Пральна машина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автоматична пралька з переднім (горизонтальним) завантаженням

Пра́льна маши́на, пралька — електропобутова машина для прання.

Конструкція[ред.ред. код]

Основні елементи конструкції:

  • арматура керування та програмування машини — на передній панелі
  • реле часу або таймер з виводом показників на табло або дисплей
  • кришка-дверка на передній панелі машини (див. фото), або зверху. Від чого машини підрозділяються у назвах (наприклад нім. Frontlader або Toplader)
  • барабан, що здатен обертатись зі швидкістю до 60 обертів на секунду (у фазі віджиму)
  • шлангове підключення машини — до водопровідного крану, і до каналізації
  • термоелемент — підігрівач води (у деяких моделей машин, напр. в США, набір гарячої води передбачено з зовнішнього водопроводу, тому термоелемент відсутній)
  • клапан для аварійного чи профілактичного спуску залишків води з барабану

У сучасних автоматичних пральних машинах вбудовано мікропроцесорні системи керування режимом прання, які працюють за принципом fuzzy logic.

Завантаження машини[ред.ред. код]

Брудну білизну завантажують у барабан пральної машини, додають миючий засіб у виді, або пральних порошку, або рідини, — останню нині використовують для запобігання залишку на тканинах нерозчиненого під час прання порошку, що й іноді веде до руйнування тканинного волокна. Для запобігання відкладення на термоелементі солей, що містяться у воді (як наприклад, карбонату кальцію) та спричинюють його руйнування, — у машину додають «пом'якшувач» води відповідно «жорсткості» води у місцевому водопроводі.

Пральний цикл[ред.ред. код]

  • «Замочування» — для сильно забрудненої білизни додаткова до основної передпральна фаза
  • Основне прання
  • Полоскання
  • Додаткове полоскання з ароматизуючими добавками
  • Відтискання
  • Сушіння* — є на деяких видах машини «підвищеного» класу, оскільки споживач часто використовує спеціалізовані сушильні машини-автомати або традиційний натуральний спосіб сушіння білизни на свіжому повітрі.

Функціональні можливості та програми[ред.ред. код]

На зламі 19-го і 20-го сторіч на ринку машин відбувся перехід від конструкції машин з «програмним» керуванням до пральних машин-«автоматів». У перших споживач міг за аналоговим принципом «плавно» вибирати температуру, інтенсивність і тривалість прання, а під час виконання програми прання — міг змінювати завдання машині. У модерних машинах-автоматах домогосподарка вибирає одну із програм прання, дає «старт» програмі, після чого хід програми можна тільки зупинити (якщо є кнопка «стоп» чи «пауза») чи повністю відмінити, — але не можна її змінити чи скоригувати.

Стандартне меню сучасних машин передбачає наступний спектр температур прання: «холодна вода», 30°, 40°, 60°,…95° Режими прання: 3—4 режими інтенсивності — від «міцної» білизни, що можна «виварювати» при +95 °C — до речей з вовни.

У нинішній день з'явився новий клас машин, програмні можливості котрих можна розширювати за допомогою введення споживачем змін у програмне забезпечення. Такі машини обладнані цифровими дисплеями.

Див. також[ред.ред. код]