Раймон Депардон
| Раймон Депардон | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 липня 1942[1][2][…] (81 рік) Вільфранш-сюр-Сон[4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[5][4] |
| Діяльність | фотограф, кінорежисер, фотокореспондент, сценарист, оператор-постановник, документаліст |
| Знання мов | французька[4] |
| Заклад | Paris Match і Gammad |
| Членство | Magnum Photos[6] |
| У шлюбі з | Claudine Nougaretd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0220019 |
Раймон Депардон (фр. Raymond Depardon; нар. 6 липня 1942, Вільфранш-сюр-Сон) — французький режисер документального кіно і фотограф. Член фотоагентства Magnum Photos[7].
Біографія[ред. | ред. код]
Депардон народився 1942 року у французькому місті Вільфранш-сюр-Сон[8].
Депардон почав займатися фотографією у віці 12 років, робив свої перші фотографії на сімейній фермі[7][9]. Він вчився у фотографа-оптика у Вільфранш-сюр-Сон. У 1958 році переїхав в Париж.
Депардон розпочав кар'єру фотожурналіста на початку 1960-х років в паризькому агентстві Далмас[7]. Працював в зонах конфліктів в Алжирі, В'єтнамі, Біафрі і Чаді.
У 1966 році Депардон став співзасновником агентства фотожурналістики Gamma[7]. У 1973 році обраний директором Gamma[10].
У 1973 році за роботу з висвітлення подій військового перевороту в Чилі удостоєний золотої медалі Роберта Капи[11][12].
Депардон поряд з фотографічною кар'єрою знімав короткометражні документальні фільми .
З 1974 рік по 1977 рік Депардон подорожував по Чаду і висвітлював тему викрадення французького етнолога Франсуа Клаустра. Зйомки з поїздок вийшли у вигляді трьох короткометражних фільмів.
У 1978 році Депардон залишив Gamma[10] і став працбвати у Magnum Photos[7] .
У 1979 році Депардон отримав приз Жоржа Садула за свою кінороботу «Нульові числа» (фр. Numéros zéros
Депардон став володарем кінопремій Сезар в номінації «Найкращий короткометражний документальний фільм» за роботи: «1974: виборча прогулянка» (фр. 1974, une partie de campagne, фільм про президентську кампанію Валері Жискара д'Естена), «Репортери» (фр. Reporters і «Нью-Йорк, штат Нью-Йорк» (фр. New York, N.Y.).
У 1990 році повнометражний документальний фільм «Полонянка пустелі» (фр. La captive du désert номінованася на Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі[13] .
Робота «На місці злочину» (фр. Délits flagrants отримала нагороди за «найкращий повнометражний документальний фільм» на кінопремії Сезар, фестивалі документального кіно в Амстердамі (Премія Йоріса Івенса) і міжнародному кінофестивалі у Ванкувері .
На Краківському кінофестивалі у 2000 року Депардон відзначений нагородою «Дракон драконів» (англ. Dragon of Dragons за значний вплив на розвиток світового кіно в жанрах документальних і анімаційних фільмів[14].
У 2010 році разом з Даян Дюфур заснував незалежний виставковий майданчик і видавничу організацію Le Bal[15][16].
У 2012 році фільм «Щоденник Франції» (фр. Journal de France був представлений поза конкурсом на Каннському кінофестивалі[17] і номінований на премію «Сезар» за кращий документальний фільм.
У 2012 році президент Франції Франсуа Олланд вибрав Депардона для створення свого офіційного фотопортрета[18]. Портрет був створений 29 травня 2012 року в саду Єлисейського палацу[19].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Список фільмов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Фільм | Режисер | Продюсер | Сценарист | Примітки |
| 1963 | Венесуела (фр. Venezuela) | Так | Ні | Ні | |
| 1967 | Ізраїль (фр. Israel) | Так | Ні | Ні | |
| 1968 | Біафра (фр. Biafra) | Так | Ні | Ні | |
| 1969 | Ян Палах (фр. Jan Palach) | Так | Ні | Ні | |
| 1970 | Чад 1: Засада (фр. Tchad 1: L’embuscade) | Так | Ні | Ні | |
| 1973 | Ємен: щаслива Аравія (фр. Yemen: Arabie heureuse) | Так | Ні | Так | |
| 1974 | 1974: виборча прогулянка (фр. 1974, une partie de campagne) | Так | Ні | Ні | |
| 1975 | Чад 2 (фр. Tchad 2) | Так | Ні | Ні | |
| 1976 | Tibesti Too (фр. Tibesti Too) | Так | Ні | Ні | |
| Чад 3 (фр. Tchad 3) | Так | Ні | Ні | ||
| 1980 | Десять хвилин мовчання для Джона Леннона (фр. Dix minutes de silence pour John Lennon) | Так | Ні | Ні | |
| Нульові числа (фр. Numéros zéros) | Так | Ні | Ні | ||
