Англійська республіка
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Англійська республіка (англ. Commonwealth of England, у буквальному перекладі Англійська співдружність, пізніше Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії (англ. Commonwealth of England, Scotland and Ireland)) — історична форма правління в Англії з 1649 по 1660 рік, введена після страти короля Карла I і скасування монархії. Цей період англійські історики називають також «Міжкоролів’я» (English Interregnum), оскільки в 1660 році монархія в Англії була відновлена.
26 січня 1649 року Карл I, король Англії, Шотландії та Ірландії, був засуджений до смерті за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу». Страта відбулася 4 дні потому. 17 березня парламент оголосив про скасування англійської монархії як «непотрібної, обтяжливою та небезпечної для блага народу». Була скасована також палата лордів. Слід зазначити, що попередньо (6 грудня 1648 року) з парламенту були вигнані і частково арештовані всі помірні депутати (150 із загального числа 250 членів палати громад) («Прайдова чистка»).
19 травня 1649 року парламент урочисто прийняв «Акт про оголошення Англії республікою», де проголошувалося, що країна керується парламентом і призначеними ним посадовими особами. Фактична влада належала армійській верхівці на чолі з Олівером Кромвелем, які спиралися на індепендентів.
Страта короля викликала в європейських монархів обурення, політичні та торговельні зв'язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. Французьке королівство, Іспанія і Габсбурзька монархія направили офіційний протест і намагалися організувати збройне втручання, проте не змогли між собою домовитися. Московське царство, де правив цар Олексій Михайлович, вигнало всіх англійських купців. 3 лютого 1649 року, відразу після страти Карла I, його син принц Карл, який втік у Голландію, за підтримки інших монархій оголосив себе законним королем Англії.
В Англії почалися хвилювання бідноти, жорстоко придушене Кромвелем. Одночасно піднявся заколот в Ірландії і Шотландії. До кінця 1649 року Кромвель проводив упокорення Ірландії, а потім прибув до Шотландії, де принц Карл зібрав своїх прихильників. Війна в Шотландії зайняла тривала з 1650 по 1651 рік і закінчилася перемогою Кромвеля.
Після краху надій на військову перемогу над республікою спочатку Іспанія, а слідом за нею і більшість інших країн Європи визнали новий режим в Англії.
| Історія Англії |
|---|
 |
Хронологія  Категорія •  Портал • Інші країни |
В 1653 році Кромвель розігнав парламент, що не переобирався з 1640 року, і став правити країною одноосібно. Члени нової палати громад, утвореної в липні 1653 року, були фактично не обрані, а призначені Державною радою, тобто Кромвелем. Однак новий орган не виявив повної покори і через всього 5 місяців був розпущений.
16 грудня 1653 року правляча група оголосила Кромвеля довічним «Лордом-протектором» (буквально: Верховним захисником) країни, фактично з королівськими повноваженнями. Був обраний новий парламент (вересень 1654 року) з 400 депутатів, який проіснував трохи більше року і в січні 1655 був розпущений. Новий парламент (вересень 1657 року) запропонував Кромвелю титул короля. Кромвель відкинув цю пропозицію, але погодився зробити свою владу спадковою.
До того часу Англія була втягнута в тривалу і руйнівну війну з Іспанією. Економічний стан країни значно погіршився, число прихильників відновлення монархії швидко росло.
Після смерті Кромвеля (вересень 1658 року) влада перейшла спочатку до його сина Річарда, а через півроку — до групи генералів. Популярний в армії генерал Джордж Монк, який не потрапив до цієї групи, здійснив наприкінці 1659 року переворот, після чого вступив у переговори з принцом Карлом про реставрацію монархії. Претендент дав письмові запевнення:
- Всім учасникам громадянської війни (окрім «царевбивць») буде оголошена амністія;
- Велика заборгованість офіцерам і солдатам буде негайно виплачена;
- Він не має наміру вимагати перерозподілу власності;
- Англіканська церква залишиться панівною в Англії.
25 квітня 1660 року новообраний парламент запросив Карла зайняти престол трьох королівств. Через місяць монархія була офіційно відновлена.
На початках — у 1649—1653 роках — була парламентською республікою. Отримало назву Співдружність Англії, Шотландії і Ірландії. При цьому переклад «Commonwealth» як «Співдружність» не зовсім вірно, оскільки після першої половини XVI ст. це слово, що зустрічається у роботах представників англійського Ренесансу у формах «common wealth (weal)» і «commonwealth» як у значенні «суспільного блага», так у позначені форми державного устрою. Англійське «common wealth» є дослівним перекладом латинського «res publica» (республіка).
19 травня 1649 року парламент прийняв «Акт про оголошення Англії республікою» Вищим органом влади був парламент, який грав значну роль в управлінні країною, втім у період міжусобиць влада переходила до армії. Більшість республіканського парламенту належали до джентрі. У республіці існувала система угруповань, яких умовна розглядають як партії, але без чіткої структури. До найвпливовіших належали радикали (дигери, левелери), ліберали (індепенденти) і консерватори (пресвітеріані).
