Гета (імператор)
| Гета І лат. Publius Septimius Geta  | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 4 лютого 211 — 26 грудня 211 | ||
| Попередник: | Север І | |
| Наступник: | Каракалла | |
| ||
| ||
| ||
| ||
| Народження: |
7 березня 189[1] Рим, Римська імперія[2] або Мілан[2] | |
| Смерть: |
26 грудня 211 (22 роки) Рим, Римська імперія | |
| Поховання: |
Sant'Angelo | |
| Країна: |
Стародавній Рим | |
| Релігія: |
давньоримська релігія | |
| Рід: |
Династія Северів | |
| Батько: |
Септимій Север[3] | |
| Мати: |
Юлія Домна[4][3] | |
Пу́блій Септи́мій Ге́та (лат. Publius Septimius Geta, 29 травня, 189 — 26 лютого, 212) — римський імператор з 211 року. Зайняв престол після смерті свого батька Септимія Севера разом зі своїм старшим братом Каракаллою.
Гета був молодшим сином засновника династії Северів — Септимія Севера та Юлії Домни. Носив ім'я свого діда. Виховувався разом відомим вченим Квінтом Сереном Саммоніком. Гета був молодшим від свого брата Каракалли всього на 11 місяців. Уже в молодші роки почалося суперництво між братами, яке з роками переросло у ненависть. У 197 році Гета супроводжував свого батька в поході проти парфян і в цей час отримав разом з Каракаллою титул Цезар.
На початку 202 року повернувся до Риму, в той час як сім'я залишилася на сході. У 202—204 роках перебував на батьківщині свого батька у Лептісі Великому в Лівії. Марно намагався батько згладити ненависть братів. Він узяв їх з собою в похід на Британію у 208—211 роках, що було останньою спробою примирити їх між собою.
Після смерті Септимія Севера 4 лютого 211 року брати одночасно стали правителями імперії. Гета, популярний серед солдатів, не виступав відкрито проти Каракалли. Особливо підтримував Гету ІІ Парфянський легіон.
Однак у лютому 212 року Каракаллі вдалося запросити Гету ніби на розмову примирення в присутності матері і там підступно вбити. Причому мати теж була поранена.
Після цього на ім'я Гети було накладено Damnatio memoriae. Навіть монети з його іменем було переплавлено. Знищено більше ніж 20 тисяч прихильників Гети, багато було запроторено до в'язниць.
Проте пізніше у 219 році Геліогабал реабілітував його.
- ↑ Smith W. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology / W. Smith — 1849. — 1219 p.
- 1 2 Scriptores Historiae Augustae Historia Augusta
- 1 2 Гета // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 586.
- ↑ Ив. Гр. Юлии сирийские // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 344–346.
- Біографія у Historia Augusta (англ.)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | AAR: 12382695 · BAV: ADV10924431 · BIBSYS: 1694150455302 · BNF: 11967567f · FAST: 121095 · Freebase: /m/01d2h0 · GND: 118717154 · ISNI: 0000000061392416 · ItRSI: 34084 · J9U: 987007442091805171 · LCCN: n83214057 · NTA: 33791933X · NUKAT: n2012112951 · SUDOC: 027686043 · ULAN: 500355710 · VcBA: 495/215857 · VIAF: 77699459 |