Регіональна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Регіона́льна мо́ва — мова чи мови, офіційний статус якої (яких) закріплений в законодавстві одного або кількох адміністративно-територіальних суб'єктів: областях, провінціях, краях, штатах, муніципалітетах, районах, селах або інших адміністративно встановлених регіонах держави поряд з офіційною/державною мовою, яка діє на території всієї держави. Приклад — німецька мова як регіональна в провінції Південний Тіроль, Італія. Саме поняття «регіональна мова» представляє певні труднощі для політиків і лінгвістів, особливо в разі поширення близькоспоріднених мов, коли важко розмежувати поняття мову й діалект. Подібна ситуація спостерігається в Китаї, Франції, романських країнах.

В Україні[ред.ред. код]

Докладніше у статті Регіональні мови України

Згідно з Законом України «Про засади державної мовної політики», який набрав чинності 10 серпня 2012 року[1], статус регіональної набуває мова/мови, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10 %.[2]

Джерела[ред.ред. код]