Перейти до вмісту

Піонер (програма)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Космічний зонд «Піонер», піддається конструкції в 1971 році. «Піонер-10» і «Піонер-11» — найвідоміші космічні апарати в космічній програмі «Піонер» та перші космічні зонди, що відвідали зовнішні планети.
Пластинки «Піонера», які несуть на борту «Піонери» -10 і -11.

Програма «Піонер» (англ. Pioneer program) — американська космічна програма вивчення міжпланетного середовища і деяких небесних тіл⁣, яка складалася з двох серій місячних і міжпланетних космічних зондів.

У рамках першої серії, яка тривала з 1958 по 1960 рік, планувалося відправити космічний апарат на навколомісячну орбіту, але ця спроба закінчилася невдачею. Утім, один космічний апарат успішно пролетів повз Місяць, а інший дослідив міжпланетний простір між орбітами Землі та Венери.

У рамках другої серії, яка тривала з 1965 по 1992 рік, було запущено чотири космічні апарати для вимірювання міжпланетної погоди: два для дослідження Юпітера й Сатурна і два для дослідження Венери. Два зонди для дослідження зовнішніх планет, «Піонер-10» і «Піонер-11», стали першими з п'яти штучних об'єктів, які досягли другої космічної швидкості, завдяки чому вони покидають Сонячну систему, і мали на борту золоті пластинки із зображенням чоловіка й жінки та інформацією про походження і творців зондів на випадок, якщо їх колись знайдуть іншопланетяни.

Назва

[ред. | ред. код]

Назву першого зонда придумав Стівен Саліга (Stephen A. Saliga), призначений головним конструктором експонатів Повітряних сил США в Групі орієнтації ВПС на авіабазі Райт-Паттерсон. Під час брифінгу, на якому він був присутній, майбутній зонд описали як «космічний апарат з інфрачервоним сканувальним пристроєм, що обертається навколо Місяця». Саліга вважав, що назва занадто довга і не відповідає тематиці експоната. Він запропонував назвати зонд «Піонер», оскільки армія вже запустила і вивела на орбіту супутник «Експлорер», а її відділ зв'язків з громадськістю називав армію «піонерами космосу». На думку Саліги, ухваливши цю назву, Повітряні сили «зроблять квантовий стрибок у питанні про те, кого насправді слід вважати „піонерами“ космосу»[1].

Ранні місії

[ред. | ред. код]

Найперші польоти являли собою спроби досягти швидкості виходу з орбіти Землі, просто щоб показати, що це можливо, і дослідити Місяць. Сюди входив перший запуск, здійснений НАСА, яка була утворена на базі колишнього НАКА (Національного консультативного комітету з повітроплавання). Ці польоти виконували Управління балістичними ракетами Військово-повітряних сил, Армія США та НАСА[2].

«Піонери» -0, -1 і -2 виводила в космос ракета «Тор-Ейбл[en]». Метою цих польотів було фотографування Місяця. Усі три польоти були невдалими.

Місячні зонди «Юнона II» (1958—1959)

[ред. | ред. код]

«Піонери» -3 і -4 виводила в космос ракета «Юнона II[en]»:

  • «Піонер-3» — запущений 6 грудня 1958 року, проліт повз Місяць, не досяг Місяця через несправність ракети-носія.
  • «Піонер-4» — запущений 3 березня 1959 року, проліт повз Місяць, досяг швидкості виходу з орбіти Землі.

Подальші польоти (1965—1978)

[ред. | ред. код]

Через п'ять років після завершення перших місій космічних зондів Able Дослідний центр НАСА Еймса використав назву «Піонер» для нової серії польотів, спочатку спрямованих на внутрішню частину Сонячної системи, а потім на проліт повз Юпітер і Сатурн. Хоча місії були успішними, вони надіслали набагато гірші зображення, ніж зонди програми «Вояджер» п'ять років по тому. У 1978 році, наприкінці програми, відбулося повернення до внутрішньої Сонячної системи з орбітальним апаратом «Піонер-Венера-1» та «Піонер-Венера-2» (Multiprobe), цього разу з виходом на орбіту, а не з пролітною місією.

Нові місії були нумерували, починаючи з «Піонер-6» (альтернативні назви в дужках).