1653 року було встановлено протекторат Кромвеля, фактично диктатуру. Тому період з 1653 до 1659 року деякі дослідники називають протекторською республікою. 16 грудня 1653 року парламент прийняв першу в історії Англії конституцію, що отримала назву «Знаряддя управління». Палата лордів і Таємна рада скасовувалися. У 1654—1655 роках парламент невдалі спроби обмежити владу лорд-протектора свідчили про збереження парламентського духу. Лорд-протектор при управління Співдружністю (рішення про її утворення було ухвалено 12 квітня 1654 року) спирався на Державну раду, куди входили найближчі та довіреніші особи[1]. Також в багатьох питаннях лорд-протектор консультувався з Військовою радою, щоби не втрачати відносин з армією, очільники якої (гранди) стали впливовими політичними особами.
З 1655 до 1657 року існувала система прямого військового правління. Уся Англія була розділена на 10 регіонів, кожен з яких безпосередньо керувався одним із генерал-майорів, якому були надані широкі повноваження щодо збору податків та забезпечення миру.
1657 році новий паламент прийняв другу конституцію, відому як «Смиренною петицією», якою суттєво відійшов від республіканських принципів. 1658 року фактично було відновлено палату лордів. 1659 року припинено проекторат. Урядовий питання стали займатися Комітет безпеки і Державна рада, що призначалися парламентом.
До законодавства та судочинства було внесено деякі незначні покращення; наприклад, усі судові процеси тепер проводилися англійською мовою, а не французькою чи латинською[2]. Проте широких реформ загального права не було. Це засмутило б дворян, які розглядали загальне право як таке, що зміцнює їхній статус та права власності.
Парламент ухвалив багато обмежувальних законів для регулювання моральної поведінки людей, таких як закриття театрів та вимога суворого дотримання неділі. Також були прийняті закони, що забороняли святкування Великодня та Різдва[3].
окрему групу хаконодавчих актів становили накази протектора, якими зокрема було запроваджено заборону дуелей в армії, юридичний статус цивільних шлюбів, перехід всього королівського майна до державної скарбниці.
Привілейованим станом в період республіки були вищі офіцери армії (так званні гранди) на чолі із Олівером Кромвелем. Інші соціальні стани (решкти аристократії, дворянство, духовенство, селянство, ремісники і купецтво) продовжували зберігатися. Втім армія зайняло вищу сходинку в соціальній ієрархії.
Була значною мірою аграрною, але в цей період відбулися перші кроки, спрямовані на розвиток торгівлі та промисловості. В часи протекторату проводилася політика меркантилизму стосовно торгівлі, уособленням чого став Навігаційний акт 1651 року. У цей період також розвивалася банківська система, а також розпочався розвиток промислових підприємств (насамперед текстильних і металургійних), що стали основою майбутньої промислової революції. Для поліпшення внутрішньої торгівлі запроваджено охорону основних доріг та мостів.
У період протекторату Олівера Кромвеля розширено систему оподаткування. Фінанси були зосереджені на фінансуванні військових дій та відновленні країни після Громадянської війни. Основні джерела доходу включали податки та конфіскацію земель роялістів, у той час як витрати йшли на утримання армії, погашення боргів та адміністративні потреби. Втім державна скарбниця постійно страждала через порожнечу, а державний борг швидко зростав.
Співдружність Англії відома тим, що випустила єдині англійські монети, які взагалі не містили жодного латинського напису. Це було пов'язано з асоціацією латини з католицизмом. В якості золотої монети Співдружності було прийнято юніт з написом «Співдружність Англії» на аверсі і «Господь з нами» на реверсі.
.jpg)
Також карбувався срібний пенні Співдружності, де написи повністю відсутні. На реверсі зображено щит Святого Георгія у вінку, тоді як на аверсі зображено щит Святого Георгія та ірландський щит.
Республіканська армія фактично стала продовженням армії нового зразка. Елітними військами були її кінні полки. Вони були озброєні та споряджені у стилі, відомому на той час як аркебузири. Носили нагрудник ззаду та спереду поверх шкіряного пальта, яке саме по собі забезпечувало певний захист від порізів мечем, і зазвичай шолом у формі омара з рухомим трисмуговим забралом[4]. Полки були організовані у шість підрозділів, по сто солдатів плюс офіцери, унтер-офіцери та спеціалісти (барабанщики, ковалі тощо). Кожен загін мав свій власний прапор. На полі бою полк зазвичай формувався як дві «дивізії» по три загони, однією з яких командував полковник полку (або майор, якщо полковник не був присутній), іншою — підполковник.
Драгуни були кінною піхотою і носили таку ж форму, як мушкетери, хоча, ймовірно, носили міцні тканинні гетри для захисту ніг під час верхової їзди. Вони були озброєні крем'яними рушницями «снафмансами»[5]. На полі бою їхньою головною функцією було витіснення ворожих мушкетерів з-перед їхньої основної позиції. Заналом був 1 полк драгун з 12 рот по 100 солдатів в кожній.
