Пікус Євгеній Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пікус Євгеній Михайлович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Пікус Євгеній Михайлович.jpg
Загальна інформація
Народження 14 вересня 1979(1979-09-14)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Смерть 25 серпня 2014(2014-08-25) (34 роки)
Україна Талове, Луганська область, Україна
°загиблий у бою
поховання: Кладовище Підлісне
Університет Національна академія ДПСУ ім. Б. Хмельницького
Військова служба
Роки служби 1997—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Формування State Border Guard Service Patches of Ukraine 27.jpg Штаб Східного регіонального управління ДПСУ, відділ прикордонного контролю та реєстрації
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Орден «Народний Герой України»

Євге́ній (Євген) Миха́йлович Пі́кус (14 вересня 1979, м. Вінниця, Українська РСР — 25 серпня 2014, селище Талове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна) — український військовик, полковник (посмертно) Державної прикордонної служби України. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1979 року у м. Вінниця. Батько, Михайло Григорович — кадровий офіцер, полковник штабу військової авіації у Вінниці; мама Ганна Феодосіївна працювала інженером на вінницькому заводі, обидва діди воювали на нацистсько-радянському фронті. У Євгенія є старша сестра Ольга та брат-близнюк Михайло. З 1-го класу разом з братом займався плаванням, боротьбою, музикою — грали на трубі. 1996 року, по закінченні вінницької школи № 30, разом вступили до Академії Держприкордонслужби, що у Хмельницькому. І лише після випуску роз'їхалися у різні підрозділи.

Проходив службу на різних посадах у Піщанському районі Вінниччини, на Одещині, у Борисполі, на Сумщині, у Харкові, де очолював відділ на залізничному вокзалі. На рахунку офіцера викриття контрабанди одягу на 2,5 мільйона гривень, історичних цінностей, ікон, недопущення незаконного вивезення маленької дитини. За успіхи у службі в порядку кар'єрного росту був переведений до апарату управління, достроково отримав звання підполковника.

Старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У зв'язку з російською збройною агресією проти України особисто виявив бажання служити в «гарячій точці». З 11 липня 2014 керував підрозділами у районі пункту пропуску «Красна Талівка». Ініціював та організував поновлення пошкодженої під час обстрілу лінії електропостачання для місцевих мешканців. Неодноразово виявляв героїзм та мужність. Під час одного з обстрілів пункту пропуску снаряд влучив у спостережну вежу, зруйнувавши її, одного бійця затиснуло дверима та уламками даху. Підполковник Пікус ще з одним прикордонником під мінометним вогнем піднялись більш ніж на 15-метрову висоту та звільнили травмованого бійця з-під уламків і спустили на землю, завдяки чому він залишився живим. Також начальник Луганського прикордонного загону полковник Сергій Дейнеко та його заступник підполковник Денис Цяцькун завдячують Пікусу своїм життям — внаслідок підриву на фугасі службової машини офіцери дістали важкі поранення, Пікус першим прибув на місце, на руках 200 метрів ніс Дейнеку з-під вогню до своєї машини, обох поранених вчасно евакуювали з поля бою. Завдяки вмілому керівництву підполковника Пікуса прикордонники неодноразово успішно відбивали атаки ворога. Так, 27 липня за особистої участі офіцера було відбито напад диверсійно-розвідувальної групи без втрат і поранених. Наступного дня «зачистили» місцевість та виявили місця розташування диверсантів, де знайшли сухі пайки російського виробництва. 21 серпня нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Загинув 25 серпня 2014 в бойовому зіткненні в районі селища Талове на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Красна Талівка» — близько 15:00 надійшло повідомлення про бій прикордонного наряду з ДРГ противника, котра порушила кордон з території Росії. Полковник на чолі групи вирушив на допомогу й командував обороною. Бій тривав 2,5 години, терористів підтримували вогнем з території Російської Федерації — міномети, 2 БТР та 2 БМП. Також українських прикордонників обстрілювали некерованими реактивними снарядами 2 бойові вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. У бою загинули 4 прикордонники, 3 поранено, однак прорив через кордон не відбувся, диверсанти ж вивезли своїх поранених та вбитих під прикриттям вогню російських БТРів і вертольотів до Росії. Куля влучила Пікусу в потилицю під каску, дві кулі пробили бронежилет. Падаючи, своїм тілом закрив капітана Ігора Горду від куль і осколків з підствольного гранатомета, врятувавши йому життя. Разом із полковником Пікусом у бою загинули старші прапорщики В'ячеслав Фірсов і Дмитро Арнаут, молодший сержант Олег Сороченко.

Похований на Центральному кладовищі Вінниці, на Алеї Слави. Посмертно присвоєне військове звання полковника.

27 квітня 2018, під час урочистих заходів з нагоди 100-річчя створення Прикордонної служби України та чергового випуску офіцерів Національної академії ДПСУ, Президент України вручив Зірку Героя рідним офіцера, — мамі Ганні Феодосіївні та брату Михайлу Пікусу, майору ДПСУ[1][2][3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 26 квітня 2018 року — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[4].
  • 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • 21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку, — нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[6].
  • 1 жовтня 2016 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно, 19-та церемонія нагородження, м. Миргород)[7].
  • Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками — медалями «За мужність в охороні державного кордону України», «15 років Державній прикордонній службі України».

Вшанування[ред. | ред. код]

  • 20 березня 2015 у Вінниці, на фасаді ЗОШ І-ІІІ ст. — гімназії № 30 ім. Тараса Шевченка відкрито меморіальну дошку випускнику школи Євгенію Пікусу[8].
  • В серпні 2015 у відділі прикордонної служби «Красна Талівка» у Станично-Луганському районі відкрили пам'ятний знак воїнам-прикордонникам, які загинули 25 серпня 2014 року. Ескізи пам'ятника розробила відома литовська художниця, волонтер Беата Куркуль[9].
  • 29 квітня 2016 рішенням № 246 7 сесії 7 скликання Вінницької міської ради вулицю Папаніна перейменовано на вулицю Євгенія Пікуса[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України родині вінничанина Євгена Пікуса, який загинув, захищаючи український кордон // Вінницька ОДА, 27 квітня 2018
  2. Золоту Зірку Героя України посмертно отримав вінницький прикордонник Євген Пікус // 33-й, 27 квітня 2018
  3. Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України Євгена Пікуса його рідним // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 27 квітня 2018 р.
  4. Указ Президента України від 26 квітня 2018 року № 109/2018 «Про присвоєння Є. Пікусу звання Герой України»
  5. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. «Ми плачемо, сумуємо за нашими загиблими синами, але пишаємося тим, що вони не кинули товаришів у біді», — 80-річна Таїсія Тельнова, мама бійця, який знищив п'ять одиниць ворожої техніки // Цензор.нет, 5 жовтня 2016
  8. В пам'ять загиблого на Луганщині вінничанина Євгенія Пікуса відкрито меморіальну дошку Архівовано 6 June 2018[Дата не збігається] у Wayback Machine. // «Моя Вінниця», 20 березня 2015
  9. На Луганщині відкрили пам'ятний знак загиблим воїнам-прикордонникам, серед яких вінничанин Євген Пікус // «Моя Вінниця», 27 серпня 2015
  10. У Вінниці затвердили нові назви 57 вулиць і провулків // Вінниця.інфо, 7 квітня 2016
  11. Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця // vlasno.info

Джерела[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 181
26 квітня 2018
Наступник:
Капуш Олександр Васильович Довгий Олег Іванович