Ранульфо Міранда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міранда.
Ф
Ранульфо Міранда
Особисті дані
Повне ім'я Ранульфо Міранда Флейтас
Народження 27 травня 1927(1927-05-27)
  Арегуа, Сентраль, Парагвай
Смерть 19 квітня 2017(2017-04-19)[1] (90 років)
Прізвисько Профе, Дон Ранульфо
Громадянство Парагвай Парагвай
Позиція захисник
Професіональні клуби*
1945 Парагвай «Судамеріка» (Парагуарі)
1946—1949 Парагвай «Гуарані» (Асунсьйон)
1950—195? Колумбія «Америка» (Калі)
1950-ті Колумбія «Онсе Кальдас»
Національна збірна
1947 Парагвай Парагвай 4 (0)
Тренерська діяльність**
Парагвай «Гуарані» (Асунсьйон)
Парагвай «Насьйональ» (Асунсьйон)
Парагвай «Рубіо Нью»
Парагвай «Серро Портеньйо»
Парагвай «Тембетарі»
Парагвай «Універсаль» (Енкарнасьйон)
1971 Еквадор «Макара»
1979—1980 Парагвай Парагвай
1983—1985 Парагвай Парагвай
1985 Гватемала «Комунікасьйонес»
Сальвадор «Альянса» (Сан-Сальвадор)
Болівія «Хорхе Вільстерманн»
Колумбія «Депортиво Перейра»
Еквадор «ЛДУ Кіто»
Еквадор «Ольмедо»
1996—1998 Парагвай Парагвай (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ранульфо Міранда (ісп. Ranulfo Miranda, нар. 27 травня 1927, Арегуа, департамент Сентраль — 19 квітня 2017) — колишній парагвайський футболіст і тренер. Очолювана ним збірна Парагваю в 1979 році стала переможцем Кубка Америки.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Ранульфо Міранда виступав в 1940-ті роки за «Гуарані», був найкращим бомбардиром команди. У 1949 році допоміг «Гуарані» завоювати п'ятий титул чемпіона Парагваю, причому попереднє чемпіонство було здобуто «індіанцями» ще в 1923 році. Згодом Міранда виступав в Колумбії за «Амеріку» і «Онсе Кальдас»[2].

У 1947 році Міранда завоював срібло чемпіонату Південної Америки в Еквадорі. Він зіграв у чотирьох із семи матчів збірної Парагваю на турнірі — виходив у стартовому складі проти Уругваю (перемога 4:2) і Колумбії (2:0), а також виходив на заміну в поєдинках з Перу (2:2) і Болівією (3:1)[3].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри футболіста став працювати тренером. Працював у себе на батьківщині з такими командами, як «Гуарані», «Серро Портеньйо», «Насьйональ» та «Рубіо Нью»[4]. У 1979 році очолив збірну Парагваю, яку привів до перемоги в Кубку Америки. Цей турнір мав незвичайний формат — протягом року збірні проводили матчі групового етапу без певної країни-організатора, а далі визначили чемпіона за схемою «плей-оф» — формат, що часто використовується в континентальних клубних турнірах. У зв'язку з тим, що в тому ж сезоні асунсьйонська «Олімпія» вперше у своїй історії завоювала Кубок Лібертадорес і Міжконтинентальний кубок, Міранді доводилося сильно варіювати склад в залежності від завантаження «олімпійців» — у дев'яти матчах взяли участь 32 футболіста. У першій фінальній грі на «Дефенсорес дель Чако» парагвайці розгромили збірну Чилі з рахунком 3:0. У повторній грі чилійці взяли реванш 1:0, але командам за регламентом довелося проводити третю гру в Буенос-Айресі. Перед вирішальною зустріччю тренеру довелося вирішувати нову проблему — одного з лідерів півзахисту Уго Талавера в збірну не відпустила «Олімпія», і на його позиції зіграв Ромеріто. Матч завершився 0:0 у додатковий час, і в підсумку Парагвай був визнаний чемпіоном за рахунок кращої різниці забитих м'ячів у фінальному протистоянні[5].

Міранда покинув збірну в 1980 році. У 1983—1985 роках він знову очолював національну збірну. Також він тренував зарубіжні команди — гватемальський «Комунікасьйонес», сальвадорську «Альянсу», болівійський «Хорхе Вільстерманн», колумбійськео «Депортіво Перейра», а також еквадорські ЛДУ Кіто, «Ольмедо» і «Макара». У 1996—1998 роках працював у тренерському штабі збірної Парагваю, яку очолював бразилець Пауло Сезар Карпеджані[6].

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

  • Чемпіон Серії B Еквадору (1): 1971
  • Переможець Кубка Америки (1): 1979

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.abc.com.py/deportes/futbol/a-dos-anos-de-la-partida-de-ranulfo-miranda-1806650.html
  2. ↑ Luis Irala (14 грудня 2014). Don Ranulfo Miranda, el injustamente olvidado. ABC Color. Процитовано 2 березня 2017.
  3. ↑ Martín Tabeira (17 лютого 2017). Southamerican Championship 1947. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 березня 2017.
  4. ↑ 89 años de don Ranulfo. ABC Color. 27 травня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  5. ↑ Martín Tabeira (5 березня 2015). Copa América 1979. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 2 березня 2017.
  6. ↑ Los 86 años del DT campeón de América. ABC Color. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]


Тренери-переможці Кубка Америки

Лагуна (1921–22) · Соліч (1922–29) · Лагуна (1929–45) · Соліч (1945–46) · Гонсалес (1946–47) · Соліч (1947–53) · Бартолі (1954) · Лопес Фретас (1955) · Рамірес (1956) · Гонсалес (1957–59) · Латерса (1959) · Лопес Моран (1960) · Гонсалес (1960–61) · Ромеро (1962) · Вієра (1963) · Соліч (1964–65) · Гонсалес (1966) · Фернандес (1967) · Гонсалес (1968) · Х. Родрігес (1969) · Латерса (1970) · Гонсалес (1970–72) · Пауло Амарал (1973) · Етчаменді (1973) · Гонсалес (1974) · Бенітес (1974–76) · Р. Родрігес (1976–80) · Монін (1980–83) · Міранда (1983–85) · Ре (1985–87) · Рівера (1987) · Пароді (1987) · Манера (1988–89) · Вальдес (1990) · К'єсе (1991–92) · Маркарян (1992–93) · Салалінде (1993–94) · Кубала (1995) · Карпеджані (1996–98) · Альмейда (1998–99) · Маркарян (1999–2001) · Хенес (2001) · Мальдіні (2001–02) · Руїс (2002–06) · Амарілья (2006–07) · Мартіно (2007–11) · Арсе (2011–12) · Пелуссо (2012–13) · Хенес (2013–14) · Діас (2014–16) · Арсе (2016–17) · Морініго(в. о.) (2018) · Осоріо (2018–19) · Беріссо (2019–21) · Баррос Скелотто (2021–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ранульфо_Міранда&oldid=34983278