Беата Куркуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беата Куркуль
лит. Beata Kurkul
Народилася 21 січня 1979(1979-01-21) (45 років)
Вільнюс, Литва
Громадянство Литва Литва
Національність полячка
Місце проживання Київ, Україна Україна
Діяльність мистецтво, волонтерство
Alma mater Вільнюський коледж[be] (медик, 1998—2001)
Литовський університет освітніх наук[be] (історик, 2001—2005)
Знання мов литовська, польська, російська, українська і англійська
Заклад GrandMA Studiosd
У шлюбі з Микола Авдєєв

Беа́та Курку́ль (лит. Beata Kurkul; нар. 21 січня 1979(19790121), Вільнюс) — українська художниця та волонтерка литовсько-польського походження, відома завдяки своїм численним малюнкам українських прикордонників та інших українських військовослужбоців чи учасників російсько-української війни.[1][2]

Біографія[ред. | ред. код]

Беата Куркуль народилась 21 січня 1979 року у Вільнюсі в польській родині. Її мати була хіміком, а батько інженером. Беату назвали на честь улюбленої акторки її батька: Беати Тишкевич.[3] В 1997 році закінчила художню школу, але вищу освіту пішла отримувати в сфері медицини до Вільнюського коледжу[be].[4] Деякий час працювала медсестрою, доки через емоційне вигорання не вирішила покинути цю професію.

Беата захопилась кінофраншизою «Зоряні війни» і почала проводити багато часу на форумах фанатів цієї франшизи. Наприкінці 2004 року Беата поїхала до Києва в гості до іншого фана «Зоряних війн», свого майбутнього чоловіка Миколи Авдєєва — українця, з яким раніше познайомилась на форумі в інтернеті. 2007 року він зробив їй пропозицію і в 2008 році вони одружилися. Перед подружжям постало питання місця проживання: Литва чи Україна. Вони вирішили жити разом в Україні. Основним фактором, який вплинув на їх рішення, стала мова: Беаті, яка знала російську мову і розуміла українську мову через її схожість із польською, яку вона теж знала, було б набагато легше адаптуватись в Україні, ніж її чоловіку в Литві.

Ще під час проживання в Литві, працюючи медсестрою, Беата повернулась до хобі, яким займалась у дитинстві — малювання. До цього її спонукало захоплення «Зоряними війнами»: вона почала малювати фан-арт, пов'язаний із цим фантастичним всесвітом. Переїхавши до України, вона знайшла роботу концепт-художницею в сфері розробки відеоігор, в якій працює і понині, досягнувши посади артдиректорки. В 2008—2011 працювала в компанії «ERS Game Studio», в 2011—2018 в «Rightcom United LP», а з 2018 і понині працює в «GrandMA Studios» (яка розробляє, зокрема, популярну серію ігор Mystery Case Files).[5]

Коли в 2014 році почалась російська збройна агресія проти України, її чоловік став допомагати українським військовим як волонтер. Через деякий час, коли її чоловік став дуже перевантажений волонтерськими справами, Беата почала йому потроху допомагати, а згодом і сама повністю поринула у волонтерську діяльність. Коли українських прикордонників на Луганщині гостро критикували у суспільстві за їх нібито нерішучість, подружжя вирішило зосередити свої зусилля на допомозі саме прикордонникам.[6] Подружжя докладало зусиль щоб забезпечувати військовослужбовців спорядженням (зокрема, шоломами, бронежилетами і оптичними приладами), ліками, формою та берцями.[7]

Творчість[ред. | ред. код]

Картина «Світанок», 2022 р.

