Партизанська іскра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Братня могила підпільників

Підпільна молодіжна організація спротиву «Партизанська іскра» (19411943), діяла в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області.

Заснування[ред. | ред. код]

«Партизанська іскра» діяла на окупованій Румунією одещині (нині — Миколаївська область) з кінця 1941 р. по лютий 1943 р. Її керівниками були директор Кримківської середньої школи В. С. Моргуненко, учень 10-го класу П. К. Гречаний, Д. Г. Дяченко, учні І. П. Герасименко, Д. Н. Попик та ін. «Партизанська іскра» налічувала 33 членів організації і 40 чол. залучила до підпільної роботи.

Підпільники приймали по радіо зведення Радінформбюро, поширювали антифашистські листівки, проводили патріотичну агітацію серед населення, здійснювали диверсії на залізниці, на лініях зв'язку. В лютому 1943 року напали на румунський жандармський пост та звільнили двох заарештованих товаришів.

Діяльність[ред. | ред. код]

Члени «Партизанської іскри» були пов'язані з партійним підпіллям м. Первомайська і Доманівки, з партизанськими загонами, що діяли в Савранських лісах. «Партизанська іскра» поширила свій вплив на навколишні населені пункти, в ряду яких були створені молодіжні бойові групи. У грудні 1942 року підпільники пустили під укіс німецький ешелон з солдатами і боєприпасами. Незабаром організували втечу 200 військовополонених з табору в Новоандріївці.

Партизани збирали зброю, боєприпаси, організовували саботаж, диверсії: перша військова операція була проведена іскрівцями на залізниці станції Кам'яний Міст — підірвавши 2 ешалони: три десятка вагонів, чотири цистерни з паливом, півтора десятка платформ з автомашинами та тягачами, два паротяги. У червні 1942 року «Партизанська іскра» пустила під укіс неподалік від села Кримка німецький військовий ешелон з 48 вагонів, платформ, завантажених воєнною технікою і боєприпасами, бензоцистерн з паливом.

Розкриття організації[ред. | ред. код]

Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з Парфентієм Гречаним здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри» були арештовані.

Після допитів і катувань взимку 1943 р. підпільників напівроздягненими повели у Кримку, їх зв'язали однією мотузкою, крім того, руки кожного були скручені колючим дротом. Хоч як начальник жандармів К. Анушку в Кримкі, наполягав на допиті в 1955 р. на тому, що підпільники були розстріляні при спробі втекти, інші обвинувачені — колишні румунські жандарми — у своїх свідченнях це спростували. Вони заявили, що при підході до села Кримка Анушку наказав стріляти після того, як він дасть команду: «Бігом по лівому краю поля!». Знаючи добре російську мову, Анушку звернувся з цими словами до підпільників. І коли ті почали тікати, пролунали постріли. Зв'язані однією вірьовкою підпільники падали один на одного. Тих, що подавали ознаки життя, жандарми добивали прикладами. Кілька днів трупи лежали на полі, а потім були поховані на скотомогильнику. Вже в 1944 році після захоплення Кримки Червоною Армією частини тіл загиблих були перенесені і поховані в селі. Більшість тіл були спотворені: у В. С. Моргуненка і М. Кравця розплющені черепи, у багатьох — переламані руки, ноги, ребра.

Нагородження[ред. | ред. код]

Музей Партизанської іскри

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1958 року за мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти фашистських загарбників:

