalle Orchestra.
Диригент, викладач[ред. | ред. код]
У 1920 р. Люнінг переїжджає до Чикаго. Там він навчається у Вільгельма Міддельшульте (Middelschulte). Спершу працює флейтистом в оркестрах, згодом диригує American Grand Opera Company, також пише музику. У цьому його підтримує фінансово Едіт Рокефеллер Маккорнік (Edith Rockefeller McCormick): вона організовує концерти його музики й допомагає йому заснувати Chicago Musical Arts Studio[8]. Згодом, у 1925 Люнінг переїжджає до Рочестера, штат Нью-Йорк, де викладає оперний спів та працює помічником директора факультету опери. Згодом — виконавчий директор і диригент American Opera Company у Рочестері. У 1928 Люнінг їде на рік до Кельна, згодом — до Нью-Йорка (1929)[8].
У 1930—31 і 1931—32 йому надають стипендію Guggenheim Fellowship, що дає йому можливість писати музику (зокрема, оперу «Evangeline» за поемою Henry Wadsworth Longfellow).
З 1932 викладає в Університеті Аризони, а з 1934 — керівник факультету музики Bennington College у Вермонті. З 1944 викладає у Bernard College у Нью-Йорку та у Колумбійському університеті, де також диригує оперними виставами[9][8].
Електронна музика[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
У 1947 р. у Колумбійсьому університеті почав працювати композитор Владімір Уссачевський. Удвох із Люнінгом вони почали експериментувати із магнітофоном і різними способами роботи зі звуковим записом, які надає магнітна плівка.
У 1952 р. відбувся перший концерт т. зв. «плівкової музики» (tape music), на якому прозвучали їхні перші електронні твори. Серед них були: «Fantasy in Space» Люнінга для флейти і плівки (автор сам виконував партію флейти), його «Low Speed Invention», а також «Sonic Contours» Уссачевського. Концерт проходив у Музеї сучасного мистецтва 28 жовтня 1952[джерело?].
У 1959 разом Люнінг і Уссачевський засновують Columbia-Princenton Electronic Music Center, отримавши грант у 175 тис. доларів від Rockefeller Foundation.
Протягом наступних 15 років Люнінг створив понад 20 електронних творів як самостійних, так і у спів-авторстві з Уссачевським[9].
Інша діяльність[ред. | ред. код]
Ще з 30-х і 40-х років Люнінг провадив громадську діяльність у сфері музики. У 1937 р. він був одним із засновників American Composers Alliance, у 1939 — Amerian Music Center[9]. У 1954 р. він є одним із засновників компанії звукозапису, діяльність якою спрямована на популяризацію музики сучасних композиторів — Composers Recordings, Inc. Також Люнінг став наступником Генрі Кауелла на посаді директора New Music Editions та New Music Quarterly Recordings[9]. Також він був членом Правління Американської Академії в Римі та радником The Rockefeller Foundation[10].
Люнінг продовжував писати музику до пізньої старості. Композитор пішов з життя у віці 96 років у Нью-Йорку.
Творчість[ред. | ред. код]
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
Серед найвідоміших творів композитора — Kentucky Concerto для оркестру (1951), «Fantasy in Space» для плівки (1952), Соната для фортепіано пам'яті Ферруччо Бузоні (1966), «Potawatomi Legends» для камерного оркестру (1982), кантата «No Jerusalem But This» (1982)[10]. Загалом композитор написав понад 300 творів. Також він є автором автобіографічної книжки «Одіссея американського композитора» (1980).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Guggenheim Fellows database
- ↑ https://www.nytimes.com/1996/09/05/arts/otto-luening-the-composer-and-innovator-is-dead-at-96.html
- ↑ https://graham.main.nc.us/~bhammel/MUSIC/RP/oluen.html
- ↑ Heintze J. R. Esther Williamson Ballou: A Bio-bibliography — Greenwood Publishing Group, 1987. — ISBN 0-313-25069-3
- ↑ а б в г д е ж и Guide to the Otto Luening papers (PDF). The New York Public Library for the Performing Arts, Dorothy and Lewis B. Cullman Center Music Divisin. December 2012. Процитовано 28 грудня 2013.
- ↑ а б в г д е Otto Luening Biography. Musician Biographies. Процитовано 28 грудня 2013.
- ↑ а б Otto Luening 1900-1996 (Некролог, опублікований в групі Usenet rec.music.classical.recordings). Composers Recordings, Inc. 4 вересня 1996. Процитовано 28 грудня 2013.
|