Творчість Беати Куркуль на тематику українських прикордонників і військових почалась із шаржа прикордонника Роман Дум'яка, який служив на пропускному пункті «Красна Талівка». Подружжя зібрало гроші на коліматор (приціл) для цього військовослужбовця і Беата намалювала на коробці із коліматором шарж на нього, взявши за основу фото із соцмереж.[6] Перший серйозний малюнок на цю тематику з'явився після відвідання подружжям військового шпиталю, де художниця надихнулась на створення малюнку українського бійця-прикордонника. За цим створила й інші малюнки. На початку, окрім бажання творчого вираження, її також мотивувала до малювання можливість подражнити своїх російських знайомих. За словами Беати, популярність до її творчості прийшла коли її малюнки репостнула сторінка «Правого сектору».[8]

За роки її творчої діяльності відбулось декілька десятків виставок її робіт, серед них виставка в аеропорті «Бориспіль» в 2015 році,[9] виставки в театрі ім. М. Лисенка в Харкові[10] і в Центрі сучасного мистецтва ім. Куїнджі в Маріуполі в 2016 році,[11] виставка в замку Паланок в Мукачево в 2017 році[1], виставка в Ізмаїлі в 2019 році[12][13], в Чопі в 2020, у Вільнюсі в 2023[14] та інші.[15] Під час повномасштабного російського вторгнення привозила свої виставки до прифронтових міст. В середині 2023 року проходила виставка її робіт в дворі будівлі Сейму Литви,[16][17] а також в одному з найбільших торгово-розважальних комплексів Вільнюса.[18]

Вона регулярно відвідує місця дислокації прикордонників, де також проводить виставки своїх робіт, разом з тим збираючи сюжети і натхнення для подальших робіт.[19] Ідеї для робіт Беата збирає спостерігаючи за прикордонниками, передивляючись фотографії їх служби або слухаючи їх розповіді.[13]

Деякі малюнки Беати Куркуль стали помітно популярнішими за інші, наприклад «Татова доця» (малюнок прикордонника із маленькою дочкою), «Життя триває» (малюнок дівчинки в береті прикордонника), «Обороняючи кордон» (малюнок трьох прикордонників і собаки поруч із прикордонним стовпом), «Паладін» (малюнок солдата з мечем) або «Медики» (малюнок військових медиків із янгольськими крилами).

В 2021 році видавництво «Видавництво» опублікувало книгу-комікс «На великій землі», в якій розповідається історія про повернення українського військового до цивільного життя після поранення. Малюнки для цієї книжки зробила Беата Куркуль.[20] До цього, в 2020 році, були видані два альбоми-збірки її робіт: «Завжди на захисті» та «Чотири стихії кордону».[21][22]

25 серпня 2015 року на пропускному пункті «Красна Талівка» був відкритий пам'ятник чотирьом прикордонникам, які загинули в бою з російською диверсійно-розвідувальною групою рівно за рік перед цим. Беата Куркуль розробила ескіз цього пам'ятника.[23]

В 2022 році отримала ще більшу популярність, коли опублікувала малюнки на тематику війни в Україні, створені нею за допомогою нейромережі «MidJourney».[24][25] За словами самої Беати, вона не прагне фотореалізму у своїх творах, їй важливіше передати емоцію і атмосферу. Для цього, наприклад, вона часто використовує міфологічні чи магічні мотиви.[16]

Хоч її часто називають литовською художницею, Беата сама себе ідентифікує як українську художницю:

Коли говорять, що я українська художниця, у цьому не те, щоб доля правди, це повністю правда. Тому що в Литві я була медсестрою. Те, що я стала художницею, це заслуга саме України, оскільки як художниця я сформувалася саме тут.

Оригінальний текст (рос.)
Когда говорят, что я украинская художница, в этом даже не доля правды, это полностю правда. Потому что в Литве я была медсестрой. То, что я стала художницей, это заслуга именно Украины, поскольку как художник я сформировалась и развилась именно здесь.[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Беата Куркуль
у соціальних мережах
Беата Куркуль на сайті Facebook
Беата Куркуль на сайті Instagram

