Психея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Психея (Ψυχή)
Bouguereau-Psyche.jpg
Психея, Адольф Вільям Бугро
втілення людської душі
Міфологія: Давньогрецька
Значення імені: душа
Місцевість: Стародавня Греція
Згадки: Метаморфози (Апулей)
Чоловік: Ерос
Діти: Волюпта
Пов'язані персонажі Афродіта, Ерос
Зображення у Вікісховищі?

Психе́я (грец. Ψυχή — «Душа») — персонаж давньогрецької і давньоримської міфології, чарівна дівчина з крилами метелика, втілення людської душі.

Психея була такою вродливою, що викликала заздрощі самої Афродіти, яка наказала Еросові розпалити в ній хтивість до найогиднішого чоловіка. Проте Ерос сам запалав до неї чистим і шляхетним коханням. На основі різних варіантів грецького міфа про Ероса і Психею. римський письменник Апулей в одній із вставних новел до роману «Золотий віслюк» («Метаморфози») розповідає про кохання Амура й царівни Психеї. Амур щоночі відвідував дівчину, але застеріг її, щоб вона не пробувала довідатись, хто він такий і не намагалась побачити його при світлі.

Міф про Амура і Психею (за Апулеєм)[ред.ред. код]

У міфі говориться, що в одного царя були три красуні дочки, з яких найгарнішою була молодша — Психея. Слава про її красу пройшла по всій землі і багато приїжджали в місто, де жила Психея, щоб помилуватися нею. Їй стали навіть віддавати божеські почесті, забувши Афродіту. Остання образилась і вирішила погубити суперницю. Покликавши свого сина Ерота, вона показала йому красуню й наказала вселити в неї любов до найпотворнішого і найницішого з людей. Між тим, Психея відчувала себе дуже нещасною від того, що всі милувалися нею, як бездушною красою, і ніхто не шукав її руки.

Амур и Психея на картині Бугро.

Батько Психеї до Мілетського оракула, і той відповів, що Психея, одягнена в поховальний одяг, повинна бути відведена на скелю для шлюбу з жахливим чудовиськом. Виконуючи волю оракула, нещасний батько привів Психею у вказане місце і залишив її одну; раптом подих вітру переніс її до дивного палацу, і вона стала дружиною якоїсь таємничої незримої істоти. Блаженне життя Психеї, однак, тривало недовго: заздрісні сестри, дізнавшись про її благополуччя, вирішили нашкодити її домогтися, що Психея порушила дану чоловіку обіцянку — не допитуватися, хто він. Злі сестри нашептали їй, що незримий чоловік — дракон, який колись з'їсть її з її дитиною (Психея була вже вагітна), і переконали, щоб вона, озброївшись мечем і світильником, підстерегла його під час сну і вбила.

Довірлива Психея послухалася, запалила світильник, і, стала розглядати свого чоловіка, який виявився прекрасним Еротом; в той час, як вона, вражена красою його особи, милувалася сплячим, зі світильника впала гаряча крапля олії на плече бога і він від болю прокинувся. Ображений віроломством і легковажністю дружини, він відлетів від неї, а Психея, покинута, пішла по землі шукати свого коханого. Довго Психея ходила по всіх землях, поки не була змушена схилитися перед своєю суперницею, Афродітою, яка довго шукала нагоди помститися Психеї і послала вже розшукувати її Гермеса. В цей час хворий від опіку Ерот лежав у своєї матері.

Опинившись під одним дахом з чоловіком, але розлучена з ним, Психея повинна була зносити всілякі переслідування Афродіти, яка, бажаючи їй смерті, придумувала різні нездійсненні роботи. Так, Психея повинна була розібрати по зернам і за їхніми величезну купу змішаного зерна, дістати золоте руно з скажених овець, добути води з Стіксу і принести з підземного царства скриньку Персефони (Прозерпіни). Завдяки чужій допомозі, Психея зробила все, що веліла їй Афродіта, поки, нарешті, не одужав Ерот. Тоді він звернувся за сприянням до верховного олімпійського бога і за допомогою його домігся згоди небожителів на шлюб з Психеєю. Та отримала від Зевса безсмертя і була долучена до сонму богів. Заздрісні сестри Психеї були покарані за свою заздрість і підступність тим, що розбилися об скелю, стрибнувши з неї в розрахунку, що Зефір віднесе їх у чарівний палац Ерота. Від шлюбу Психеї з Еротом народилася Волюпта, «Насолода» (Voluptas).

Сюжет про душу, яка тужить за коханням, поширений від сивої давнини серед усіх народів.

Міф про Психею захоплював античних і новочасних митців: скульпторів (А. Канова, О. Пажу й ін.), художників (Рафаель, Дж. Романо, Ф. Жерар, А. В. Бугро та ін.), драматургів (Мольєр), поетів (Лафонтен, І. Ф. Богданович), композиторів (Ж. Б. Люллі, С. Франк) та ін. На картинах і скульптурах Психею зображають маленькою дівчинкою або юною дівчиною, зазвичай з крилами метелика, часто разом з Еротом (Амуром).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]