Премія імені В'ячеслава Чорновола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
Країна Україна Україна
Тип щорічна премія в галузі журналістики
Вручається: авторам публіцистичних творів
Підстава за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 2003
Перше: 2004
Нагороджені:
Черговість
Відповідає Держкомтелерадіо України

Пре́мія і́мені В'ячесла́ва Чорново́ла за кра́щу публіцисти́чну робо́ту в га́лузі журналі́стики — щорічна премія, яку присуджують авторам нових оригінальних публіцистичних творів у галузі журналістики, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної свідомості та самобутності.

Історія

[ред. | ред. код]

Кабінет Міністрів України 27 червня 2003 року постановив прийняти пропозицію Державного комітету телебачення і радіомовлення про встановлення щорічної премії імені В'ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (премію присуджує комітет у складі представників Держкомтелерадіо, Міністерства культури, Національної спілки журналістів, який діє на громадських засадах). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 979 спільним наказом Держкомтелерадіо і Міністерства культури і мистецтв України від 12.09.2003 № 225/556 затверджено Положення про премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Премію присуджують з 2004 року.

Лауреати

[ред. | ред. код]
Диплом лауреата премії (фрагмент оформлення)

2004 — Василь Кривий (Чернівецька область) за публікацію «Пуста хата», опубліковану в газеті «Буковина».

2005 — Серафима Розумович за публікацію «Сутінки в імперії бідності», опубліковану в газеті «Літературна Україна».

2006 — Костянтин Перцовський за публікацію «Я — українець!», опубліковану в газеті «Голос України».

2007 — Іван Корсак за художньо-документальну повість «Гетьманич Орлик», опубліковану в газеті «Сім'я і дім» (Луцьк)[1].

2008 — Леонід Мужук за документально-публіцистичний фільм-дилогію «33»: фільм 1 «Материнський спогад», фільм 2 «Материнський заповіт» (Київська державна регіональна телерадіокомпанія)[2].

2009 — Авторський колектив Закарпатської ОДТРК (автор сценарію і керівник телепроєкту — Дмитро Кешеля. Співавтори: Мелінда Янкович — режисер, Олександра Талабіра , Наталія Штефуца — журналісти, Володимир Дуда) за фільм «Гіркота солодкої землі», присвячений 70-річчю утворення Карпатської України[3].

2010 — Сергій Дзюба (Чернігів) за публіцистичну книжку «Замінований рай».

2011 — Мирослав Мамчак за книжку «Тарас Шевченко і флот»[4].

2012 — Творчий колектив Полтавської ОДТРК «Лтава» за документальний фільм «Соловецькі в'язні з України. Микола Зеров» (Ольга Ніколенко  — автор сценарію; Наталія Іванченко — режисер-постановник, музичний редактор і виконавчий продюсер; Дмитро Старіков — режисер-оператор і оператор-постановник; Микола Ляпаненко — генеральний продюсер; Олена Шарбенко — інженер відеомонтажу і комп'ютерного дизайну)[5].

2013 — Сніжана Потапчук за документальний фільм «Корюківка. Злочин проти людяності» (Національна телекомпанія України)[6].

2014 — Сергій Шевченко за історичний нарис «Соловецький вівтар української незалежності», опублікований у тижневику «Українська доля» (Київ)[7].

2015 — Аркадій Музичук за публіцистичну збірку «Рік Бика», до якої увійшли публікації останніх 5 років, що друкувалися у провідних вітчизняних загальнодержавних періодичних виданнях[8].

2016 — Володимир Земляний за публіцистичну збірку «Русский разухай, или украинские грабли», до якої увійшли публікації про події в Криму та на Сході України. В основі збірки — матеріали телепередачі «Нехай щастить!», у якій автор спростовує міфи російської пропаганди[9].

2017 — Зиновій Суходуб за книжку «Ліна Костенко. Любов'ю-Пам'яттю Причастя: діалоги з Поетесою» в комплекті з компакт-диском відео- та аудіоматеріалів автора «Віч-на-віч з Україною», що дають змогу сповна відчути дух епохи боротьби за незалежність України[10].

2018 — Євген Букет за статтю «Ханська Україна», опубліковану в газеті «Кримська світлиця» (2017)[11].

2019 — Андрій Топачевський за книжку «Одним життям. Публіцистика доби Незалежності» (2018)[12].

2020 — Світлана Орел за книжку «Ті, хто не хотів помирати мовчки…» (2018)[13][14].

2021 — Людмила Житня за книжку «Чорнобиль — очима жінок. Інтерв'ю з атомною катастрофою» (2020)[15].

2022 — Олег Романчук за книгу публіцистики воєнного часу «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи»[16].

2023 — автори книги «Україна: журналісти на передовій» — заступниця голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко, завідувач кафедри соціальної комунікації Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Юрій Бондар, кандидат філологічних наук, доцент кафедри медіа комунікацій та комунікативних технологій Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Анатолій Яковець[17].

2024 — Михайло Сидоржевський за книгу «На межі світла і пітьми» (2024)[18].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. До 70-річчя В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
  2. До 71-ї річниці В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Держкомтелерадіо України[недоступне посилання]
  3. Визначено лауреата Премії імені В'ячеслава Чорновола. Держкомтелерадіо України[недоступне посилання]
  4. Визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2011 року. Урядовий портал
  5. Премію імені Чорновола отримав фільм Полтавської ОДТРК
  6. Присуджено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики за 2013 рік[недоступне посилання]
  7. Вручено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Урядовий портал
  8. У Держкомтелерадіо визначено переможця премії імені В. Чорновола 2015 року. Урядовий портал
  9. У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2016 року. Урядовий портал
  10. У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2017 року. Урядовий портал
  11. Лауреатом Премії імені В. Чорновола став автор «Кримської світлиці». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2018.
  12. Премію імені Чорновола за 2019 рік отримав Андрій Топачевський
  13. http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=170843&cat_id=88994[недоступне посилання]
  14. Премію імені В'ячеслава Чорновола присуджено автору книги про опір організаторам Голодомору 1932—1933 років
  15. Наказ Держкомтелерадіо від 06.10.2021 № 455 «Про присудження Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики та виплату грошової винагороди лауреату»[недоступне посилання]
  16. Держкомтелерадіо: визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2022 року
  17. Визначено лауреатів премії імені В'ячеслава Чорновола за 2023 рік
  18. Визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2024 року

Джерела

[ред. | ред. код]