Валяння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валяння (або валка) — виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни.

У валянні використовують особливості будови вовняних волокон (наявність луски на поверхні) та їхні фізико-механічні властивості (пластичність, високі пружність та розтягуваність, здатність скорочуватися, звиватися тощо).

В процесі валяння вовну (власне повсть) розпушують, замаслюють і змішують, з суміші утворюють вату, а з неї нашаровуванням готують основу за формою виробу.

Основу ущільнюють, просочують розчином сірчаної кислоти і звалюють, після чого вдаються до опоряджувальних операцій (шліфування і чищення ворсу, пресування тощо).

Способом валяння виготовляють сукно (з попередньо витканої на верстаті вовняної тканини), повсть, бурки, кошми, повстяні килими, пітники для сідел, валянці, повстяні черевики тощо[1].

Кустарні майстерні, в яких здійснювалося це виготовлення, носили назву валяльні (сукновальні, валюші)[2][3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.
  2. Валяльня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Джочка Ірина Дериваційний потенціал дієслів із семантикою «майструвати, займатися рукоділлям» / Джочка Ірина // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. — Випуск VI. — Івано-Франківськ: Плай, 2001. — 200 с. — С.142-150
  4. Валюша // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]