Міжпланетна погода

[ред. | ред. код]

Космічні апарати місій «Піонер» -6, -7, -8 і -9[en] складали нову міжпланетну мережу космічної погоди:

  • «Піонер-6»[3] («Піонер A») — запущений 16 грудня 1965 року.
  • «Піонер-7»[4] («Піонер B») — запущений 17 серпня 1966 року.
  • «Піонер-8»[5] («Піонер C») — запущений 13 грудня 1967 року.
  • «Піонер-9»[6] («Піонер D») — запущений 8 листопада 1968 року (неактивний з 1983 року)
  • «Піонер E» — втрачений через аварію ракети-носія 27 серпня 1969 року[7].

«Піонери» -6 і -9 перебувають на навколосонячних орбітах на відстані 0,8 а. о. від Сонця, тому їхні орбітальні періоди дещо коротші за земний. «Піонери» -7 і -8 перебувають на навколосонячних орбітах на відстані 1,1 а. о. від Сонця, тому їхні орбітальні періоди, навпаки, трохи довші, ніж у Землі. Оскільки орбітальні періоди зондів і Землі різні, час від часу «Піонери» опиняються з того боку Сонця, який не видно з Землі. Зонди можуть бачити певні ділянки Сонця за кілька днів до того, як обертання Сонця відкриє їх для наземних обсерваторій.

Місії до зовнішньої частини Сонячної системи

[ред. | ред. код]
Карта, на якій показано розташування та траєкторії космічних апаратів «Піонер-10» (синій), «Піонер-11» (зелений), «Вояджер-1» (фіолетовий) та «Вояджер-2» (червоний) станом на 4 квітня 2007 року.

Дослідженням зовнішніх областей Сонячної системи мали займатися апарати:

  • «Піонер-10»[8] («Піонер F») — Юпітер, міжзоряне середовище, запущений у березні 1972 року. Пролетів повз Юпітер у грудні 1973 року. Основним його завданням було вивчення умов в околицях Юпітера та отримання фотографій планети. Останній сигнал від «Піонера-10» був отриманий 23 січня 2003 року.
  • «Піонер-11»[9] («Піонер G») — Юпітер, Сатурн, міжзоряне середовище, запущений у квітні 1973 року. Пролетів повз Юпітер у 1974 році і продовжив політ. У 1979 році досяг Сатурна. У вересні 1995 року контакт з апаратом було втрачено[10].
  • «Піонер H[en]»[11] — місія за межі екліптики, запропонована на 1974 рік. Мала використовувати запасні компоненти «Піонерів» -10 і -11. Не була запущена.

«Піонери» -10 і -11" — це найвідоміші апарати серії. Вони першими в історії космонавтики досягли третьої космічної швидкості, перетнули пояс астероїдів і почали досліджувати далекий космос.

Проєкт «Піонер — Венера»

[ред. | ред. код]
  • Орбітальний корабель «Піонер — Венера» («Піонер-Венера-1», «Піонер-12»)[12] — запущений у травні 1978 року.
  • Мультизонд «Піонер — Венера» («Піонер-Венера-2», «Піонер-13»)[13] — запущений у серпні 1978 року
    • Pioneer Venus Probe Bus — транспортний засіб і зонд для дослідження верхніх шарів атмосфери.
    • Pioneer Venus Large Probe — 300-кілограмовий зонд для скидання на парашуті.
    • Pioneer Venus North Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.
    • Pioneer Venus Night Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.
    • Pioneer Venus Day Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.