| 1981 | Репортери (фр. Reporters) | Так | Ні | Ні | |
| 1982 | Piparsod | Так | Ні | Ні | |
| Сан-Клементе (фр. San Clemente) | Так | Ні | Ні | ||
| 1983 | Пригода (фр. Faits divers) | Так | Ні | Ні | |
| 1984 | Роки замків (фр. Les Années déclic) | Так | Ні | Ні | |
| 1985 | Жінка в Африці (фр. Une femme en Afrique) | Так | Ні | Так | |
| 1986 | Нью-Йорк, штат Нью-Йорк (фр. New York, N.Y.) | Так | Ні | Ні | |
| 1988 | Надзвичайні ситуації (фр. Urgences) | Так | Ні | Ні | |
| Маленький корабль (фр. Le Petit Navire) | Так | Ні | Ні | ||
| 1989 | Дуже проста історія (фр. Une histoire très simple) | Так | Ні | Ні | |
| 1990 | Контрольні відбитки (фр. Contacts) | Так | Ні | Ні | |
| Полонянки пустелі (фр. La captive du désert) | Так | Ні | Так | ||
| Проти забуття (фр. Contre l'oubli) | Так | Ні | Ні | епізод «Для Аліріо де Хесуса Педраса Бесерра, Колумбія» (фр. Pour Alirio de Jesus Pedraza Becerra, Colombie) | |
| 1993 | Картахена (фр. Cartagena) | Так | Ні | Ні | |
| Навпроти моря (фр. Face à la mer) | Так | Так | Ні | ||
| 1994 | Монтаж (фр. Montage) | Так | Ні | Ні | |
| Важкі злочини (фр. Délits flagrants) | Так | Ні | Так | ||
| Про СНІД: Значення слова (фр. Sida propos: Paroles d'appelés) | Так | Ні | Так | ||
| 1995 | З приводу Ніцци, продовження (фр. À propos de Nice, la suite) | Так | Ні | Ні | эпизод «Prom, La'» |
| Люм'єр і компанія (фр. Lumière et compagnie) | Так | Ні | Ні | ||
| 1996 | Мальро (фр. Malraux) | Так | Ні | Ні | |
| Африка: як живеться і страждається? (фр. Afriques: comment ça va avec la douleur?) | Так | Ні | Так | ||
| 1997 | Люблю (фр. Amour) | Так | Ні | Ні | |
| 1998 | Париж (фр. Paris) | Так | Ні | Так | |
| Болівія (фр. Bolivie) | Так | Ні | Ні | короткометражный фильм совместно с Клодин Нугаре (фр. Claudine Nougaret) | |
| Любов, яка б мене влаштовувала (фр. Un amour qui m'irait bien) | Так | Ні | Ні | відеокліп Веронік Сансон | |
| 1999 | Мюріель Леферл (фр. Muriel Leferle) | Так | Ні | Ні | |
| 1949-1999: Еммаусу 50 років (фр. 1949—1999 : Emmaüs a 50 ans) | Так | Ні | Ні | ||
| 2000 | Пустелі (фр. Déserts) | Так | Ні | Ні | |
| 2001 | Профілі фермерів: підхід (фр. Profiles farmers: the approach))[20][21] | Так | Ні | Ні | |
| 2002 | Людина без Заходу (фр. Un homme sans l'Occident) | Так | Ні | Так | |
| 2003 | Мисливці і шамани (фр. Chasseurs et Chamans) | Так | Ні | Ні | |
| 2004 | Що нового в Гареті? (фр. Quoi de neuf au Garet?) | Так | Ні | Ні | |
| 10-а камера, слухання (фр. 10e chambre, instants d'audience) | Так | Ні | Ні | ||
| 2005 | Портрети селянина: Будні (фр. Profils paysans: Le Quotidien) | Так | Ні | Так | |
| 2007 | У кожного своє кіно (фр. Chacun son cinéma ou Ce petit coup au coeur quand la lumière s'éteint et que le film commence) | Так | Ні | Ні | епізод «Кіно під відкритим небом» (фр. Cinéma d’Eté) |
| 2008 | Портрети селян: сучасне життя (фр. Profils paysans: La vie moderne)[22] | Так | Так | Так | |
| Дати слово (фр. Donner la parole) | Так | Ні | Ні | ||
| 2010 | Франція Раймона Депардона (фр. La France de Raymond Depardon) | Так | Ні | Ні | |
| 2011 | До щастя математики (фр. Au bonheur des maths) | Так | Ні | Ні | |
| 2012 | Щоденник Франції (фр. Journal de France)[23] | Так | Ні | Так | |
| 2016 | Мешканці (фр. Les habitants) | Так | Ні | Ні | |
| 2017 | 12 днів (фр. 12 jours)[24] | Так | Ні | Ні | |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Нагорода | Категорія | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1976 | Tibesti Too (фр. Tibesti Too) | Кінопремія Сезар | Найкращий короткометражний документальний фільм | Номінація |
| 1979 | Нульові числа (фр. Numéros zéros) | Премія Жоржа-Садула | Перемога | |
| 1981 | Репортери (фр. Reporters) | Кінопремія Сезар | Найкращий короткометражний документальний фільм | Перемога |
| 1986 | Нью-Йорк, штат Нью-Йорк. (фр. New York, N.Y.) | Кінопремія Сезар | Найкращий короткометражний документальний фільм | Перемога |
| 1988 | Надзвичайні ситуації (фр. Urgences) | Кайе дю синема (фр. Les Cahiers du cinéma) | Десятка найкращих фільмов | Перемога |
| 1990 | Полонянка пустелі (фр. La captive du désert) | Каннський кінофестиваль, «Золота пальмова гілка» | Найкращий короткометражний документальний фільм | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль в Стокгольме, «Бронзовая лошадь» | Номінація | |||
