Сальвінія плаваюча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сальвінія плаваюча
Сальвінія плаваюча (Саратовська область, Росія)
Сальвінія плаваюча (Саратовська область, Росія)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Moniliformopses
Папоротеподібні (Filicophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Hydropteridales
Родина: Сальвінієві (Salviniaceae)
Рід: Сальвінія (Salvinia)
Вид: Сальвінія плаваюча
Біноміальна назва
Salvinia natans
(L.) All., 1785[1]
Синоніми
Marsilea natans L. (basionym)[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Salvinia natans
EOL logo.svg EOL: 595218
IPNI: 17219920-1
IUCN logo.svg МСОП: 163996
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 42333

Сальвінія плаваюча (Salvinia natans) — невелика плаваюча різноспорова папороть, поширена від Північної Африки та Південної Європи до Азії. У помірному кліматі вид зустрічається спорадично. В останні роки спостерігається експансія виду в північніші регіони Європи. У південних регіонах утворює великі масиви площею до 800–1000 м² із щільністю 100–1200 особин на 1 м².

Опис[ред.ред. код]

Занурена вайя сальвінії плаваючої

Однорічна рослина. Горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см, часто утворює відгалудження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від материнської рослини. У кожному вузлі стебла сальвінії несуть по три вайї, з яких дві — цілокраї плаваючі, третя — розсічена на 9–14 долей і занурена у воду, виконує функцію кореня і, водночас, містить асиміляційні тканини, хлоропласти яких активно фотосинтезують, принаймні на початкових етапах вегетації рослини в травні та червні.

Плаваючі вайї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці із щетинистими білими, багатоклітинними трихомами, на нижньому — з бурими волосками. Завдяки тому, що поверхня плаваючих вай вкрита великим числом гідрофобних трихом, вони не змочується водою. Практично, плаваючі вайї сальвінії можуть зберігати кілька тижнів шар повітря на своїй поверхні знаходячись внаслідок тих, чи інших причин під водою. Таким чином, газообмін здійснюється навіть у товщі води.

Сальвінія належить до однорічних рослин-гідрофітів із літньо-зеленим феноритмотипом. З настанням осінніх холодів вегетативні органи рослини поступово відмирають. В кінці літа біля основи занурених вай розвиваються кулеподібні, зібрані в групи по 4-5 штук спорокарпії (соруси), які восени після відмирання стебла занурюються на дно.

Сальвінія плаваюча існує на межі повітряного й водного середовищ і характеризується відмінною будовою плаваючих і занурених у воду фотосинтезуючих органів (гетерофілією). Рослина формує занурені у воду вайї специфічної анатомічної будови, які за морфологією більше нагадують корені. Проте Натаніелем Прінсгеймом (1883) та пізнішими дослідженнями Джудіт Кроксдейл (1978, 1979, 1981) чітко встановлено, що вони закладаються апікальною меристемою стебла, як одна з трьох листових бруньок (примордіїв) на кожному вузлі (кільці-мутовці) стебла. Два листові примордії розвиваються у плаваючі вайї, а третій формує розсічену на багато сегментів коренеподібну структуру. Коренева система у рослини відсутня. В західній науковій літературі загальноприйнятим фактом є те, що занурені органи у представників роду Salvinia є фактично видозміненими листками.

Екологія[ред.ред. код]

Вид розповсюджений у мезоевтрофних і евтрофних прісноводних замкнутих або слабопроточних водоймах, котрі добре прогріваються.

Природоохоронний статус[ред.ред. код]

В Україні рослину занесено до Червоної книги. Однак, у зв'язку з пом'якшенням кліматичних умов і, відповідно, із ширшим розповсюдженням сальвінії плаваючої, як в Україні, так і в інших європейських країнах, зокрема в Польщі, цей статус потребує перегляду.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Вашека О.В., Безсмертна О.О. 2012. Атлас папоротей флори України. Паливода А.В. Київ.
  2. Дубина Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Жмуд О.І., Дворецький Т.В., Дзюба Т.П. 2003. Дунайський біосферний заповідник. Рослинний світ. Фітосоціоцентр, Київ.
  3. Холодный Н.Г. 1956. О метаморфозе пластид в волосках подводных листьев у Salvinia natans. в Избранные труды: в 3 т. Т. 1. Работы по физиологии растений. Издательство АН УССР, Киев.
  4. Чорна Г.А. 2001. Рослини наших водойм (атлас-довідник). Фітосоціоцентр, Київ.
  5. Barthlott W., Wiersch S., Čolić Z., Koch K. 2009. Classification of trichome types within species of the water fern Salvinia, and ontogeny of the egg-beater trichomes. Botany. 87: 830–836.
  6. Barthlott W., Schimmel T., Wiersch S., Koch K., Brede M., Barczewski M., Walheim S., Weis A., Kaltenmaier A., Leder A, Holger F. 2010. The Salvinia paradox: superhydrophobic surfaces with hydrophilic pins for air retention under water. Adv. Mater. 22. 2325–2328.
  7. Croxdale J.G. 1978. Salvinia leaves. I. Origin and early differentiation of floating and submerged leaves. Can. J. Bot. 56: 1982–1991.
  8. Croxdale J.G. 1979. Salvinia leaves. II. Morphogenesis of the floating leaf. Can. J. Bot. 57: 1951–1959.
  9. Croxdale J.G. 1981. Salvinia leaves. III. Morphogenesis of the submerged leaf. Can. J. Bot. 59: 2065–2072.
  10. Gałka A., Szmeja J. 2013. Phenology of the aquatic fern Salvinia natans (L.) All. in the Vistula Delta in the context of climate warming. Limnologica. 43: 100–105.
  11. Lemon G.D., Posluszny U. 1997. Shoot morphology and organogenesis of the aquatic floating fern Salvinia molesta D. S. Mitchell, examined with the aid of laser scanning confocal microscopy. Internat. Jour. of Plant Sci. 158: 693–703.
  12. Pringsheim N. 1863. Zur Morphologie der Salvinia natans. – Jahrbuch für wissenschaftliche Botanik. 3: 484–541.

Примітки[ред.ред. код]

  1.  This species was first described and named in Flora Pedemontana 2. 289. 1785.; and in Bak. Hdb. 135. NPfl. 402. 1785 Plant Name Details for Salvinia natans. IPNI. Процитовано May 9, 2011. «Distribution: Eur. centr.-China bor.-India.» 
  2. GRIN (February 9, 2001). Salvinia natans information from NPGS/GRIN. Taxonomy for Plants. National Germplasm Resources Laboratory, Beltsville, Maryland: USDA, ARS, National Genetic Resources Program. Процитовано May 9, 2011. [недоступне посилання]