Плегріді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.
no IW
Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.

Плегріді (Plegridy) - являє собою молекулу інтерферону бета-1a[1], пов'язану з похідною поліетиленгліколю, що має противірусну дію і впливає на імунну систему. Кон'югований по N-кінцевому амінокислотному залишку альфа-аміногрупи з однією лінійною молекулою метоксіполіетіленгліколя (20 кДа). Фармакологічні властивості пегінтерферона бета-1а узгоджуються з властивостями інтерферону бета-1а і, як вважається, зв’язуються білковою частиною цієї молекули. Належить до сімейства білків природного походження, індукованих клітинами у відповідь на біологічні та хімічні стимули. Інтерферони опосередковують численні клітинні реакції, що класифікуються як противірусні, антипроліферативні, імуномодулюючі.

Будова та функції[ред. | ред. код]

Діючою речовиною препарату Плегріді є кон'югат інтерферону бета-1а[2], який виділяють генно-інженерним шляхом з клітин яєчників китайського хом'ячка, і однією лінійною молекулою метоксіполіетіленгліколь-О-2-метілпропіональдегіда (МПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа, в співвідношенні, 1 моль білка/1 моль полімеру. Середня молекулярна маса кон'югату становить приблизно 44 кДа, з яких білок становить близько 23 кДа. Не містить консервантів.

Активність даного препарату не слід порівнювати з активністю інших пегілірованних або непегільованих білків того ж терапевтичного класу.

Механізм дії[ред. | ред. код]

При розсіяному склерозі[3] імунна система організму не функціонує належним чином і атакує певні частини центральної нервової системи (що складається з головного та спинного мозку), викликаючи запалення, що пошкоджує оболонки нерва. Механізм дії препарату Плегріді у РС ще не повністю відомий, але активний інгредієнт, що міститься в препараті, пегінтерферон бета 1-а, знижує активність імунної системи (природні захисні сили організму) і запобігає рецидивам РС. Інтерферон бета 1-а є формою білка, який у природі виробляється організмом. Інтерферон, присутній у Плегріді, отримують методом, відомим як "технологія рекомбінантної ДНК": тобто, він отримується з клітин, в які введений ген (ДНК), що дозволяє їм продукувати людський інтерферон. Інтерферон потім "пегілірований" (тобто пов'язаний з хімічним речовиною, який називається "поліетиленгліколь"). Це лікування знижує швидкість виведення речовини з організму[4] і дозволяє призначати ліки рідше.

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Концентрація пегінтерферона бета-1а в плазмі крові залежала від дози в діапазоні доз від 63 до 188 мкг. Параметри фармакокінетики, які визначаються у пацієнтів з розсіяним склерозом, узгоджувалися з параметрами у здорових добровольців. Після п/к пегінтерферона бета-1а пацієнтам з РС Cmax досягалася через 1-1,5 днів. Після багаторазового введення (кожні 2 тижні) дози 125 мкг Cmax становила 280 ± 79 пг/мл. Після багаторазового п/к введення в дозах 125 мкг кожні 2 тижні пацієнтам з розсіяним склерозом Vd пегінтерферона бета-1а без корекції на біодоступність склав 481 ± 105 л.

Нирковий кліренс визначений як основний шлях виведення пегінтерферона бета-1а. Ковалентно зв'язаний з білком (інтерфероном бета-1а) фрагмент поліетиленгліколю (PEG) може змінювати in vivo властивості немодифікованого білка, включаючи зниження ниркового кліренсу і зменшення протеолізу, тим самим продовжуючи T1/2 з кровотоку.

У пацієнтів з розсіяним склерозом T1/2 пегінтерферона бета-1а в рівноважному стані склав 78 ± 15 ч. Середнє значення кліренсу в рівноважному стані пегінтерферона бета-1a склало 4.1 ± 0.4 л / год.

У пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, концентрація пегінтерферона бета-1а знижувалася приблизно на 24% після кожного сеансу гемодіалізу, з чого можна зробити висновок, що гемодіаліз сприяє частковому виведенню пегінтерферона бета-1а з системного кровотоку.

Застосування в медицині[ред. | ред. код]

Комітет Агентства з лікарських засобів для лікування людини[5] (CHMP) вирішив, що переваги Плегріді більші, ніж його ризики, і рекомендував, щоб вони були схвалені для використання в ЄС. CHMP вважає, що застосування препарату Плегріді кожні два тижні, як було показано, викликає зменшення кількості рецидивів у пацієнтів з рецидивуючим РС порівняно з плацебо приблизно на 30%, що є порівнянним з таким, який спостерігається з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування РС, що містить непегільований бета-інтерферон, і тому вважається клінічно значущим. Крім того, CHMP вважає, що Плегріді пропонує пацієнтам більші переваги при введенні кожні два тижні у порівнянні з менш частою терапією, яка була перевірена в дослідженні. Коли Плегріді вводили кожні чотири тижні, його позитивний ефект був нижчим, і було неможливо визначити групу пацієнтів, у яких цю менш часту дозу можна вважати адекватною. Що стосується профілю безпеки, найбільш поширені побічні явища, що спостерігаються під час лікування препаратом, вважаються керованими і, загалом, узгоджуються з подіями, що спостерігаються при використанні непегільованих препаратів на основі інтерферону.

18 липня 2014 року Європейська Комісія видала дозвіл на продаж для компанії Plegridy, що діє на всій території Європейського Союзу.

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

Поширені побічні ефекти Plegridy включають:[6] реакції на місці ін'єкції (почервоніння, свербіж, біль, набряк, тепло, висип, синці), грипоподібні захворювання, лихоманка, головний біль, біль у м’язах або суглобах, озноб, слабкість, нудота і блювота. Періодичність цих симптомів з часом знижується. Рідко – біль у грудях, зниження маси тіла.

Печінка і жовчні протоки: іноді - підвищення активності ACT, AЛT. Рідко - підвищення активності гама-глутамілтранспептидази, рівня білірубіну, гепатит.

Взаємодія з іншими препаратами[ред. | ред. код]

Інтерферони знижували активність ферментів системи цитохрому Р450 печінки у людини і тварин. Слід з обережністю застосовувати Плегріді в комбінації з лікарськими препаратами з вузьким терапевтичним індексом[7], у яких кліренс істотно залежить від системи цитохрому Р450 печінки, наприклад, з деякими класами протиепілептичних засобів та антидепресантами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Plegridy (Peginterferon Beta-1a Injection for Subcutaneous Use): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. RxList (англ.). Процитовано 23 червня 2020.
  2. ↑ Hoy, Sheridan M. (1 лютого 2015). Peginterferon Beta-1a: A Review of Its Use in Patients with Relapsing-Remitting Multiple Sclerosis. CNS Drugs (англ.). Т. 29, № 2. с. 171—179. doi:10.1007/s40263-015-0227-1. ISSN 1179-1934. Процитовано 23 червня 2020.
  3. ↑ Medical Definition of Multiple sclerosis Written by Doctors. RxList (англ.). Процитовано 23 червня 2020.
  4. ↑ Additional Considerations – PLEGRIDY® (peginterferon beta-1a). www.plegridy.com. Процитовано 23 червня 2020.
  5. ↑ Плегриди - пегінтерферон бета-1а. uk.fashionbeautytopics.com (укр.). Процитовано 23 червня 2020.
  6. ↑ Плегриди - официальная инструкция по применению, аналоги, цена, наличие в аптеках. medi.ru (рос.). Процитовано 23 червня 2020.
  7. ↑ Архівована копія. medrakurs70.ru. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плегріді&oldid=39480976