Павло (Пушкарський)
| о. Павло Пушкарський, ЧСВВ Петро Пушкарський | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
2 березня 1895 Кристинопіль |
| Смерть |
9 серпня 1977 (82 роки) Варшава |
| Громадянство | Польська Народна Республіка |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Рукоположення | 17 вересня 1922 |
| Постриг |
7 липня 1920 довічні обіти в ЧСВВ |
отець Павло Пушкарський ЧСВВ, у світі Петро Пушкарський (2 березня 1895, Кристинопіль — 9 серпня 1977, Варшава) — греко-католицький релігійний діяч в Україні та Польщі, священник-василіянин. Жертва сталінського терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Кристинополі. Батько — Іван, мати — дружина батька Євфросинія, з дому Яремчук.
Навчався в Бучацькій державній гімназії і проживав у конвікті при монастирі отців василіян. 7 вересня 1911 року вступив на вступне випробування до Василіянського Чину і прийняв монаше ім'я Павло. Після закінчення новіціяту у Крехівському монастирі студіював гуманістичні предмети у Лаврівській семінарії. Після початку 1-ї світової разом з іншими кліриками-василіянами був мобілізований до лав санітарів війська Австро-Угорщини. Служив у Чорткові, після його окупації вивезений до Саратова, де перебував у латинській семінарії.
Після укладення в березні 1918 Берестейського миру повернувся до Галичини (Крехівський монастир), продовжив філософські студії. Після початку польсько-української війни разом із монахами Крехівського та Жовківського монастирів був інтернований польською владою (концтабір Домб'є, нині в межах Кракова).
Через кілька місяців звільнений, виїхав до Львова, де у місцевій греко-католицькій семінарії завершив богословські студії. 7 липня 1920 склав вічні обіти.
17 вересня 1922 року висвячений на священника перемишльським владикою Йосафатом Коциловським ЧСВВ. 26 жовтня 1926 року призначений ігуменом Краснопущанського монастиря ЧСВВ. 17 серпня 1931 року став настоятелем монастиря та настоятелем монастирської церкви у Варшаві, душпастирем українців у столиці і околицях. Від 1938 року — парох відновленої греко-католицької парафії Успіння Пресвятої Богородиці[1]у Варшаві, (тепер вул. Мьодова, 16).
Гітлерівську окупацію пережив у Варшаві. Початок Варшавського повстання зустрів у місті Отвоцьк, тут перебував до його кінця. У травні 1945 повернувся до Варшави.
Після Другої світової сприяв відбудові знищеного монастиря — єдиної легально діючої василіянської обителі на контрольованих «совітами» територіях. Репресований комуністичним режимом (арешт 15 грудня 1952), потрапив до тюрми, де просидів до 1955 року. Реабілітований у 1957 році.
Помер 9 серпня 1977 року у Варшавському монастирі. Був похований у василіянському гробівці на Брудні у Варшаві.
Залишив спогади, які зберігають в архіві Генеральної курії василіян у Римі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська Греко-католицька парафія Успення Пресвятої Богородиці Варшава Вул. Мйодова 16 (ul. Miodowa 16). Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Zieliński Z. Puszkarski Paweł Piotr // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1986. — T. XXIX. — S. 457—458. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Спогад про о. Павла П. Пушкарського, ЧСВВ (1895—1977) [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.]
|
