Параман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Параман і пояс, знайдені на розкопках чернечого поховання у Москві. XIV—XV ст.

Парама́н, парама́нд (від грец. παραμάντιον, παραμάνδυον — «додаток до мантії», «понад мантію») — елемент облачення ченця малої схими, чотирикутна хустка зі зображенням восьмикінцевого хреста, знаряддів Страстей Христових (тростини з губкою і списа Лонгина) та Адамової голови (черепа). По кутах пришивають шнури-зав'язки.

По краях парамана йде напис — цитата з «Послання до Галатів»: «Азъ іазвы Господа моего Iисуса Христа на тѣлѣ моемъ ношу» (Гал. 6:17)[1].

Вживання[ред.ред. код]

Докладніше: Схима

Параман носять ченці малої схими. Його надівають на новопостриженого поверх хітона таким чином, щоб він лежав на спині, а зав'язки утворювали хрест на грудях. Він слугує нагадуванням про взяте на себе ярмо Христове. Також разом з параманом на новопостриженого надівають хрест, (зазвичай простий дерев'яний) — ознаменування про наслідування Господа у добровільному несінні свого Хреста. Зверху надягають підрясник[1][2].

Історія[ред.ред. код]

Параман (аналав) відомий з IV в.. У часи Візантійської імперії його плели зі шкіряних шнурів або ниток — відомі артефакти з поховань Іонинського монастиря (XI ст.), і Георгіївського собора Юрієва Монастиря (XII ст.) у Новгороді. З подібною технологією вироблення пов'язані і слов'янські варіанти його назв — «плітці», «пліті» (старослов.. плѣтцы, плѣти). Параман надягали поверх хітона (нижньої сорочки), його первісним призначенням було стягати одяг ченця, щоб він не заважав під час роботи.

Протягом часу аналав великосхимників стає дедалі просторішим і довшим, і формуляри візантійських євхатологіїв приписують покладати його на новопостриженого поверх хітона, мантії і куколя[3].

Патріарший параман[ред.ред. код]

Патріарший параман («великий параман») — складова богослужбового облачення Московського Патріарха. Надягають його поверх підрясника. Він більший за звичайний чернечий параман, тому йменується «великим». В інших православних церквах відсутній.

Аналав[ред.ред. код]

Вигляд спереду і ззаду куколя й аналава великосхимника. Посередині — квадратний параман ченця малої схими

Анала́в (грец. ἀνάλαβος — від ἀναλαμβάνω — «надягаю», «приймаю одяг») — складова облачення ченця великої схими[3]. Він являє собою велику хрестоподібну хустку зі зображенням хреста-Голгофи. Аналав має виріз для голови й покриває груди, спину та плечі. Покладання аналава на новопостриженого супроводжувалося спеціальними формулами. З XIII ст. найбільш відомою є така: «братъ нашъ (имѧре́къ) прїє́млетъ анала́въ, во и́мѧ Отца́ и Сы́на, и свѧта́го ду́ха, воспрїє́млѧй кре́стъ свой на ра́мѣхъ, и послѣ́дуѧй влады́цѣ Христу́. Рце́мъ ω не́мъ, Го́споди поми́луй»[3].

В Елладській церкві словом ἀνάλαβος зовуть як аналав, так і параман малої схими[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Александро-Невский Новотихвинский женский монастырь г. Екатеринбурга. О монашеском облачении
  2. Степени монашества и чины пострижения
  3. а б в Э . В . Шевченко Аналав Том II // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000. — С. 211-213. — 40000 прим. — ISBN 5-89572-007-2. (рос.)
  4. Параман // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)