Поляна (Мукачівський район)
| село Поляна | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Мукачівський | ||
| Громада | Полянська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA21040210010063908 | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 2747 | ||
| Поштовий індекс | 89313 | ||
| Телефонний код | +380 3133 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°37′31″ пн. ш. 22°58′11″ сх. д.H G O | ||
| Водойми | Пиня, струмки: Луг, Глибокий | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89313, с. Поляна, вул. Духновича, 65 | ||
| Карта | |||
  Поляна | |||
 Поляна | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Поля́на (угор. Polena) — село в Україні, центр Полянської сільської громади Мукачівського району Закарпатської області.
Географія[ред. | ред. код]
Село розміщене за 20 км на північний схід від районного центру, у невеличкій вузькій долині, оточеній майже з усіх боків лісами, в західній частині району. В околицях Поляни починається підйом на Уклинський перевал та зливаються дві річки — Мала Пиня і Велика Пиня, даючи початок Пині. На південному сході села стоїть гора Крехая, зі сходу село захищене горою Кичерою, на захід підноситься гірський масив Синяк з вершиною Дунавкою. Межує із Солочинською, Плосківською сільськими радами та (на півночі) Воловецьким районом. Селом течуть струмки Луг та Глибокий.
Історія[ред. | ред. код]
Поляна має багатовікову історію. Речові пам'ятки, виявлені на території села, відносяться до ІІ тисячоліття до н. е. Вперше село згадується ще в ХІІ столітті як невеличке поселення пастухів.
У 40-х роках ХІІІ століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що містились на шляху їхнього просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV—XVI століттях тут з'являються ознаки життя. У 1548 році Поляна була заселена вдруге.
У XVII—XVIII століттях багато полянських селян боролося з феодалами у загонах опришків. Під час визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. жителі Поляни вступали в загони куруців, які завдавали ударів по цісарських військах. Після поразки Габсбурґи жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився живим, передано новим землевласникам.
У 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття великому австрійському магнатові Шенборну-Бухгайму. Поляна теж стала його власністю і ввійшла до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії.
З 1848 року громада селища користувалась власною печаткою з зображенням косаря з косою на плечі (опис і зразок такої печатки збереглися серед матеріалів закарпатського краєзнавця ХІХ ст. Т.Легоцького).
З другої половини XIX століття в селі діяли три цехи з розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому. Мінеральну воду називали «Поляною квасовою» й «Лужанською» і вживали як столову воду. Про це згадують грамоти угорського короля ще в 1463 році. Згодом вона почала використовуватися для лікування деяких захворювань шлунку. Джерела містилися у володінні графа Шенборна, який віддавав їх в оренду лихварям.
З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» відзначалась 21 раз на міжнародних конкурсах як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська». Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів та відзнак.
1868 р. на березі річки Мала Пиня було збудовано «Полянську купіль» з 40 помешканнями і 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев'яними і в 1907 р. знищені пожежею. В 1913 р. почалася відбудова курорту і в 30-х роках це вже був один з найвідоміших європейських курортів, який пропонував цілорічне лікування.
В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел, а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».
храм св. арх. Михайла. 1843.
Про стару дерев'яну церкву ішлося ще в 1649 році. У 1692 р. за священика Луки Куцкіра полянська церква мала філії в Дицьковиці та Уклині. У 1699 році Дицьковиця (тепер частина Поляни) згадується як село, що майже знелюдніло, а церква була пошкоджена. Типову муровану церкву базилічного стилю збудовали на місці, де була дерев'яна. В 1920 році встановили іконостас з 32 іконами. Два великі дзвони було відлито в 1926 році.
Біля церкви збереглося кілька чудових кам'яних хрестів з різних років XIX ст..
