Примусова праця в Третьому Рейху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черкащани, вивезені до Німеччини на примусові роботи. Фото 1942 р.

Примусо́ва пра́ця у Тре́тьому Ра́йху — масовий вивіз робочої сили з України та іншик окупованих військами вермахту та союзних Німеччині країн до Третього Райху.

Вивезення на роботу до Німеччини[ред. | ред. код]

Перші українці потрапили на примусові роботи до Австрії [1] влітку 1939 року, після окупації угорськими військами Закарпаття. У вересні 1939 року українці з Галичини — полонені військовослужбовці польської армії також потрапили на роботи до Третього Райху. Добровільно цивільні робітники з дистрикту Галичина почали виїжджати до Німеччини влітку 1941 року.

Bundesarchiv Bild 146-1994-040-15A, Ausländische Arbeitskräfte im III. Reich.jpg

На території УРСР вивезення робітників розпочалося від квітня 1942 року й тривало до остаточного визволення від загарбників. Для набору робітників переважно застосовувалися облави, вивезення всього населення з окремих населених пунктів, покарання за неявку на збірні пункти як за саботаж. Незначна частина працівників виїхала добровільно, можливо — умовно добровільно, бо з боку німецької окупаційної влади застосовувалися різні методи тиску.

Весілля у таборі для остарбайтерів. Пропагандистська світлина Німецького робітничого фронту

Під час наступу Червоної армії (1943—1944) частина населення з українських земель з різних причин також виїхала до Німеччини і працювала там до її повної поразки.

З України було примусово вивезено понад 2,4 млн осіб, переважно молодь.

Примусові роботи на окупованих німцями українських землях[ред. | ред. код]

Значна частина населення перебувала в таборах і гетто на окупованих українських територіях [2].

Умови роботи та побуту[ред. | ред. код]

Післявоєнна доля робітників[ред. | ред. код]

Більшість остарбайтерів-українців по закінченні війни потрапили до таборів для переміщених осіб в західних Зонах окупації. Згідно з угодами, підписаними на Кримській та Потсдамській конференціях, репатріація була обов’язковою для осіб, що були громадянами СРСР до 1939 року. Остарбайтери-репатріанти проходили перевірку й фільтрацію у таборах і збірно-пересильних пунктах Наркомату оборони та фільтраційних пунктах НКВС СРСР. Близько 58% їх отримали змогу повернутися до попереднього місця проживання, 19% осіб мобілізували до Червоної армії, 14% — на примусові роботи до трудових батальйонів, 6,5% було заарештовано, 2% працювали в збірних таборах. Тим, хто повернувся до СРСР, довелося пройти перевірку органів НКВС, на них заводилися фільтраційні справи.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На той час Австрія вже була анексована Німеччиною
  2. Межі окупованих українських земель див. Українські етнічні землі

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]