Піхотні полки складалися з десяти рот, у яких мушкетери та пікінери були змішані, принаймні на марші. Сім рот складалися зі ста солдатів, а також офіцерів, спеціалістів тощо, і командували ними капітани. Інші три роти номінально командували полковник, підполковник та майор полку. Піхотні полки були забезпечені червоними мундирами. Мушкетери не мали обладунків, носили патронташ, до якого підвішували дванадцять дерев'яних контейнерів, кожен з кулькою та відміряним зарядом пороху для їхніх мушкетів із фітильними замками. Пікінери носили шолом, нагрудні та спинні панцирі поверх коричневого пальто, а часто також броньовані кисті для захисту верхньої частини ніг. Вони носили шістнадцятифутову піку та меч.
Артилерія стала окремим родом військ. Республіканська артилерія включала щонайменше дві роти фузилерів[6]. Артилерія найбільш ефективно використовувалася під час облог, де її роль полягала у підриванні проломів у укріпленнях для штурму піхотою.
Відбувалося значне розширення військово-морського флоту, як за кількістю кораблів, так і за важливістю в англійській політиці. Флот Республіки себе добре виявив під час війни з Голландією, насамперед важкоозброєні англійські кораблі.
Після перемоги парламентарів у Громадянській війні в Англії, пуританські погляди більшості парламенту та його прихильників почали нав'язуватися решті країни. Пуритани виступали за суворий спосіб життя та обмежували те, що вони вважали надмірностями попереднього режиму. 27 вересня 1650 року парламент Законом скасував Акт про верховенство, Акт про одноманітність 1558 року та всі закони, які робили відмову злочином. Більше не існувало юридичної вимоги відвідувати парафіяльну церкву по неділях (як для протестантів, так і для католиків)[7]. Також суттєво обмежували права єпископату Церкви Англії.
З'явилися численні секти (199), діяльність яких не обмежувалася урядом. Найпоширенішими стали люди П'ятої монархії (міленарії) та квакери. 1655 року було створено Фонд допомоги вальденсам, що мешкали у Савойському герцогстві. Водночас католицизм опинився поза законом, його прихильники переслідувалися.
У 1655 році надано дозвіл повернутися жидам до Англії, скасувавши рішення короля Едуарда I 1290 року. Було дозволено відкриття єврейських синагог та кладовищ. Юдаїзм все ще не практикувався відкрито в Англії, оскільки багато хто в Англії все ще вороже ставився до жидів. Життя останніх втім покращилося тим, що їх більше не можна було переслідувати за релігійне вчинок, проте дискримінація продовжувалася.
Жорстока політична боротьба призвела до зникнення літератури для розваги і дала поштовх розвитку політичної літератури. Письменники, поети і філософи — Джон Мільтон, Ендрю Марвел, Томас Гоббс, Джон Локк — ставили найважливіші проблеми народовладдя, церкви, виховання. Мільтон, захищаючи революцію проти монархії, випустив памфлети Іконоборець (1649 рік), «Перший захист англійського народу» (1652 рік), «Другий захист англійського народу» (1654 рік), «Ареопагітику» (на захист свободи друку). Починав свою літературну діяльність автор релігійних творів Джон Баньян. Поет Марвел склав декілька віршів («Гораціанська ода», 1650 року тощо), в яких вихваляв Олівера Кромвеля.
- Англійська громадянська війна
- Битва при Вустері
- Битва при Данбарі
- Довгий парламент
- Історія Англії#Англійська революція і Кромвель
- Реставрація Стюартів
- Олівер Кромвель
- ↑ Sevaldsen, Jørgen; et al. (2007), Angles on the English-Speaking World, V.7: The State of the Union: Scotland, 1707–2007, Museum Tusculanum Press, p. 39
- ↑ "November 1650: An Act for turning the Books of the Law, and all Proces and Proceedings in Courts of Justice, into English". British History Online. Archived from the original on 9 December 2023
- ↑ Durston, Chris (1985). "The Puritan War on Christmas 1642-60". History Today. Vol. 35, no. 12
- ↑ LaFontaine, Bruce (1998). History of the Sword. Dover Publications, p. 33
- ↑ Roberts, Keith (2005). Cromwell's War Machine. Pen and Sword Military, p. 92
- ↑ Firth, C. H. (1972) [1902]. Cromwell's Army: A history of the English soldier during the civil wars, the Commonwealth and the Protectorate (1st ed.). London: Methuen & Co Ltd, p. 88
- ↑ Firth, C.H.; Rait, R.S., eds. (1911), "September 1650: Act for the Repeal of several Clauses in Statutes imposing Penalties for not coming to Church", Acts and Ordinances of the Interregnum, 1642-1660, pp. 423–425
- Барг М. А.Велика англійська революція в портретах її діячів. - М.: Думка, 1991.
- Всесвітня історія в 24 томах. Том 13. - Мінськ, Література, 1996. - 560 с.
- Лаврівський В. М., Барг М. А.Англійська буржуазна революція. - М.: Видавництво соціально-економічної літератури, 1958. - 366 c. ISBN 978-5-9989-0205-5.
- Англійська республіка Кромвеля [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Республіка і протекторат