Дисковиця[ред. | ред. код]
Дисковиця — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Поляна рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967
Перша згадка 1549: Byſtra (nova) (Conscr. Port.), 1611: Bisztra (LEHOCZKY 3: 229), 1611: Diskovica (DEZSŐ 249), 1645: Uy Bisztra (MAKKAI 342), 1682: Zsitkovica (LEHOCZKY 3: 229), 1693: Diskowitsa (HODINKA 373), 1773: Diskovicza, Diszkovicza (LexLoc. 52), 1808: Diskovicza, Disskowica (LIPSZKY: Rep. 134), 1851: Diczkovicza (FÉNYES 1: 260), 1877: Dickovica (Hnt.), 1913: Kisvadas (Hnt.), 1925: Diškovice, 1930: Dečkovice (ComBer. 53), 1944: Diszkovica, Дисковица.
8 червня 1611 р. Ференц Магочі дав грамоту Михайлу Лизанцю, щоб заснувати на цьому місці село під назвою Бистра. Назва села була змінена на Житковиця у другій половині XVII століття коли цю місцевість отримала сім'я Zicsko. Назва Diszkovica ~ Дисковиця, вживається з кінця 1600-х років, також має особисте походження, Дицко ~ Диско, очевидно транслітерація від імені Димитрій.
Свято-Юріївський храм: 6 травня 2004 року Преосвященним владикою Міланом було освячено наріжний камінь під будівництво нового Свято-Юріївського храму, а 17 вересня 2006 року було освячено новий храм. Адміністратором парафії є став. прот. Георгій Хваста.
Луги[ред. | ред. код]
Луги — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Поляна
Згадки: 1888: Luhi, 1892: Luhi, 1898: Luhi, 1904: Luhi, 1907: Luhi, 1913: Luhi, 1967: Luhei, Luhi, 2001: Luhei.
Релігія[ред. | ред. код]
- Свято-Михайлівська церква Української Православної Церкви. Настоятель храму протоієрей Іоанн Ігнатюк.[1]
- Церква християн євангельської віри Української Євангельської Церкви. Церква була заснована у 1929 році. Пасторами церкви були Райчинець Федор Федорович, Годинець Юрій Юрійович, Райчинець Василь Федорович (1987—2020),[2] Попович Михайло Дмитрович (2020—2023). З 2023 року пастором церкви є Дувалка Юрій Юрійович.
- Храм Святого Георгія Побідоносця Мукачівської греко-католицької Церкви. Настоятель храму о. Михайло Станинець. Церква заснована у 2002 році, а храм освячений у 2006 році.[3]
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3239 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,38 % |
| російська | 1,75 % |
| угорська | 0,22 % |
| німецька | 0,07 % |
| білоруська | 0,04 % |
| молдовська | 0,04 % |
| румунська | 0,04 % |
| інші | 0,46 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел типу «Боржомі», а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».
- У селі влаштовані дві гірськолижні траси: Ведмежа і Катерина.
- храм св. арх. Михайла. 1843.
- мінеральні джерела
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Райчинець Василь Федорович (1952—2020) — старший єпископ (1995—2020) Української Євангельської Церкви, голова Всеукраїнської Ради Церков (01.01.2020 — 04.07.2020 р.), кавалер «Ордена князя Ярослава Мудрого» V ступеня[6].
- Русин Іван Іванович (1979) — український філософ і богослов, доктор філософії, ректор Української євангельської теологічної семінарії.
- Райчинець Анатолій Васильович (1979) — заступник генерального секретаря Українського Біблійного Товариства. Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
- Уліганець Сергій Іванович (1978) — український географ, кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка/
Дивіться[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Палош, Ольга (12 серпня 2018). СВАЛЯВА. Освячення нового престолу в Свято-Михайлівському храмі села Поляна. Мукачівська єпархія Української Православної Церкви (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
- ↑ Помер головуючий Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій Василь Райчинець. ТСН.ua (укр.). 4 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Структура Мукачівської греко-католицької єпархії. МГКЄ (укр.). Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Указ Президента України № 665/2008. Про відзначення державними нагородами України з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі
Посилання[ред. | ред. код]
- Поляна — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Полянська сільська рада
- Футбольний клуб «Поляна»
- Відпочинок в Поляні
- П'ятий ювілейний фестиваль мінеральної води «Сила життя — у джерелах Карпат»
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||