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б У замку "Паланок" відкрили виставку художниці, яка малює прикордонників. Укрінформ. 27 липня 2017. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 29 серпня 2021.
  2. ↑ Українська війна очима іноземних митців: неймовірні фото. 24 Канал. 19 вересня 2019. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  3. ↑ Майстренко, Вікторія (24 листопада 2020). На Майдан приїхали троє росіян. Лікарка із Сибіру пішла працювати до волонтерів. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 29 серпня 2021.
  4. ↑ Художниця з Литви малює картини про українських воїнів. ФОТО. ВолиньPost. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  5. ↑ Горбік, Вікторія (21 січня 2022). Медсестра переїхала до Києва з Литви, і тепер малює комп'ютерні ігри топової gamedev студії. Як їй живеться в Україні. dev.ua. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
  6. ↑ а б в Троян, Валентина (3 серпня 2021). «Загинув мій брат. Можете його намалювати?» — історія Беати Куркуль, яка зображує українських прикордонників. Громадське радіо. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  7. ↑ Сорока, Ганна (10 травня 2015). Зачем Беата рисует пограничников [Навіщо Беата малює прикордонників]. УП. Життя. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 серпня 2021. (рос.)
  8. ↑ Беата Куркуль: «Цю дружбу я не проміняю ні на що!». Державна прикордонна служба України. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  9. ↑ Шульга, Ольга (21 липня 2015). В аеропорту "Бориспіль" відкрилася виставка картин про українських прикордонників на війні. Дзеркало тижня. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  10. ↑ Відкрилася виставка литовської художниці Беати Куркуль «Кордон». ГО «Спілка ветеранів АТО». 12 травня 2017. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  11. ↑ Соколова, Олена (17 вересня 2016). В Мариуполе презентовали выставку в 2D-формате о пограничниках. 0629.com.ua. Сайт Маріуполя. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.(рос.)
  12. ↑ Литовська художниця Беата Куркуль побувала в Ізмаїлі. Державна прикордонна служба України. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  13. ↑ а б "Кордон Держави" Беата Куркуль (20.10.2019) на YouTube
  14. ↑ Медведенко, Леся (17 травня 2023). Мої картини покликані нагадати європейцям, що війна зовсім поряд — Беата Куркуль. АрміяInform. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  15. ↑ Мороз, Вероніка (29 лютого 2020). 25 картин із зображенням українських прикордонників представили у Чопі. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  16. ↑ а б Vėta, Nerijus (2023). Ukrainos kovai skirta paroda „AŠ – GYVA“ [Виставка «Я жива», присвячена українській боротьбі]. Сейм Литовської Республіки. Архів оригіналу за 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023. (лит.)
  17. ↑ Joteikaitė, Evelina (26 серпня 2023). Pasieniečių dailininke vadinama Beata Kurkul: Ukrainoje viskas šaukia apie gyvenimą, net ir pati žemė. Delfi. Архів оригіналу за 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023. (лит.)
  18. ↑ Медведенко, Леся (17 травня 2023). Мої картини покликані нагадати європейцям, що війна зовсім поряд — Беата Куркуль. АрміяInform. Архів оригіналу за 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
  19. ↑ Прикордонник Житомирського загону: «Після спілкування з Беатою Куркуль на картини дивлюсь по новому». Державна прикордонна служба України. 18 березня 2019. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  20. ↑ Комікс «На великій землі». Програма розвитку ООН. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  21. ↑ Цінний подарунок: Придунайській філії ПрАТ «ВНЗ «МАУП» передано в дар ілюстрований альманах «Завжди на захисті», створений Б. Куркуль. Придунайська філія "МАУП". 2 листопада 2020. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  22. ↑ Пост про альбом «На великій землі» на офіційній сторінці ДПСУ на Facebook (укр.)(рос.)
  23. ↑ На Луганщині відкрили пам'ятник загиблим минулого року прикордонникам відділу «Красна Талівка». Державна прикордонна служба України. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  24. ↑ Пінчук, Святослав (1 серпня 2022). How Ukranian Artist Beata Kurkul uses AI to create masterpieces people love. tradecrypto.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2022. Процитовано 4 серпня 2022. (англ.)
  25. ↑ Медведенко, Леся (11 серпня 2022). Ілюстрації війни за допомогою штучного інтелекту створює художниця з Литви. АрміяInform. Архів оригіналу за 13 серпня 2022. Процитовано 13 серпня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беата_Куркуль&oldid=40993978