Кольчугине
| село Кольчугине | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сімферопольський район |
| Рада | Кольчугинська сільська рада |
| Облікова картка | Кольчугине |
| Основні дані | |
| Колишня назва | Кроненталь, Булганак |
| Населення | 4 481 |
| Поштовий індекс | 97551 |
| Телефонний код | +380 652 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°56′37″ пн. ш. 33°47′03″ сх. д. / 44.94361° пн. ш. 33.78417° сх. д.Координати: 44°56′37″ пн. ш. 33°47′03″ сх. д. / 44.94361° пн. ш. 33.78417° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97551, с. Кольчугине, вул. Чехова, буд. 13 |
| Карта | |
  Кольчугине | |
 Кольчугине | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кольчу́гине (з 1810 по 1915 рік — Кроненталь, нім. Kronental, до 1948 — Булганак, крим. Bulğanaq) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Орган місцевого самоврядування — Кольчугинська сільська рада.
У селі знаходиться мечеть Булганак Джамісі.
До Сімферополя та Каркінітської затоки Чорного моря з села приблизно однакова відстань — понад 20 кілометрів.
Історія[ред. | ред. код]
Вважається, що село виникло в 1810—1811 роках, як колонія німців з Ельзасу, Бадена, Пфальца, Баварії. За віросповіданням — євангелістів та католиків. Зі старонімецького Кроненталь перекладається як «царська долина, райське місце».
Про минуле села свідчать лютеранський і католицький храми (правда, один з них перебудований в православний), а також будинки на двох вулицях, що добре збереглися — Революції і Горького. Їх колоністи виклали з місцевого матеріалу — буту, глини та виноградної лози. Використовувалася також черепиця тамтешнього черепичного заводу.
Станом на 1886 у німецькій колонії Кроненталь, центрі Кронентальської волості Сімферопольського повіту Херсонської губернії, мешкало 994 особи, налічувалось 65 дворових господарств, існували 2 костели, 2 школи та лавка[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 794 осіб (416 чоловічої статі та 378 — жіночої), з яких 96 — православної віри, 324 — римо-католицької, 356 — протестантської[2].
За останнього довоєнного перепису населення 1926 року, у селі Булганак проживали 889 осіб, з них — 818 німців, 50 росіян, 6 українців, 3 євреї, 2 татар, 2 естонці, 1 вірменин, 7 записані в графі «інші».
Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР всіх німців з Булганака, як і з усього півострова, радянські органи насильно виселили до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і Північного Казахстану.
У повоєнні роки в Кольчугіно працював великий радгосп-завод «Виноградний». Деякі елітні виноградники господарству дісталися від німецьких переселенців.
Римо-католицький храм Булганака після депортації встиг побувати клубом, нині в ньому розмістилася православна церква Різдва Христового. Колишня лютеранська кірха тепер римо-католицький костел Успіння пресвятої Діви Марії місцевої католицької громади. Щотижня в ньому проводять богослужіння священники з Севастополя. Мечеть «Булганак Джамісі» на протилежному березі річки зведена вже у наші дні.
Нині село налічує понад 4 тисяч жителів.[3]
Під час російської окупації російськи окупанти захопили медресе (релігійну школу) у селі.[4]
Галерея[ред. | ред. код]
,_2022,_31.jpg)
,_2022,_32.jpg)
,_2022,_02.jpg)
,_2022,_10.jpg)
,_2022,_11.jpg)
,_2022,_16.jpg)
,_2022,_17.jpg)
,_2022,_27.jpg)
,_2022,_28.jpg)
,_2022,_13.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ «Царська долина» на берегах Західного Булганака. Крым.Реалии (укр.). 13 грудня 2020. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ У Криму озброєні люди захопили медресе. www.unian.ua (укр.). Процитовано 12 жовтня 2023.
| |||||||||||||
.png)
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
