Карл VI Габсбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл VI Габсбург
Dei gratia electus Romanorum imperator semper augustas, ac rex Germaniae, Hispaniarum, Castellae, Aragonum Legionis, utriusque Siciliae, Hyerusalem, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Sclavoniae, Ramae, Serviae, Galliciae, Lodomeriae, Cumaniae, Bulgariae, Navarrae, Granatae, Tolleti, Vallenciae, Galletiae, Maioricarum, Hispalis, Sardiniae, Cordubae, Corsicae, Murtiae, Gienis, Algarbii, Algecirae, Gibraltaris, insularum Canariae, nec non Indiarum orientalium et occidentalium, insularum, ac terrae firmae maris Oceani etc, archidux Austriae, dux Burgundiae, Brabantiae,Mediolani, Styriae, Carinthiae, Carnioliae, Luxemburgi, Vierthembergae et Thecae, Superioris et Inferioris Silesiae, Athenarum et Neopatriae, princeps Sveviae, marchio sacri Romani imperii Burgoviae, Moraviae, Superioris et Inferioris Lusatiae, comes Habsburgi, Flandriae, Tyrolis, Barchinonae, Ferretis, Kiburgi, Goritiae, Rossilionis et Ceritaniae, landgravius Alsatiae, marchio Oristani et comes Gocceani, dominus marchiae Slavonicae, Portus Naonis, Biscaiae, Molini, Salinarum, Tripolis et Mechliniae etc.
Johann Gottfried Auerbach 005.jpg
Імператор Священної Римської імперії
Правління 1711-1740
Коронація 22 грудня 1711
Попередник Йосиф I Габсбург
Наступник Карл VII Альбрехт
Інші титули Король Німеччини
Король Богемії
Король Угорщини
Король Хорватії
Король Галичини та Володимирії
Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Дата народження 1 жовтня 1685(1685-10-01)
Відень
Дата смерті 20 жовтня 1740(1740-10-20) (55 років)
Відень
Місце поховання Імператорський склеп, Відень, Австрія
Дружина Єлизавета Христина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Діти Марія-Терезія, Марія Анна, Марія Амалія
Династія Габсбурги
Батько Йосиф I Габсбург
Мати Елеонора Нойбурзька
Greater Coat of Arms of Charles VI, Holy Roman Emperor.svg
Signatur Karl VI.jpg

Карл VI Габсбург (нім. Karl VI; 1 жовтня 1685 — 20 жовтня 1740) — імператор Священної Римської імперії з 17 квітня 1711 року, останній нащадок Габсбургів за прямою чоловічою лінією. Король Богемії з 17 квітня 1711 року (коронація 5 вересня 1723 року, вступив на престол під ім'ям Карл II), король Угорщини з 17 квітня 1711 року (вступив на престол під ім'ям Карл III), титулярний король Галичини та Володимирії і претендент на іспанський престол (як Карл III).

Претензії на іспанську корону[ред.ред. код]

Народився у Відні. Другий син імператора Леопольда I та Елеонори Пфальц-Нойбурзької. Коли згасла іспанська гілка Габсбургів (1700), Карл виступив претендентом на престол Іспанії (див. Війна за іспанську спадщину). Проголошений 1703 року у Відні «Карлом III Іспанським», він вирушив 1704 року до Іспанії, за допомогою каталонців узяв Барселону й Валенсію, у 1706 році витримав облогу Барселони. У вересні 1710 року йому вдалось за допомогою сильних підкріплень з Австрії та завдяки успіхам графа Старемберга вступити до Мадриду, але невдовзі його знову було загнано до невеличкого північно-західного кута півострова.

Царювання[ред.ред. код]

17 квітня 1711 року помер його брат Йосиф I, і Карл, що успадкував його німецькі землі, повернувся до Німеччини; в грудні 1711 року він отримав імператорську корону. Залишений союзниками та слабо підтримуваний імперськими чинами, Карл у 1714 році був змушений підписати Раштатський мир з Францією, за яким до нього відійшли Неаполь, Мілан та Іспанські Нідерланди. Більш вдало йшла війна з Туреччиною. Під проводом принца Євгена австрійські війська здобули рішучі перемоги при Петервардейні й Белграді. За Пассаровицьким миром 1718 року Австрія придбала Темеський банат, Північну Сербію з Белградом, частину Боснії та Волощини. Честолюбні плани іспанської королеви Єлизавети Фарнезе та її улюбленця Хуліо Альбероні викликали у 1718 році союз чотирьох держав — Франції, Англії, Голландії та імператора; іспанці були змушені визнати австрійські права на Італію, причому Карл вигідно обміняв у Савойї острів Сицилію за Сардинію.

