Довгий Олег Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довгий Олег Іванович
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png Лейтенант
Довгий Олег Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 січня 1993(1993-01-06)
Щурівці
Смерть 31 січня 2015(2015-01-31) (22 роки)
Чорнухине
Alma Mater Академія сухопутних військ ім. гетьмана Сагайдачного (2010—2012)
Одеська військова академія (2012—2014)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ ГП (2016).png Гірська піхота
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України

Оле́г Іва́нович До́вгий (6 січня 1993(19930106) — 31 січня 2015) — лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У липні 2010 року вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет аеромобільних військ та розвідки. У 2012 році, у зв'язку з переведенням факультету, продовжив навчання у Одесі. У 2014 році закінчив факультет високомобільних десантних військ та розвідки Одеської військової академії.

Заступник командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом, 15-й гірсько-піхотний батальйон.

31 січня 2015 року перебував на блокпосту поблизу Чорнухиного. У той день підрозділи російських окупаційних військ при підтримці 3 танків та артилерії розпочали наступ на взводно-опорний пункт «Віталій». Лейтенант Довгий надавав допомогу пораненим побратимам — Михайлу Григоришину та Сергію Матусевичу. Загинув від кулі снайпера, надаючи їм допомогу. Обидва вояки також загинули в цьому бою. 23 лютого вдалося забрати тіло Олега з місця боїв.

26 лютого похований у Щурівцях.

Без Олега лишились батьки та сестра.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2018, посмертно) — за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1][2]

Вшанування[ред. | ред. код]

  • 30 липня 2015 року у селі Щурівці Ізяславського району на фасаді будівлі навчально-виховного комплексу (вулиця Центральна, 1), де навчався Олег, йому відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 31 січня[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 182
23 серпня 2018
Наступник:
Пікус Євгеній Михайлович Соснін Володимир Миколайович