Прокрастинація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прокрастинація (англ. Procrastination) — психологічний термін, що означає схильність людини відкладати неприємні рішення та справи на майбутнє .

Прокрастинатори — люди, що схильні до затягувати виконання завдань, перекладати відповідальності на інших, працювати хаотично, без плану, або лише за натхнення чи невідкладності. Тому вони неефективні члени у команді.

Історичні згадки[ред.ред. код]

Регулярне вивчення феномену прокрастинації та перевтоми почалося в 1970-х рр. В історичних джерелах було виявлено згадки про «прихильників відкладати на завтра» у Стародавній Греції. Про них писав поет Гесіод у праці «Труди та дні», афінський полководець Фукідід, , також на прокрастинаторів владних структурах скаржився і рк Туллій Цицерон). Стаття про прокрастинаторів була надрукована в такому авторитетному джерелі, як Оксфордський словник 1548 року.

У різні епохи люди страждали від багатьох проблем, отже підстав для прокрастинації вистачало завжди.

Теорії виникнення[ред.ред. код]

  • Самоцензура. В тоталітарних суспільствах, окрім державної цензури, поширеним явищем є самоцензура. Небажання людини говорити правду має чимало підстав: бажання уникнути неприємностей, покарань чи звинувачень. Страх покарання утримує людину від активності, ініціативи та спричиняє прокрастинацію. Крім того, постає проблема здатності брати на себе відповідальність.
  • Авторитарність батьків. Про авторитарність батьків говорить професор Джозеф Феррарі з університету Чикаго. Діти з родин, де батьки мають незаперечний авторитет, невпевнені у собі, довго не можуть визначити власні наміри, постійно відкладають їхню реалізацію, не можуть долати перешкоди та не мають відчуття безпеки у житті.
  • Особистий супротив. При прихованому супротиві людина вдається до прокрастинації, бо не має бажання виконувати неприйнятні для неї ролі, накази. Вона знаходить достатньо підстав для невиконання неприємного, іде на відкритий конфлікт із керівником, колективом, родичами. Галасливі «бунтарі», що нездатні на вчинки, часто схильні до прокрастинації.
  • Тривожність. Люди відрізняються один від одного рівнем тривожності, хоча цей показник нестійкий та змінюється з віком, обставинами. Тривожні або занадто емоційні особи — прихильники прокрастинації, що посилює невпевненість особи в успіху.

Прокрастинація не стає перешкодою, якщо має тимчасовий характер і, навпаки, переростає в проблему, якщо стає хронічною.

Хронічна прокрастинація заважає праці, успіху, планам на майбутнє. Вона може бути прихованим початком психологічного чи фізичного захворювання. Хронічна прокрастинація притаманна студентам, що неправильно обрали фах та навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, тому вони намагаються робити неприємні завдання в останній день перед заліками, іспитами. Рішення покинути вивчення нецікавої спеціальності може прийняти лише особа сильна, зі сформованим характером, але на такі вчинки здатні не всі.

Методи боротьби[ред.ред. код]

Позбавлення від тимчасової прокрастинації[ред.ред. код]

  • Зниження тривожності: регулярний сон, самонавіювання, концентрація на досягнутих успіхах, чай із заспокійливих трав.
  • Планування свого робочого часу та аналіз виконаного, а особливо — невиконаного.
  • Визначення пріоритетів. Визначайте, які справи є невідкладними та потребують негайного вирішення.
  • Складне завдання можна розкласти на низку завдань та виконувати їх послідовно.
  • Якщо жодні засоби не спрацьовують, звертайтеся за порадами до психологів.

Метод применшення значущості завдання[ред.ред. код]

Відповідно до цього методу, причина прокрастинації — страх перед завданням. Доки ви не почали виконувати певне завдання, воно здається складним і великим. В результаті, ви постійно відтерміновуєте виконання, доки завдання не перестає бути актуальним, або термін не стає критичним.

Метод применшення значущості завдання — простий прийом, що полягає в розкладанні завдання на декілька невеликих та незначних, таких, що можна виконати за один раз. Наприклад, якщо необхідно написати звіт, спершу додайте до своїх завдань написання вступу до нього, далі вам буде легше.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Noach Milgram, Procrastination: A Malady of Modern Time (Ноа Мілгрем, «Прокрастинація: хвороба сучасності»), 1992
  • Шайгородський Ю. Синдром політичної прокрастинації: причини і наслідки / Юрій Шайгородський // Політичний менеджмент: наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. — 2013. — № 59. — С. 16-29.
  • Шайгородський Ю. Ж. Феномен політичної прокрастинації як виклик стратегічному мисленню / Ю. Ж. Шайгородський // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. [Відп. ред. О. В. Бабкіна]. — К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. — С. 85-91.
Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.