Павел Коваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павел Коваль

Павел Роберт Коваль (пол. Paweł Kowal; 22 липня 1975, Жешув, Польща) — польський політик, доктор політичних наук, історик, публіцист, в 2005–2009 рр. депутат Сейму V i VI скликання, колишній заступник міністра закордонних справ, з 2009 р. депутат Європарламенту, з 2011 р. голова партії «Польща є найважливіша».

Біографія[ред.ред. код]

Освіта та професійна діяльність[ред.ред. код]

Випускник ліцею ім. Станіслава Конарського в місті Жешув. В 1999 році закінчив навчання на історичному факультеті Ягеллонського університету. В 1996–1998 роках навчався в Collegium Invisibile в Варшаві під керівництвом професора Кристини Керстен. Брав участь в дослідницьких програмах в Якутії, Бурятії і Хакасії. У 1999 році став асистентом в Інституті політичних наук Польської академії наук. В січні 2011 року захистив там кандидатську дисертацію на тему «Політика адміністрації генерала Войцеха Ярузельського в 1986–1989 рр. Спроба реформування системи влади».

З 1998 по 2000 рр. працював в канцелярії прем'єр-міністра Польщі, був главою відділу в департаменті закордонних справ. У 2000–2001 рр. займав посаду директора департаменту міжнародних відносин та європейської інтеграції в Міністерстві культури і національної спадщини. З 2001 по 2003 рр. працював експертом зі східної політики в Центрі міжнародних відносин. У 2003–2005 рр. був директором Мазовецького центру культури і мистецтв. З 2003 року працював експертом в Музеї Варшавського Повстання, був співавтором концепції музею. З 2005 р. очолював прес-службу Президента Варшави. Автор публіцистичних статей на тему міжнародної політики.

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 2002–2005 роках очолював Раду району Варшава-Охота. На парламентських виборах у 2005 році був обраний депутатом по списку партії Право і справедливість в окрузі Хшанув. В Сеймі до 2006 р. був главою Комітету з питань культури і ЗМІ а також заступником глави фракції Право і справедливість. З 20 липня 2006 року по 22 листопада 2007 року обіймав посаду державного секретаря в Міністерстві закордонних справ в уряді Ярослава Качинського. На парламентських виборах 2007 р. знову обраний депутатом, отримавши 26 184 голосів. У Сеймі був заступником голови фракції Право і справедливість, а також заступником голови Комітету закордонних справ.

В виборах до Європейського парламенту в 2009 році був обраний депутатом в виборчому окрузі Краків, отримавши 18 614 голосів. В Європарламенті приєднався до групи Європейських консерваторів та реформістів, а також обійняв посаду глави делегації в справах співпраці ЄСУкраїна.

22 листопада 2010 р. Павел Коваль залишив Право і справедливість та став співзасновником партії Польща є найважливіша. 4 червня 2011 р. був обраний главою партії. 7 вересня того ж року увійшов до складу Ради національної безпеки Польщі.

Суспільна діяльність[ред.ред. код]

Очолював Молодіжну Раду Жешова. У 1996–1998 роках займав посаду президента Ягеллонського Клубу, працював в Центрі ім. Ярослава Дзельського в Кракові. У 1997–2005 роках працював в Центрі політичної думки, в якому керував програмою Політика польської держави по відношенню до Поляків на Сході. Є також учасником асоціації «Польська спільнота», а з 2005 року членом Всесвітнього об'єднання Воїнів Армії Крайової. Співпрацює з Колегією Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського в Вроцлаві, з 2007 року є членом Колегії. Займає місце в Раді Інституту громадських справ. У 2008 році став почесним членом Добровільної Пожежної Охорони в Хочні.

Приватне життя[ред.ред. код]

Одружений, має чотирьох дітей.

Нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

  • Великий хрест Ордену Заслуг — 2008, Португалія
  • Орден «За заслуги» третього ступеня — 2007, Україна (вручено в 2009 р.)
  • Срібна медаль За заслуги в культурі Gloria Artis — 2005
  • Срібна медаль Опікуна Місць Національної Пам'яті — 2005

Вибрані публікації[ред.ред. код]

  • Польська держава по відношенню до поляків на Сході (співавтор), Краків 2000
  • Влодзімєж Бончковські. Про східні проблеми Польщі. Вибрані твори (співавтор), Краків 2000, Вроцлав 2005
  • Ми не українофіли (співавтор), Вроцлав 2002, 2008, 2012 (укр)
  • «Східний вимір» ЄС - шанс чи idée fixe польської політики? (Редактор, співавтор), Варшава 2002
  • Пейзажі з Містраламі в тлі, Краків 2011
  • Кінець системи влади. Політика адміністрації генерала Войцеха Ярузельського в роках 1986-1989, Варшава 2012
  • Між Майданом і Смоленськом. Розмова Пьотра Легутко і Доброслава Родзєвіча, Літературне видавництво, Краків 2012

Бібліографія[ред.ред. код]