Список запусків

[ред. | ред. код]
«Піонер-2»
Автоматична міжпланетна станція «Піонер-3»/«Піонер-4».
Концепція художника космічного зонда «Піонерів» 6—9.
Концепція художника космічного зонда «Піонер-10» і «Піонер-11» («Піонер H», «Піонер-12»).
АпаратДата запускуРакета-носійМета польотуРезультат
«Піонер-0» («Тор-Ейбл-1»)17.08.1958«Тор-Ейбл»Фото поверхні Місяця.Ракета-носій вибухнула на 77-й секунді польоту.
«Піонер-1» («Тор-Ейбл-2»)11.10.1958Третя ступінь ракети-носія не розігнала апарат до потрібної швидкості, згорання в атмосфері Землі після 43 годин польоту.
«Піонер-2» («Тор-Ейбл-3»)08.11.1958Збій при запуску третьої ступені ракети-носія, згорання в атмосфері Землі.
«Піонер-3»06.12.1958«Джуно-2»Дослідження Місяця з пролітної траєкторії.Перший ступінь ракети-носія вимкнувся достроково, апарат не досяг другої космічної швидкості й згорів у атмосфері Землі. Відкрив зовнішній радіаційний пояс Землі.
«Піонер-4»03.03.1959Проліт повз Місяць на відстані 60 000 км від поверхні. Нині — штучна планета.
«Піонер П-1» («Атлас-Ейбл-4 Ей»)24.09.1959«Атлас-Сі Ейбл»Дослідження Місяця з орбіти.Вибух під час випробування ракети-носія.
«Піонер П-3» («Атлас-Ейбл-4», «Атлас-Ейбл-4Бі»)26.11.1959«Атлас-Ді Ейбл»Знищений тиском повітря внаслідок збою при запуску.
«Піонер-5» («Піонер П-2», «Тор-Ейбл-4»)11.03.1960«Тор-Ейбл»Дослідження міжпланетного простору між Землею і Венерою.Виявив міжпланетні магнітні поля.
«Піонер Пі-30» («Атлас-Ейбл-5 Ей»)25.09.1960«Атлас-Ді Ейбл»Дослідження Місяця з орбіти.Не вийшов на орбіту Місяця, можливо, впав на Землю.
«Піонер П-31[en]» («Атлас-Ейбл-5 Бі»)15.12.1960Вибух ракети-носія на 68-й секунді польоту.
«Піонер-6» («Піонер-Ей»)16.12.1965«Дельта-І»Дослідження Сонця і міжпланетного простору.Запущено на орбіту навколо Сонця із середнім радіусом 0,8 .а. о. Досі працює.
«Піонер-7» («Піонер-Бі»)17.08.1966Запущено на орбіту навколо Сонця з середнім радіусом 1,1 .а. о. Досі працює.
«Піонер-8» («Піонер-Сі»)13.12.1967Запущено на орбіту навколо Сонця з середнім радіусом 1,1 .а. о. Досі працює.
«Піонер-9» («Піонер-Ді»)8.11.1968Запущено на орбіту навколо Сонця з середньою відстанню від Сонця 0,8 .а. о. Припинив працювати в 1983 році.
«Піонер-І»27.08.1969Ракета-носій знищена під час запуску системою безпеки внаслідок збою в гідравлічній системі першого ступеня.
«Піонер-10» («Піонер-Ф»)3(2).03.1972«Атлас-Центавр»Дослідження Юпітера з пролітної траєкторії, дослідження міжзоряного середовища.Перший апарат, який досяг третьої космічної швидкості. Нині рухається в бік Альдебарана.
«Піонер-11» («Піонер-Джі»)6(5).04.1973Дослідження Юпітера і Сатурна з пролітної траєкторії, дослідження міжзоряного середовища.Нині рухається до сузір'я Щит.
«Піонер-Ейч»——Вивчення Сонця і Юпітера з-за меж екліптики.Подібний до «Піонера-10» і «Піонера-11». Запуск скасовано.
«Піонер-Венера-1» («Піонер-12»)20.05.1978«Атлас-Центавр»Дослідження Венери з радіолокаційним картографуванням.Працював на орбіті Венери до 20 серпня 1992 року.
«Піонер-Венера-2» («Піонер-13»)8.08.1978Дослідження атмосфери Венери.Доставив на поверхню Венери чотирьох апаратів приземлення. Згорів в атмосфері Венери 12 вересня 1979 року після скидання апаратів.

Джерела

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4402.pdf
  2. ↑ https://www.losangeles.spaceforce.mil/Portals/16/documents/AFD-130426-027.pdf
  3. ↑ Pioneer 06 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
  4. ↑ Pioneer 7 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
  5. ↑ Pioneer 8 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
  6. ↑ Pioneer 9 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
  7. ↑ Pioneer-E - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
  8. ↑ Pioneer 10 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2025.
  9. ↑ Pioneer 11 (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2025.
  10. ↑ Pioneer 10 Sends Last Signal - NASA Science (амер.). 23 березня 2003. Процитовано 1 червня 2025.
  11. ↑ https://web.archive.org/web/20100514075504/https://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19930073120_1993073120.pdf
  12. ↑ Pioneer Venus 1 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2025.
  13. ↑ Pioneer Venus 2 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Піонер_(програма)&oldid=45401440