  • Присвоєно звання Героя Радянського Союзу:
  • Нагороджені орденом Червоного Прапора:
    • Златоуст Володимир Терентійович (посмертно)
    • Коляндра Марія Данилівна (посмертно)
    • Кучер Олександр Якович (посмертно)
    • Попик Поліна Юхимівна (посмертно)
    • Попик Дем'ян Іванович (посмертно)
    • Попик Дмитро Никифорович (посмертно)
    • Чернявський Михайло Федотович (посмертно)
  • Нагороджені орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня:
    • Белічков Іван Іванович (посмертно)
    • Білоус Володимир Йосипович (посмертно)
    • Боголюк Григорій Іванович (посмертно)
    • Буревич Надія Іванівна (посмертно)
    • Бурятинський Андрій Федотович (посмертно)
    • Вайсман Володимир Костянтинович (посмертно)
    • Волошин Олександр Петрович (посмертно)
    • Волошин Володимир Петрович (посмертно)
    • Гречаний Карпо Данилович (посмертно)
    • Демиденко Микола Митрофанович (посмертно)
    • Клименюк Михайло Федорович (посмертно)
    • Кошовенко Софія Степанівна (посмертно)
    • Кравець Михайло Андрійович (посмертно)
    • Меркушенко Катерина Іванівна (посмертно)
    • Насальська Віра Микитівна (посмертно)
    • Холод Тамара Лазарівна (посмертно)
  • Нагороджені орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня:
    • Белічков Іван Гнатович (посмертно)
    • Демиденко Борис Терентійович (посмертно)
    • Демиденко Петро Іванович (посмертно)
    • Длюбарський Гаврило Петрович (посмертно)
    • Дудко Григорій Максимович (посмертно)
    • Клименюк Іван Йосипович (посмертно)
    • Криворученко Василь Панасович (посмертно)
    • Кулагіна Зоя Борисівна (посмертно)
    • Лойченко Поліна Олексіївна (посмертно)
    • Остапенко Микола Каленикович (посмертно)
    • Павленко Іван Андрійович (посмертно)
    • Паламарчук Іван Онисимович (посмертно)
    • Поліщук Семен Кирилович (посмертно)
    • Попик Григорій Омелянович (посмертно)
    • Розумняк Олександра Іванівна (посмертно)
    • Розумняк Ніна Семенівна (посмертно)
    • Терниченко Володимир Степанович (посмертно)
  • Нагороджені орденом Червоної Зірки:

Література[ред. | ред. код]

  1. Поляков Сергей. Партизанская искра. Повесть. — Одесса: Одесское областное издательство, 1951 (первое издание); 1956 (второе издание, переработанное и дополненное).
  2. Гуськов С., Почивалов Л. Партизанская искра. Повесть. — Москва, 1956.
  3. Зінькович Осип. Партизанська іскра. Повість. — Київ: Видавництво ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1956.
  4. Дружинин Борис. Партизанская искра. Повесть. — Москва: Издательство ДОСААФ, 1956.
  5. Аров Б., Саєнко М. Партизанська іскра. Героїчна драма. // Літературний альманах, редактор О. Бабієнко. — Миколаїв, 1957
  6. Немятый В. Дела бессмертные. — Одесса: "Маяк", 1967.
  7. Герасименко Іван. Партизанська іскра (спогади учасника). — Київ, 1962 (перше видання); 1967 (друге видання).
  8. Герасименко Іван. Герої Кримки. — Одеса: "Маяк", 1972.
  9. Нем’ятий В. Вірність. — Одеса: "Маяк", 1973.
  10. Іщенко Микола. Полум’я. // Збірник "Шляхи і сходинки". — Київ: Радянський письменник, 1975.
  11. Каткова З., Лебедєва І., Климов І. Дорогами безсмертя. — Одеса: "Маяк", 1978.
  12. Дружинин Борис . Пятьсот дней их жизни. Повесть. // В кн.: "В шестнадцать мальчишеских лет". — Киев: Политиздат Украины, 1985.
  13. Демченко Ю. Герои "Партизанской искры". — Одесса: "Маяк", 1986.
  14. Герасименко I.П. Партизанська ickpa, 2-е вид. — К., 1967.
  15. Тронько П. Т., Безсмертя юних, в кн.: Радянські партизани. — М., 1961.
  16. Владислав Ковальчук. ЛЕГЕНДИ «ПАРТИЗАНСЬКОЇ ІСКРИ» 2011.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]