| 1994 | На місці злочини (фр. Délits flagrants) | Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі, Премія Йоріса Івенса | Перемога | |
| Кінопремія Сезар | найкращий документальный фільм | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Ванкувері | найкращий документальный фільм | Перемога | ||
| 1996 | Мальро (фр. Malraux) | Берлинский кінофестиваль, премія «Золотой медведь» | найкращий короткометражный фільм | Номінація |
| Африка: как живется-страдается? (фр. Afriques : comment ça va avec la douleur?) | Міжнародний фестиваль документального кино в Ямагате, Премія Роберта и Фрэнсис Флаэрти | Номінація | ||
| Міжнародний фестиваль документального кіно в Ямагате, Премія Мера | Перемога | |||
| 2000 | Краківський кінофестиваль, Почесна нагорода «Дракон драконів» | Перемога | ||
| 2004 | 10-я камера, слухання (фр. 10e chambre, instants d'audience) | Міжнародний кінофестиваль у Чикаго, премія «Золота дошка» | найкращий документальный фільм | Перемога |
| 2008 | Портрети селян: сучасне життя (фр. Profils paysans: La vie moderne) | Каннський кінофестиваль, Премія «Особливий погляд» | Номінація | |
| Міжнародний фестиваль документального кино в Їглаві | найкращий документальный фільм | Номінація | ||
| Кінопремія Сезар | найкращий документальный фільм | Номінація | ||
| Приз Луї Деллюка | Перемога | |||
| 2012 | Щоденник Франції (фр. Journal de France) | Кінопремія Сезар | Найкращий короткометражний документальний фільм | Номінація |
| 2017 | 12 днів (фр. 12 jours) | Каннський кінофестиваль, Премія «Золотой глаз» | найкращий документальный фільм | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль в Чикаго, гран-прі «Золотий Г'юго» | найкращий документальный фільм | Номінація | ||
| Кінопремія Сезар | Найкращий короткометражний документальний фільм | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні, премія Забалтегі-Табакалера | Номінація | |||
| Міжнародний фестиваль франкомовних фільмів в Намюрі, Золотий Баярд | найкраща операторська робота | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Raymond Depardon
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Luminous-Lint — 2005.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Record #139299397 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ RKDartists
- ↑ http://www.magnumphotos.com/C.aspx?VP3=CMS3&VF=MAGO31_9_VForm&ERID=24KL535T16
- ↑ а б в г д Raymond Depardon. Magnum Photos (англ.).
- ↑ Moroz, Interview by Sarah (16 листопада 2017). Raymond Depardon’s best photograph: a prisoner jogging in endless circles. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
- ↑ Raymond Depardon. La ferme du Garet. — Actes Sud, 2003. — 320 с. — ISBN 9782742742851.
- ↑ а б Raymond Depardon: Documentary Master. Point of View Magazine (англ.).
- ↑ Raymond Depardon (PDF). The Foundation Henri Cartier-Bresson (англ.).
- ↑ Raymond Depardon. Steidl (англ.).
- ↑ Festival de Cannes: Captive of the Desert. festival-cannes.com. Процитовано 5 серпня 2009.
- ↑ Dragon of Dragons - Raymond Depardon. Kraków Film Festival (англ.).
- ↑ Inauguration du Bal. Paris Art (фр.).
- ↑ L'ancienne guinguette devient temple de la photo. Le Parisien (фр.).
- ↑ Cannes 2012, des valeurs sûres et des résurrections. Liberation France (фр.). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Photos. Les coulisses du portrait officiel de François Hollande. Le Monde.
- ↑ Les mairies se font refaire le portrait par Depardon. Libreation France (фр.).
- ↑ "La Vie moderne" : Depardon cultive son jardin. Le Monde. 28 жовтня 2008. Процитовано 3 липня 2020 — через Le Monde.
- ↑ "Le cochon, les foins, les vendanges : pour moi, le paysan c'est pas ça !". Le Monde. 19 травня 2008. Процитовано 3 липня 2020 — через Le Monde.
- ↑ Bradshaw, Peter (2 квітня 2009). Film review: Modern Life. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
- ↑ Bradshaw, Peter (30 січня 2014). Journal de France – review. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.
- ↑ Ide, Wendy (25 травня 2017). 12 Jours review – a devastating glimpse into broken souls. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 липня 2020 — через www.theguardian.com.