Партизанське (Сімферопольський район)
| село Сабла (Партизанське) | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сімферопольський район |
| Рада | Перовська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01160270130020658 |
| Облікова картка | Партизанське |
| Основні дані | |
| Населення | 2 018 |
| Поштовий індекс | 97566 |
| Телефонний код | +380 652 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°50′02″ пн. ш. 34°05′02″ сх. д. / 44.83389° пн. ш. 34.08389° сх. д.Координати: 44°50′02″ пн. ш. 34°05′02″ сх. д. / 44.83389° пн. ш. 34.08389° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97560, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7 |
| Карта | |
  Сабла (Партизанське) | |
 Сабла (Партизанське) | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Партиза́нське (до 1948 року — Сабла, крим. Sabla) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
На південно-східній околиці знаходиться пам'ятка археології Городище Довгий бугор.
У селі 16 вулиць та 4 провулки, за даними сільради на 2009 рік, площа села займає 242,5 гектарів, на якій у 610 дворах значилося 1959 мешканців.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Назва села походить від мурз Собланських, шо емігрували до Туреччини після першої анексії Криму Росією. Перша документальна згадка села Орта Собла зустрічається в «Камеральному Описі Криму» 1784 року, за яким воно входило до Салгирського кадилика Бакче-сарайського каймаканства.[2]
Після анексії Криму Сабли були подаровані Потьомкіним графові Мордвинову, який 1802 продав його таврійському цивільному губернатору Андрію Михайловичу Бороздіну, що переселяє до нього 90 сімей (549 осіб) своїх кріпаків з Чигиринського повіту Київської губернії[3], а також влаштував сукнову фабрику, водяний млин, шкіряний завод.[4]
В.П. Нікольський у "Нарисах російської колонізації в Криму" (1925) зазначає, що кріпацьке населення Саблів (279 душ чоловічої статі та 270 душ жіночої статі), яке обслуговувало місцеві галузі господарства (шкіряну, мірошницьку, садівницьку та ін.) мешкало спочатку в казармах — невеликих кам'яних будиночках на дві-три родини. З кримськими татарами в господаря Саблів Бороздіна були постійні суперечки за землі. Орендна платня та норми відпрацювання за землю, явно завищені порівняно з попередніми (за мурзи), не влаштовували місцеве населення. Тому воно вороже ставилося не лише до нового поміщика, а й до його селян. Зіштовхнулися дві різні культури, дві релігії, що не могло не вплинути на зміну життєвого ладу та національних засад в умовах наростаючих протиріч в економічному та соціальному житті двох народів. Проте навички у праці та побудові традиційного житла виявилися в саблівських селян повною мірою. Поступово замість тимчасових помешкань постали "чистенькі білі хатки з відкритими вікнами, що дивилися назовні, парою-другою тополь... Широкі прямі вулиці й хати — все типове для села на півдні України...".[4]
Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сабли Нижні, центрі Саблинського сільради Сімферопольського району, значилося 316 дворів, з них 289 селянських, населення становило 1184 людини, з них 987 українців, 160 росіян, 11 чехів, 7 німців, 3 греків, 1 білорус, 1 латиш, ще 14 записані у графі «інші».[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Kravchuk, Alexandr. К биографии таврического гражданского губернатора Александра Николаевича Баранова (1793–1821). Biography of the Taurida civil governor Alexandr Nikolaevich Baranov (1793-1821). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ а б Як і звідки у Криму з'являлися українці. main (англ.). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 13 березня 2023.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