Прагматична санкція[ред.ред. код]

Щоб зберегти нероздільно за своїми нащадками австрійські володіння, Карл 19 квітня 1713 року видав «прагматичну санкцію», яка за відсутності чоловічого нащадка віддавала всю монархію жіночій лінії нащадків Карла. У цей час у Карла ще не було дітей; за три роки у нього народився син, який невдовзі помер, а потім народжувались тільки дочки. Більшість держав спочатку не хотіли висловлюватись на користь санкції. Лише 1725 року Карлу вдалось домогтись згоди Іспанії, потім, з приводу складеної проти нього та Іспанії Герренгаузенської угоди, залучити на свій бік Росію в серпні 1726 року й Вустергаузенською угодою 1726 року відхилити Пруссію від її герренгаузенського союзника, визнавши за нею право на Берг. З іншого боку, Франція та Англія залучили на свою сторону Голландію, Данію та Швецію. Суассонський конгрес не досягнув згоди; Іспанія перейшла на бік Франції. До політичних розладів приєднались економічні. Заснована в Остенде Східна торгова компанія посилено заохочувалась Карлом, який дуже цікавився підйомом торгівлі й промисловості — й це тільки збільшувало неприязнь морських держав, що вбачали океанську торгівлю як свою монополію. Напружене становище тривало декілька років; нарешті у 1731 році відбулась угода, яка гарантувала прагматичну санкцію з боку Англії та Голландії в обмін на знищення Остендської торгової компанії.

Шлюб та діти[ред.ред. код]

23 квітня 1708 року одружився з принцесою Єлизаветою Христіною Брауншвейг-Вольфенбюттельською (1691-1750), дочкою герцога Людвіга Рудольфа.

Війна за польську спадщину 1733-1735[ред.ред. код]

Франція все ще залишалась ворожою до Карла і скористалась із вакантності польського престолу у 1733 році для відновлення війни з Австрією. Росія та Австрія висловились на користь саксонського курфюрста Августа III Фрідріха; Франція, Іспанія та Сардинія хотіли доставити престол Станіславу I Лещинському, тестю Людовика XV. У війні, що спалахнула після цього, французькі війська зайняли Мілан й усю Ломбардію до Мантуї, іспанське військо оволоділо Неаполем та Сицилією; на берегах Рейну були завойовані Кель, Філіпсбург й уся Лотарингія. За попередньою угодою у Відні 1735 року (остаточно мир було укладено лише 1738 року) Карл домігся визнання прагматичної санкції й придбав Парму та Пьяченцу, але пожертвував Неаполем, Сицилією та деякими округами Мілана, так само як цілком відмовився від Лотарингії, яку віддали Станіслав Лещинському й по його смерті вона мала відійти до Франції.

Війна з Туреччиною[ред.ред. код]

Не менш невдалим був Карл у війні з Османською імперією. Австрія втратила за Белградським миром (вересень 1739), за винятком Банату, майже всі свої надбання, отримані за Пассаровицьким (Пожаревацьким) миром. Карл помер 20 жовтня 1740 року й залишив монархію своїй 23-річній дочці, Марії-Терезії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Schirach, «Biographie Kaiser Karls VI» (Галле, 1776);
  • P. von Radix, « Kaiser Karl VI als Staats und Volkswirt» (Інсбрук, 1886);
  • M. Landau, «Geschichte Kaiser Karls VI als Königs von Spanien» (Штутгарт, 1889);
  • Arneth, «Leben Guido von Starhemberg» (Відень, 1853);
  • Arneth, «Prinz Eugen von Savoyen» (Відень, 1858-59).
Попередник
Йосиф I Габсбург
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Імператор Священної Римської імперії
1711-1740
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Наступник
Карл VII Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
Blason Boheme.svg Король Богемії
1711-1740
Blason Boheme.svg Наступник
Карл III Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1711-1740
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Марія II Терезія
Попередник
Йосиф I Габсбург
Croatia, Historic Coat of Arms, first red square.svg Король Хорватії
1711-1740
Croatia, Historic Coat of Arms, first red square.svg Наступник
Марія II Терезія
Попередник
Йосиф I Габсбург
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1711-1740
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Карл VII Альбрехт
Попередник
Йосиф I Габсбург
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Галичини та Володимирії
титулярний
1711-1740
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Марія II Терезія
Попередник
Йосиф I Габсбург
Austria coat of arms simple.svg Ерцгерцог Австрії
1711-1740
Austria coat of arms simple.svg Наступник
Марія-Терезія