Перейти до вмісту

Публій Валерій Комазон Евтихіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Публій Валерій Комазон Евтихіан
Народивсяневідомо
Помер222
Рим
ПідданствоРимська імперія
Діяльністьполітик, військовий діяч
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаконсул
Військове званнялегат Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін220 рік
ПопередникКвінт Тіней Сакердот
НаступникМарк Флавій Вітеллій Селевк
РідВалерії
ДітиPublia Valeria Comasiad Редагувати інформацію у Вікіданих

Публій Валерій Комазон Евтихіан (лат. Publius Valerius Comazon Eutychianus; ? — 222) — державний та військовий діяч Римської імперії, консул 220 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Про батьків немає відомостей. Походив із плебеїв або пролетаріїв. Замолоду спочатку виступав як танцівник у пантомімах. Згодом обрав військову службу. Як простий легіонер служив у Фракії, де за злочини був покараний проконсулом Тиберієм Клавдієм Аталлом. З часом зумів піднятися по кар'єрними щаблями. У 218 році очолив II Парфянський легіон в Сирії. Того ж року приєднався до повстання, яке організувала проти імператора Макріна родичка династії Северів — Юлія Меза. Завдяки діям Комазона Макріна було переможено, а Геліогабал став імператором.

Публій Валерій увійшов до стану вершників, у 219 році призначений префектом преторія, отримав консульські відзнаки, увійшов до сенату. На своїй посаді помстився Тиберію Клавдію Аталлу, якого наказав стратити.

У 220 році призначений консулом, разом з імператором Геліогабалом та префектом Риму. Ймовірно тоді ж був звільнений з посади префекта преторія, проте вже у 221 році знову отримав цю посаду, а також ще раз став префектом Риму (цю посаду він обіймав декілька місяців). Після вбивства у 222 році Геліогабала та отримання влади Александром Севером Валерій Комазон зумів вижити. У 222 році його втретє призначено префектом преторія та префектом Риму. Втім він помер того ж року.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Paul Leunissen: Konsuln und Konsulare in der Zeit von Commodus bis Severus Alexander. Verlag Gieben, Amsterdam 1989, S. 310f.