П'єр Луї Дюлонг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
П'єр Луї Дюлонг
фр. Pierre Louis Dulong
Pierre louis dulong.jpg
Народився 12 лютого 1785(1785-02-12)
Руан[1]
Помер 19 липня 1838(1838-07-19) (53 роки)
Париж, Сена[d], Липнева монархія, Франція[1]
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція Франція
Діяльність фізик, хімік, шкільний учитель, викладач університету
Alma mater Політехнічна школа
Галузь Загальна та неорганічна хімія
Заклад Вища нормальна школа
École nationale vétérinaire d'Alfort[d]
Політехнічна школа
факультет природничих наук Паризького університету[d]
Вчене звання професор
Член Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук і Паризька медична академія[d]
Діти Alexis Dulong[d]

П'єр Луї Дюлонг у Вікісховищі?

П'єр Луї Дюлонг фр. Pierre Louis Dulong; (12 лютого 1785(17850212), Руан — 19 липня 1838), Париж) — французький хімік та фізик. Член Паризької академії наук і її секретар.

Біографія[ред.ред. код]

П'єр Луї Дюлонг народився в Руані. Вивчав медицину в Парижі, працював хіміком у лабораторії К. Л. Бертолле в Політехнічній школі. З 1811 професор хімії Ветеринарної школи в Парижі, з 1820 професор фізики Політехнічної школи (з 1830 директор). З 1832 неодмінний секретар Паризької академії наук.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні дослідження присвячені загальної та неорганічної хімії. Вперше отримав хлорид азоту (1811) і фосфорноватисту кислоту (1816). Незалежно від Г. Деві і майже одночасно з ним запропонував (1815) водневу теорію кислот. Досліджував склад, будову та властивості щавлевої кислоти та її солей. Вивчав реакцію термічного розкладання оксалатів. Спільно з професором фізики Політехнічної школи в Парижі А. Т. Пті встановив (1819) закон теплоємності твердих тіл, згідно з яким добуток питомих теплоємностей простих твердих тіл на атомну масу елементів, що їх утворюють — величина приблизно постійна (Закон Дюлонга-Пті). Вони ж вивели (1818) загальну формулу для швидкості охолодження тіл. Визначив (1824—1830) тиск насиченої водяної пари при різних температурах. Сконструював (1830) водяний калориметр. Вивчав термічний розклад оксалатів.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • В. А. Волков. Химики. — Киев, Наукова думка, 1984.